Поняття ринку та ринкових відносин. Специфіка державного регулювання конкурентних відносин. Сутність підприємства та його основні ознаки. Підприємництво та підприємницька діяльність суб’єктів господарювання. Основні засоби та ефективність їх використання.
Зміст Вступ РОЗДІЛ І. РИНКОВІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ 1.1 Поняття ринку та ринкових відносин 1.2 Державне регулювання конкурентних відносин РОЗДІЛ ІІ. ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ РИНКОВИХ ВІДНОСИН 2.1 Поняття підприємства та його основні ознаки 2.2 Підприємництво та підприємницька діяльність суб’єктів господарювання 2.3 Капітал підприємства. Основні засоби та ефективність їх використання Висновки Список використаних джерел Вступ Невідємним елементом ринкового господарювання, однією з найактивніших форм економічної діяльності є підприємництво, або особливий тип господарювання. Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого субєкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між його субєктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення благ та послуг. Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва. Організаційна функція зводиться до діяльності по організації виробництва, збуту, маркетингу, менеджменту і реклами. Творча функція полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що повязані з господарським ризиком. Ринкове господарство є середовищем, атмосферою в рамках і з допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва. Субєктами ринкових економічних відносин є ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує: практично кожна фізична особа, що не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності, держава. Підприємства, як і домогосподарства вкрай різноманітні - від гігантів, таких як холдингова компанія “Луганськ-вугілля”, яка має 35 підприємств із загальною кількістю 29 тис. працівників, до крихітних майстерень і бакалейних крамничок - з одним-двома працівниками [5, 128]. Державне регулювання конкуренції та монополізму здійснюється з метою: - задоволення потреб населення як кінцевих споживачів, що досягається шляхом захисту прав споживачів як економічно слабшої сторони у відносинах з товаровиробниками; - забезпечення свободи конкуренції, що сприяє розвитку суперництва між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та продажу товарів і відповідно забезпечує розширення їх асортименту, покращення якості тощо; - сприяння підприємництву, що забезпечує появу на ринку нових субєктів господарювання, нових товарів та покращення умов їх реалізації (з врахуванням інтересів спиживачів); - захисту національного товаровиробника, що відповідає інтересам національної економіки та сприяє економічній самостійності України [4, 178]. Нормативне регулювання здійснюється, насамперед, Верховною Радою України у формі актів вищої юридичної сили: - Конституції України (ч. 4 ст. 13 передбачає забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України, відповідно до п. 8 ст. 92 виключно законами України визначаються правила конкуренції та антимонопольного регулювання, згідно з п. 24 ст. 85 і п. 14 ст. 106 голова Антимонопольного комітету призначається та звільняється Президентом за згодою Верховної Ради України); - Господарського кодексу України - глава 2 (ст. 18 “Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання”), глава 3 “Обмеження монополізму та захист субєктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції” (статті 25-41), глава 28 “Відповідальність субєктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства” (статті 251-257). Проте, слід зазначити, що положення ГК містять менш ґрунтовні положення щодо антимонопольного регулювання, ніж спеціальний Закон - “Про захист економічної конкуренції”; Цивільного кодексу України - ст. 13, відповідно до якої межі здійснення цивільних прав включають і необхідність дотримання вимог антимонопольно-конкурентного законодавства; - Законів: “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 p.; встановлює основні засади регулювання економічної конкуренції з метою її захисту від недобросовісної конкуренції та монополістичних зловживань; передбачає відповідальність за певні види таких порушень та засоби попередження монополізації товарних ринків; “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996 р. встановлює відповідальність за певні види та прояви недобросовісної конкуренції; “Про Антимонопольний комітет” від 26 листопада 1993 р. - визначає правове становище антимонопольних органів на чолі з Антимонопольним комітетом України, його склад, основні функції, компетенцію; - “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 p., - закріплюючи рівність правового становища вітчизняних та іноземних субєктів господарювання на ринках України, з метою захисту інтересів вітчизняних товаровиробників, передбачає можливість застосува
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы