Підготовка кадрів російської армії у другій чверті ХІХ століття - Автореферат

В історії Російської імперії друга чверть ХІХ століття, що співпадає з правлінням Миколи І, в історіографії вже давно дістала назву періоду реакції і занепаду країни. Дослідники, які звертались до цих часів, вивчали їх через призму такої події, як повстання декабристів 1825 р. та результати Кримської війни 1853-1856 рр., однією з причин поразки в якій вважали низький професійний рівень командного складу армії, недостатню підготовку нижніх чинів. Отже, актуальність дослідження підготовки військових кадрів у другій чверті XIX століття, яка є багаторівневою проблемою і включає підготовку офіцерів у військових навчальних закладах та військах, унтер-офіцерів з числа рядових полягає, по-перше, в тому, що ці питання є органічною складовою як військової політики, зокрема, так і внутрішньої політики Російської держави взагалі. По-друге, залучення значної кількості наративних джерел дозволяє під новим кутом зору подивитись на процес підготовки військових кадрів у другій чверті ХІХ століття, проаналізувати відношення сучасників до цього процесу, а також дає можливість зясувати роль субєктивного чинника у проведенні перетворень у військовій галузі, і по-третє, дозволяє поглибити знання про місце і роль імператора Миколи І у формуванні окремих складових військової політики. дослідити вплив змін у внутрішній політиці Російської імперії другої чверті XIX століття на виховання і навчання командного складу армії та методи її комплектування;ХІХ століття, коли питання про вивчення процесу підготовки кадрів російської армії другої чверті ХІХ століття тільки-но було порушено історичною наукою і дістало висвітлення переважно у публіцистичних роботах, хоча зявились і окремі монографії; другий - кінець ХІХ - початок ХХ століть, коли історики звернулись до архівних джерел і зявились наукові праці, присвячені окремим аспектам внутрішньої політики періоду правління Миколи І; третій - за радянських часів, коли основна увага дослідників була приділена соціально-економічним проблемам і питанням класової боротьби; четвертий - останнє десятиріччя ХХ - початок ХХІ століть, повязаний із суттєвими змінами в галузі проблематики та методології наукових досліджень. Особливу увагу автор приділяє періоду правління імператора Миколи І і вважає, що лише після його сходження на престол починається уніфікація військової освіти, створення єдиних програм навчання, що позитивно впливало на процес підготовки військових кадрів. Щепетильников, основну увагу приділив проведенню рекрутських наборів, а також охарактеризував інститут військових кантоністів, які після отримання початкової військової освіти у спеціальних військових навчальних закладах (батальйони, напівбатальйони та роти військових кантоністів) були вагомим джерелом комплектування армії не тільки підготовленими солдатами, але й поповнювали склад унтер-офіцерів та спеціалістів технічного профілю. Політика уряду Миколи І, війни, які велися у часи його правління, система військової освіти не залишилися поза увагою істориків країн далекого зарубіжжя, які, переважно, пропагують відсталість російської військової думки, залежність її від Заходу. Це фонд Комітету у справах військових навчальних закладів під керівництвом К.І.Оппермана (ф.326), який нараховує 37 справ за 1826-1831 рр. Змістовні документи про перетворення у системі військової освіти другої чверті ХІХ століття містять фонди Миколаївської академії Генерального штабу (ф.544), Михайлівської артилерійської академії та училища (ф.310), Першого кадетського корпусу (ф.314), Пажеського Його Імператорської Величності корпусу (ф.318) та інших.