Аналіз творчої спадщини композитора. Огляд передумов історичної місії Чайковського, що проявилась в яскраво вираженій інтегративній ролі його мистецтва в європейському музичному процесі. Зміни у взаємовідношенні симфонічної та оперно-балетної творчості.
В дисертації досліджується феномен особистості П.І.Чайковського, її детермінуюча роль по відношенню до його творчого стилю. Між тим, формування творчої свідомості митця здійснюється в тісній взаємодії зі становленням його особистості в цілому. Особливої актуальності вказаний підхід набуває у відношенні до особистості Чайковського, творчість якого у вищій мірі автобіографічна, сповідальна. Дозріла потреба посутнього розгляду українських впливів на музичну стилістику видатного російського композитора реалізується в дисертації з урахуванням історичної ролі його творчості за межами вузько-національного музичного контексту. Співвіднести сутнісні особисті якості Чайковського з характерними стильовими особливостями його творчості, виявити їх взаємозвязок.А проте є певні праці вчених і в музичній науці, де творчі проблеми розкриваються у тісному звязку з психологічними рисами особистості композитора: роботи Б.Асафєва (ранні), В.Яковлєва, Б.Яворського, Н.Туманіної, Ю.Кремльова, В.Цукермана, з останніх публікацій - М.Черкашиної, Ю.Чекана, де аналітичні аспекти стилю Чайковського поєднуються з виходом на психологічну мотивацію їх основ. І хоча таких праць на сьогодні не багато, бо “психологізм” з 40-х років був майже зовсім витіснений з радянського музикознавства, можна спертися на цей існуючий досвід, спрямований на розкриття особистісної зумовленості стильової своєрідності творчості композитора, осягнення “справжнього” Чайковського через його творчість. Методологічну базу дисертації склали також інші наукові праці з комплексного дослідження психології творчості і особливо ті, де акцентується необхідність врахування індивідуальних особливостей особистості в зясуванні механізмів творчості (Б.С.Мейлах, М.Г.Арановський, О.Н.Лук, М.Арнаудов, З.Гершкович, Ю.А.Кремльов, П.М.Якобсон, В.Л.Дранков, Г.М.Ципін, Є.Е.Сехніашвілі, Б.М.Рунін та ін.). Саме в творчості Чайковський вбачав той бік своєї діяльності, котрий єдино надавав сенс і цінність його існуванню. Саме в таких аспектах у дисертації розглядаються соціально-онтологічні фактори формування особистості Чайковського - в аспектах загального соціального середовища, “мікросередовища” композитора і характеру його сприйняття.Його творчість - і у великих, і в малих формах - дає багатий матеріал для спостереження згаданої взаємодії. Результати дослідженого взаємозвязку особистості і стилю Чайковського можна узагальнити в наступній таблиці. Воля до творчості, що реалізується в цілеспрямованій дії. В творчості це визначило еволюційне спрямування від драми до трагедії. Типологічний підхід до проблеми творчої свідомості дозволяє нетрадиційно поглянути на близькість основоположних принципів мистецтва Чайковського і Бетховена, вбачати її не тільки в стильових ознаках, але і в схожості найбільш загальних психологічних передумов їх творчості.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
У висновках дисертації підбиваються підсумки проведеного дослідження. Вони зводяться до наступних тез.
Індивідуальні якості авторської особистості невідворотньо відбиваються на її творчій продукції. Без їх урахування дослідження закономірностей становлення творчого стилю художника втрачає у своїй повноті. Приклад Чайковського в цьому відношенні особливо красномовний. Його творчість - і у великих, і в малих формах - дає багатий матеріал для спостереження згаданої взаємодії. Результати дослідженого взаємозвязку особистості і стилю Чайковського можна узагальнити в наступній таблиці.
ВЗАЄМОЗВЯЗОК ОСОБИСТОСТІ І СТИЛЮ ЧАЙКОВСЬКОГО
Якості особистості Якості стилю
1. Психологічна домінанта - установка на творчість. 1. Ідейно-образна концепція долі - наскрізна для всієї творчості композитора.
2. Воля до творчості, що реалізується в цілеспрямованій дії. 2. Активна роль ритму в формотворчому процесі, раціоналізація емоційної стихії.
3. Інтенсивність внутрішнього емоційного життя, виняткова гострота нервових реакцій. 3. Інтонаційний психореалізм.
