Підготовка майбутніх вихователів до формування екологічно мотивованої поведінки старших дошкільників - Автореферат

У Законах України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції розвитку екологічної освіти в Україні відображено тенденції оновлення змісту, форм і методів екологічної освіти та виховання. У різні роки в науковій літературі набули поширення такі напрямки еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів: організація та педагогічне керівництво процесом формування професійної еколого-педагогічної компетентності в умовах ступеневої системи підготовки (Г. У сучасній науці наявні значні напрацювання з проблеми підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти до еколого-педагогічної діяльності, проте різні її аспекти наразі залишаються актуальними, адже аналіз стану сучасної практики екологічного виховання дітей свідчить, що педагог із нерозвиненою екологічною свідомістю, несформованою системою екологічних цінностей та пріоритетів, недостатнім рівнем екологічної культури не може повноцінно розвивати нове екологічне мислення дітей, впливати на їхню поведінку. Отже, готовність до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки має бути результатом еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів, а становлення цієї готовності означає утворення системи таких мотивів, інтересів, установок, рис особистості, знань, досвіду практичної діяльності, які, активізуючись, забезпечать можливість ефективно виконувати свої професійні функції. Слід підкреслити, що досі проблема еколого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів у контексті готовності до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки практично не розглядалася.У першому розділі - „Теоретичні засади підготовки майбутніх фахівців до екологічного виховання дітей” - розкрито сутність поняття „екологічно мотивована поведінка”, теоретично аргументовано можливість її формування в процесі навчально-виховної роботи з дітьми старшого дошкільного віку; уточнено поняття „еколого-педагогічна готовність”, визначено структурні компоненти, критерії та показники готовності майбутнього вихователя до вироблення в дітей екологічно мотивованої поведінки; проаналізовано сучасні дослідження з проблеми еколого-педагогічної підготовки; обґрунтовано методику підготовки майбутніх вихователів до формування в дітей екологічно мотивованої поведінки. На етапі старшого дошкільного дитинства вона характеризується наявністю: екологічних уявлень, розуміння взаємозвязків у природі; пізнавальних інтересів у сфері природи; проявів гуманного ставлення до природи, співчуття; готовності до самообмеження власних бажань у разі потреби; уміння передбачати результати власної діяльності в природі, помічати й оцінювати негативну поведінку однолітків та інших людей; здатності до екологічно доречних вчинків. Славіна) дозволило дійти висновку, що саме на етапі старшого дошкільного віку складаються передумови для впливу на поведінку та формування мотиваційної сфери: сензитивність періоду для розвитку чуттєво-емоційної сфери; виникнення звязку між афектом та інтелектом дитини, тобто виникнення образів і уявлень, які виступають спонукальною силою та вступають у гру мотиваційних тенденцій, що керують поведінкою дитини; формування вміння усвідомлено підпорядковувати мотиви своєї поведінки; набуття мотивами якісно нових рис, повязаних із виникненням опосередкованих потреб, що здатні спрямовувати поведінку та діяльність дітей у відповідності з прийнятим наміром; поява можливості діяти згідно з моральними мотивами (виникнення внутрішніх етичних інстанцій). Аналіз психолого-педагогічних досліджень уможливив виокремлення провідних особистісних рис, необхідних вихователю для формування в дітей екологічно мотивованої поведінки: розвинені потреби у сферах взаємодії з природним довкіллям та еколого-педагогічної діяльності, чутливість до краси природи, бажання підтримувати позитивні почуття дітей, а також умінь, які допоможуть вихователю успішно формувати таку поведінку: усвідомлювати мету та завдання екологічної освіти дітей, самостійно здійснювати пошук найбільш адекватних шляхів її вирішення; використовувати еколого-розвивальне середовище для формування екологічно мотивованої поведінки; діагностувати рівні екологічних уявлень, екологічної вихованості дітей, особливості ставлення дошкільників до природного довкілля, аналізувати результати діагностування; використовувати різні види діяльності дітей (пізнавальну, ігрову, трудову, еколого-орієнтовану), методики та технології для формування екологічно мотивованої поведінки за допомогою зовнішнього мотивування й „внутрішнього” способу формування мотивів поведінки. За результатами ІІ етапу констатувального діагностування майбутніх вихователів (150 студентів) умовно поділили на кілька підгруп: 1 підгрупа - студенти, спрямовані на сферу „людина - людина”, з високим рівнем інтенсивності ставлення до природи, з перевагою естетичної установки та естетичного типу мотивації взаємодії з природою (9,5% студентів експериментальної групи); 2 підгрупа - студенти, спрямовані на сфери „людина -

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