Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до формування мовленнєвих компетентностей на уроках української мови - Курсовая работа

Курсовий проект На тему: «Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до формування мовленнєвих компетентностей на уроках Української мови» Зміст 1. Лінгводидактичні орієнтири сучасної початкової мовної освіти в Україні 3. Підготовка майбутніх учителів до формування мовно-мовленнєвої компетентності молодших школярів 4. Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української мови 5. Формування мовно-мовленнєвих компетентностей у майбутніх учителів початкових класів у процесі вивчення курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» 7. Список використаної літератури вчитель українська мова компетентність школяр 1. Вступ Рідне слово - яскраве, образне, педагогічно доцільне, висококультурне, філософсько-світоглядний чинник «Я» . Саме рідне слово виховує ціннісне бачення світу, формує національну психологію, характер, світобачення особистості. Безумовно, незаперечною є роль вітчизняної системи освіти, яка впродовж тривалого часу забезпечувала ґрунтовну підготовку спеціалістів для масового, стабільного виробництва та школи, виховувала колективістські якості й водночас другорядність власне самої особистості. Разом з тим сьогодення з його стрімким потоком інформації, мобільними технологіями, акцентом на особистісній орієнтації потребує як «зміни самого феномена знання, зміцнення загальнокультурного фундаменту освіти; пріоритету самостійності, розвитку умінь мобілізувати особистісний потенціал» (В.Болотов, В.Сериков), так і суттєвих змін у навчально-пізнавальній, науково-дослідній, практичній складових системи професійної підготовки вчителів. 2. Істотною передумовою реалізації зазначених цілей є зміст освіти, оскільки, крім традиційних знань, умінь і навичок, вводяться нові елементи змісту, а саме: формування особистісного досвіду творчої діяльності; досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу в цілому і до мовленнєвої дійсності зокрема. Адже набуті в початкових класах особистісні якості, повязані з мовленням, не тільки забезпечують основу подальшого навчання, виховання і розвитку підлітків і старшокласників, а й значною мірою зумовлюють практичну, громадську і професійну діяльність дорослої людини. Зокрема, висунуто на передній план ідею практичного опанування мови, однак слід визнати, що ні в програмах, ні в підручниках з української мови, створених у 70-ті роки, у процесі переходу на трирічне початкове навчання, розділ “Розвиток мовлення” не знайшов належної предметної реалізації. Недолік полягав передусім у тому, що учні не одержували будь-яких мовленнєвознавчих уявлень і понять, які могли б стати основою вироблення в них навичок усного і писемного зв’язного мовлення. З огляду на зазначене конструювання нового курсу української мови для 4-річної початкової школи означає не просто деяке його доповнення розділами, окремими мовними і мовленнєвими поняттями, хоча й це, безумовно, має місце, а передбачає докорінну перебудову змісту і структури, спрямовану на досягнення головних цілей, що випливають із завдань, поставлених перед школою. Доцільно взяти до уваги те, що сучасний процес удосконалення змісту і методів навчання української мови в початковій школі ґрунтується на нових досягненнях лінгвістичної науки, зокрема, теорії тексту, а також психолінгвістики, предметом вивчення якої є закономірності сприйняття і породження висловлювань [4]. Саме теорія мовленнєвої діяльності послужила поштовхом для нових досліджень мовленнєвого розвитку дошкільників, молодших учнів, підлітків; її основні ідеї, повязані з чотирма фазами звязного висловлювання, стали активно застосовуватися методистами у навчанні мови [1; 6]. Мовленнєві вміння і навички за такого структурування курсу, як справедливо зазначає відомий російський методист А.Ю. Купалова, ставали не основними, а залишалися другорядними. З орієнтацією на нову мету навчання - формування й удосконалення вмінь і навичок володіння мовою в усіх сферах, видах і типах мовленнєвої діяльності - постала необхідність змінити передусім структуру цього предмета. Знову ж таки, в процесі опрацювання кожної окремої літери - б, д, з, ж, г, ґ, буквосполучень дз, дж учитель має достатньо можливостей, щоб сформувати в учнів правильну навичку літературного, нормативного вимовляння цих звуків (відповідно й читання) в окремих словах, у реченнях і текстах. Адже за умови повсякденної уваги вчителя до словникової роботи (на уроках з різних предметів!) у початкових класах словниковий запас молодших школярів, за даними дослідників дитячого мовлення, щоденно збільшується в середньому на 5-7 слів. Нам імпонує думка відомого психолінгвіста Аеліти Маркової, яка вважає, що на відміну від традиційної практики, коли робота з розвитку мовлення тільки вкраплювалась у граматичні теми, необхідно включити шкільний розділ граматики в курс теорії висловлювання. Аналіз висновків дослідників О. Лурія, І. Горєлова, І. Зимньої, О. Кубрякової та ін. дав можливість розглядати явище компетентності у мові як результат її застосування, володіння мовою, поєднуючи в цьому понятті озн