10. Діалектичність самоусвідомлення своєї творчої місії та суперечливої сутності буття як стрижень еволюції особистості. 10. Метод “ланцюгового” розвитку музичного матеріалу шляхом різнорідних діалектичних “перетворень” - сюжетних, інтонаційних, ритмічних, жанрових та ін.; набуття органічної (змістовної і формальної) цілісності твору; симфонізація всіх жанрових сфер творчості.
Стрижнем еволюційного розвитку людської і композиторської іпостасей Чайковського є ідея фатуму. Її “траєкторія” вимальовує виток діалектичної спіралі - від стадії підсвідомої кристалізації в авторській свідомості до усвідомленого, напівдемонстративного втілення (в останньому, підсумковому творі).
Визначальною детермінантою названої фатальної ідеї є міцна психологічна установка Чайковського “на творчість”, що стала основним стимулом життєвиявлення композитора. Саме місіонерська свідомість Чайковського стала джерелом “еманації” ідеї фатуму, що регламентувала його шлях. Оформлення художньо-образної концепції долі в творчості Чайковського відбулось, таким чином, під безпосереднім впливом психологічної домінанти його особистості.
Окрім природніх, психофізіологічних, суттєві й обєктивні суспільно-історичні обставини, а також драматичні події життя Чайковського, що справили вплив на формування у нього відчуття фатального відчуження від решти людства. В творчості це визначило еволюційне спрямування від драми до трагедії.
Історична місія Чайковського проявилась в яскраво вираженій інтегративній ролі його мистецтва в європейському музичному процесі. Воно узагальнило різні суспільно-культурні тенденції часу, стилі, навіть художні напрямки, асимілювало різнонаціональні прояви. Це зумовлено у великій мірі тим, що Чайковський являє собою своєрідне явище “на межі”, на “перехресті”. Це перехрестя утворюють генетичні перетини: різних національностей й контрастних психічних засад, представлених найближчими предками композитора. Синтез переплетених якостей відбився на гармонійному поєднанні раціональної та емоційної засад в людській натурі і творчому стилі Чайковського. Найяскравіше воно позначилось на взаємодії класичних і романтичних традицій його творчості.
Особливу роль в утвердженні згаданої рівноваги зіграло органічне засвоєння Чайковським бетховенської традиції, особливо в галузі формотворчої активності ритму. Типологічний підхід до проблеми творчої свідомості дозволяє нетрадиційно поглянути на близькість основоположних принципів мистецтва Чайковського і Бетховена, вбачати її не тільки в стильових ознаках, але і в схожості найбільш загальних психологічних передумов їх творчості. Серед них - ідея обовязку в здійсненні свого покликання як вищий життєвий принцип, ідея творчості як постійного переборення, в якому проявляється індивідуальна воля художника. Живлена цими джерелами, властива обом композиторам вольова енергія одержала стильово схоже впровадження, зумовивши специфічну активність ритму в музиці обох композиторів. Закономірно, що трансформація особистісної сутності Чайковського отримає яскраве відображення в еволюції саме ритмічного фактора його стилю.
Естафета, яку прийняв Чайковський від Бетховена, була підготовлена творчістю Глінки, що виконав роль сполучної ланки між ними. Немалу роль при цьому зіграв український національний елемент, сильний вплив якого зазнали на собі як Глінка, так і Чайковський.
Проведене дослідження підтвердило яскравий взаємозвязок симфонічної та оперно-балетної творчості композитора, спільність еволюційних процесів в їх надрах. Особистість автора як стрижень, що скріплює обидві сфери, зумовлює і стилістичний, й ідейно-образний резонанс хронологічно паралельних творів. Не дивно, що мета, якої від початку прагнув композитор - створення лірико-психологічної драми, - була досягнута майже одномоментно - в Четвертій симфонії та “Євгенії Онєгіні”. В обох творах здійснено демонстрацію основних принципів нового, зрілого етапу творчої діяльності Чайковського. Найбільш визначний і виразний з них - принцип автобіографічності, що в майбутньому розвинеться до сповідальності.
Поряд з посиленням автобіографічних засад спостерігається спільна для всіх жанрових сфер творчості Чайковського тенденція підсилення структурної та драматургічної єдності, цілісності загальної музичної концепції як симфонічного циклу, так і театральної дії. Психологізація, субєктивізація їх завдяки методу “ланцюгового” розгортання викликали необхідність і в трансформації фіналу, що набуває з певного часу і в опері, і в симфонії “тихого” звучання.
