Підготовка і перепідготовка персоналу як основа підвищення якості робочої сили - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ Імені Михайла Туган-Барановського Інститут економіки й управління КАФЕДРА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» на тему: «Підготовка і перепідготовка персоналу як основа підвищення якості робочої сили» Донецьк - 2013 ЗМІСТ ВВЕДЕННЯ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ 1.1 Сутність і зміст поняття трудових ресурсів як носія робочої сили 1.2 Фактори, що впливають на якість робочої сили 2. АНАЛІЗ ФОРМ І МЕТОДІВ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ 2.1 Соціально-економічна характеристика стану вітчизняного ринку праці 2.2 Організація та вдосконалення підготовки кадрів робітничих професій 2.3 Сутність, мета та основні принципи підготовки незайнятого населення 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ 1.1 Сутність і зміст поняття трудових ресурсів як носія робочої сили Термін „трудові ресурси” вперше ввів в економічну літературу відомий економіст С.Г.Струмілін в 1922 році. Тому ресурс - це все те, що витрачається в процесі виробництва товарів і послуг та із чого людина може отримати користь [5.22] Трудові ресурси являють собою сукупність окремих людей визначеного віку і стану здоров’я . Трудові ресурси - це частина населення країни, яка володіє здібностями і можливостями приймати участь в процесі праці у відповідності зі своїми віковими, фізичними даними, знаннями і практичним досвідом, професійною підготовкою. „Під робочою силою, або здатністю до праці, ми розуміємо, - відмічав К.Маркс, - сукупність фізичних і духовних можливостей, якими володіє організм, жива людина”. Цілі розвитку виробництва тепер об’єктивно співпадають із задачами розвитку кожного члена соціалістичного суспільства, в результаті чого працівник стає зацікавленим в змісті своєї праці, в професіональному характері своєї діяльності [1,9]. По-перше, трудові ресурси представляють собою сукупність людей, здатних до трудової діяльності. По-третє, задоволення потреб нових видів і сфер діяльності в знаряддях і предметах праці відбувається головним чином внаслідок утворення нових засобів виробництва. У свою чергу, і трудовий потенціал країни, на думку В.Костакова та А.Попова, - це також трудові ресурси, які розглядаються в аспекті єдності їхньої кількісної та якісної характеристики. Для України на етапі становлення ринкової економіки надзвичайно важливо усвідомити вирішальну роль людських ресурсів у економічному розвитку, а також той факт, що людина при цьому і є кінцевою метою будь-якого виробництва. Рішення задач підвищення якості робочої сили, як складової частини розвитку людських ресурсів, припускає: * розвиток системи загальної і професійної освіти, направленої на професійну підготовку нової робочої сили; * відновлення і розвиток внутрішньовиробничого навчання персоналу, зокрема на робочих місцях, надання умов для самонавчання; * розвиток послуг служби зайнятості по навчанню безробітних громадян і незайнятого населення, підтримці і організації випереджаючого навчання працівників, що знаходяться під загрозою звільнення в умовах масового вивільнення; * розвиток системи безперервної освіти, направленої на відтворення, збереження і вдосконалення робочої сили; * розвиток і вдосконалення системи професійної орієнтації і психологічної підтримки безробітних і незайнятих громадян, а також зайнятих, але охочих змінити профіль роботи. Розумові (або психічні) здібності особи можна визначити як здатність ефективно використовувати свій інтелект - суму загальних розумових функцій розуміння, мислення, навчання, спостереження, вирішення проблем. За даними Держстату, на 1 лютого 2012 р. в Державній службі зайнятості було зареєстровано 520,9 тис. безробітних (482,8 тис. у грудні), з них 398,4 тис. (365,3 у грудні) тис. отримують допомогу з безробіття.