Підготовка вчителів праці у вищих педагогічних навчальних закладах України (друга половина ХХ ст.) - Автореферат

Нагальною проблемою вищої педагогічної школи України є підготовка вчителя трудового навчання, якому відведено особливу роль у формуванні особистості учня. Успішному розвязанню цієї проблеми значною мірою сприяє аналіз історії вищої педагогічної школи України, обєктивному дослідженню якої сприяли нові політичні, культурні, освітні умови, що виникли після проголошення незалежності України. Знання досвіду побудови моделі підготовки вчителів у педагогічних ВНЗ України, урахування сучасних тенденцій розвитку педагогічної освіти може стати основою створення адекватної меті формування і розвитку особистості концепції професійної підготовки вчителів трудового навчання. Однак цілісної наукової інтерпретації системи підготовки вчителів трудового навчання у вищих педагогічних навчальних закладах України впродовж другої половини ХХ ст.-початку ХХІ ст., у якій було б визначено фундаментальні підходи до побудови її змісту, організації навчально-виховного процесу, спрямованого на підвищення ефективності фахової підготовки вчителів освітньої галузі “Технології” відповідно до нової парадигми професійної освіти в Україні, досі немає. Теоретико-методологічною основою дослідження є принцип історизму, на основі якого факти та події вивчають, ураховуючи особливості суспільно-політичних процесів; принцип обєктивності, у якому передбачено неупередженість під час вивчення та висвітлення основних процесів у вищій педагогічній школі; принципи системності та науковості; основні положення теорії наукового пізнання; визначальні принципи діяльнісного, творчого, особистісно зорієнтованого, компетентнісного підходів до підготовки фахівців, підґрунтям яких є положення філософії та педагогіки про розвиток особистості; сучасні концепції організації навчально-виховної роботи у вищій школі; концептуальні положення Закону України “Про освіту”, Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національну доктрину розвитку освіти України в ХХІ столітті, державну програму “Вчитель”, Державний стандарт освітньої галузі “Технології”, а також нормативні документи, повязані з входженням України у Болонський процес.У першому розділі - “Підготовка майбутніх вчителів праці як історико-педагогічна проблема” - зясовано ступінь дослідженості проблеми у науковій літературі, охарактеризовано передумови діяльності вищих педагогічних навчальних закладів щодо підготовки майбутніх учителів трудового навчання упродовж другої половини ХХ століття, виокремлено етапи та тенденції означеної проблеми. Вивчення джерельної бази з історії становлення та розвитку вищої педагогічної освіти засвідчує, що в досліджуваний період існували суперечності, які стосувалися підготовки майбутнього вчителя трудового навчання. А звідси - проблеми, що повязані з підготовкою вчителів трудового навчання, які забезпечували реалізацію методологічних, концептуальних принципів, змісту, мети, завдань шкільного курсу трудового навчання. У діяльності вищих педагогічних закладів України у другій половині ХХ століття щодо підготовки вчителів трудового навчання можна виокремити чотири етапи, кожен з яких мав певні тенденції, що дає уявлення про поступовий еволюційний розвиток її змісту, форм і методів. Запроваджено різні спеціальності: “фізика і праця”; “електротехніка, машинознавство і фізика”; “біологія і основи сільськогосподарського виробництва”; “загальнотехнічні дисципліни і праця”.Дослідження проблеми підготовки вчителів праці у вищих педагогічних навчальних закладах України у працях науковців свідчить, що її сутність розглядається неоднозначно. Під час наукового дослідження виокремлено етапи у діяльності вищих педагогічних закладів України досліджуваного періоду з підготовки вчителя трудового навчання, що дає уявлення про поступовий еволюційний розвиток змісту, форм і методів. Цей процес визначали тенденції: негативні (ідеологічний тиск, авторитаризм, надмірна регламентація навчальної і професійної діяльності, домінування пояснювально-ілюстративних, репродуктивних методів та колективних форм організації навчання в середній і вищій школі) та позитивні (реалізація принципу безперервності, поєднання теоретичного навчання з практичним, пошук активних методів і форм підготовки вчителів, організація підвищення кваліфікації вчителів на базі шкіл, реалізація регіональної освітньої політики, створення комплексу навчальних закладів різного типу). Незважаючи на всілякі труднощі, ідеологічний тиск, тенденції авторитаризму, непотрібну регламентацію, друга половина ХХ ст. все ж характеризувалась підвищеною увагою до підготовки вчителя трудового навчання, яка визначалася складними і суперечливими процесами у педагогічних ВНЗ. У досліджуваний період характерними особливостями підготовки вчителів праці були: часте перейменування спеціальності; зміна навчальних планів; недосконалість матеріально-технічної бази; недостатня увага до психолого-педагогічної та методичної підготовки і одночасний акцент на технічній складовій; реформування без належного теоретичного обґрунтування через відсутність чі

2. Основний зміст дисертації