Підготовка майбутніх менеджерів до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти - Автореферат

Професійно-мовна комунікація менеджерів - це складний, динамічний механізм, за допомогою якого забезпечується існування і розвиток звязків і відносин у галузі їхньої професійної діяльності, що дозволяє встановлювати загальнозначущі правила для цієї діяльності, які полегшують взаємне пристосування поведінки людей і забезпечують кооперативну взаємодопомогу, координують дії щодо обміну інформацією між частинами цієї системи (люди, групи людей, техніка і т. ін.), що здатні приймати інформацію, накопичувати і переробляти її за допомогою мови чи знаків. Як поліфункціональний феномен діалогова комунікація була обєктом дослідження вчених різних галузей наук (філософії, політології, соціальної психології, лінгвістики, культурології і т. ін.), що давало можливість не тільки поширити уявлення про цей феномен, але й ускладнювало підходи щодо його термінологічної визначеності, класифікації видів і типів, характеристики стратегій і змісту тощо. Теоретична нерозробленість означеної проблеми, відсутність науково-обґрунтованого підходу щодо аналізу діалогової комунікації як складової компетентності професійно-мовленнєвої комунікації менеджера, а також нагальна проблема в новітніх методиках навчання дорослих у системі післядипломної освіти визначили вибір теми дисертаційного дослідження “Підготовка майбутніх менеджерів до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти”. Гіпотеза дослідження - підготовка майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти відбуватиметься ефективно, якщо систематично здійснювати функціонально-стилістичний (оволодіння технікою ведення різних видів діалогів) і діяльнісно-комунікативний (оволодіння комунікативними вміннями) підходи до навчання, а також забезпечити такі педагогічні умови, як-от: комунікативно-мовленнєва спрямованість навчання; комплексний і тематичний підхід до навчання діалогової комунікації; адекватна мотивація комунікативно-мовленнєвої діяльності; розвиток освітніх потреб і принцип усвідомленого навчання; цілеспрямований інформаційно-методичний супровід усіх етапів навчального процесу. Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше досліджено та науково обґрунтовано дидактичну модель підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти; визначено зміст і структуру такої підготовки, критерії і показники готовності майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти; визначено і науково обґрунтовано педагогічні умови реалізації дидактичної моделі підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти; уточнено сутність понять “комунікація”, “діалог”, “діалогова комунікація”; “менеджер”, “державний службовець”; дістала подальшого розвитку методика підготовки майбутніх менеджерів галузі державного управління до діалогової комунікації в системі післядипломної освіти.У першому розділі „Науково-теоретичні засади підготовки майбутніх менеджерів до діалогової комунікації” розкрито і науково обґрунтовано сутність понять “комунікація”, “діалог”, “діалогова комунікація”; проаналізовано основі підходи щодо класифікацій різних типів і видів діалогів; уточнено сутність понять “менеджер” і “державний службовець”; визначено критерії і показники кожного компонента структури готовності менеджера до діалогової комунікації. Ефективність діалогової комунікації залежить від знання та використання мовцями різних типів діалогів, що, у свою чергу, залежать від критеріальних підходів, а саме: характер протікання діалогу та його зовнішня форма, ступінь готовності, цільова спрямованість, кількість учасників, характер реакції на першу вихідну репліку діалогу, семантичне наповнення діалогу, тематичне і структурне поєднання реплік; здебільшого класифікація діалогів залежить від їх функцій у соціальних комунікаціях та композиційної структури їх створення: челночна композиція (діалог рівноправних партнерів типу запитання-відповідь, коли ініціатор адресує запитання, а той, хто відповідає, дає відповідь), гірлянда (естафетна послідовність мовлення, виступів, в яких думки викладаються з достатнім поповненням у порядку, що уклали самі учасники чи організатори діалогу), луковична (здійснюється за допомогою включення в діалог ремінісценцій про інших, напередодні проведених діалогів, зокрема діалогів із фольклору і літератури), архітектонічна (діалог розгортається за сценарієм, розробленим заздалегідь, спрямованим на досягнення певних цілей автора), драматична (діалог, заснований на розкритті здебільшого міжособистісних відносин, емоцій, волі і характерів партнерів, вирішення колізій і конфліктів у власній сфері). Достатній рівень: менеджер знає і розуміє сутність і структуру феномену “діалогова комунікація”, але припускає три-чотири помилки; обізнаний з класифікаціями діалогів, але припускає дві-три помилки (неправильно визначає вид діалогу, не може виправити

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