Синтез всіх аспектів еволюції творчості Чайковського здійснюється в його останній, Шостій симфонії. Притаманне їй геніальне передбачення соціально-психологічних зрушень ХХ віку свідчить про філософічність мислення Чайковського в цілому, його здатність давати своїм мистецтвом художнє осягнення сутності речей та явищ. В цьому й - прояв однієї з властивих музичному мисленню композитора загальних “горішніх” закономірностей, що розкривають природу геніального художнього обдарування, яке переробляє зовнішні обєктивно-життєві імпульси в стрункі, організовані художньо-образні системи. Особистість митця - своєрідний і дуже витончений інструмент цієї переробки. Конструктивна досконалість створених нею систем - одна з загадок стройності та гармонійності світобудови, частиною якої є свідомість генія. Музика Чайковського в своїх основних, вершинних проявах якнайкраще свідчить про це і, разом з тим, розкриває всю складність історичної місії, що випала його таланту: дати глобальне узагальнення минулому і провісницьки позначити майбутнє.
Враховуючи сучасну тенденцію інтеграції окремих наук в спільному потоці філософських роздумів про світ і людину, автор наприкінці дисертаційної роботи намічає можливі перспективи подальшого дослідження феномену творчої особистості, пропонуючи його розгляд під кутом інформаційно-ентропійної теорії. Запропоновано розглянути творчу особистість як систему, яка підкоряється універсальним принципам формування й існування складних систем, що самоорганізуються. Аналогічний підхід повинен бути застосований і до результатів діяльності творчої особистості - окремим художнім творам, стилю в цілому. Характерний вектор розвитку в напрямку все більшої упорядкованості взаємодії системних елементів визначить підсумкову якість і творчої особистості, і народженого нею стилю.
Енергетична динаміка системи забезпечується діалектичним характером протиріччя, що лежить в її основі й посилає в світ свої пульсуючі імпульси: з одного боку - пасивне тяжіння до оптимальної упорядкованості, з іншого - вільне випромінювання енергії. Однотипність цього механізму системного функціонування й забезпечує, в підсумку, схожість самовідчуття художників та їх життєвої поведінки, орієнтованої на творчість. Характерна перспектива саморозвитку системи із свого власного внутрішнього імпульсу реалізується у відповідності до конкретних індивідуальних факторів, що, в свою чергу, зумовлюють унікальність індивідуальності творця.
Інформаціно-ентропійний підхід дозволить, таким чином, безпосередньо наблизитись до пізнання зазначених феноменів та їх відправного, найзагадковішого моменту - творчої свідомості митця.
Список литературы
Монографія
1. Петр Ильич Чайковский. - К.: ВІПОЛ, 1994. - 358 с.
Статті у збірниках
2. Драматургічна роль ритму в Четвертій симфонії Чайковського // Українське музикознавство, 19. - К.: Музична Україна, 1984. - С. 76-87.
3. Театральная символика балета “Спящая красавица” П.И.Чайковского // Театр в жизни и творчестве П.И.Чайковского.- Ижевск.: Удмуртия, 1985. - С. 120-129.
4. Синтез разнонациональных истоков в песнях гражданской войны // Межнациональные связи в советской музыкальной культуре. - Ленинград.: Музыка, 1987. - С. 35-52.
5. Изобразительность в балетной музыке П.И.Чайковского // П.И.Чайковский и изобразительное искусство. - Ижевск.: Удмуртия, 1991. - С. 62-70.
6. Український елемент у становленні творчого стилю П.І.Чайковського // П.І.Чайковський та Україна. - К.: КДК імені П.І.Чайковського, 1991. - С. 7-15.
7. “Іоланта” Чайковського на перехресті європейських художніх тенденцій кінця Х1Х сторіччя // П.І.Чайковський та Україна. - К.: КДК імені П.І.Чайковського, 1991. - С. 163-183.
8. О “Демоне” и демонизме в творческой судьбе А.Г.Рубинштейна // Антон Григорьевич Рубинштейн. - СПБ.: Канон, 1997. - С.16-27.
9. История музыки в разрезе сакральной нумерологии // Музично-історичні концепції у минулому і сучасності. - Львів.: Сполом, 1997. - С.37-48.
10. On The Demon and demonism in Anton Rubinsteins opus // Anton Rubinstein and Nikolaj Rimky-Korsakov: Selected Operas. - Heibronn (Germany).: Musik-Edition Lucie Galland. - P. 18-27.
11. Символико-числовой метод в музыкознании // Культурологічна трансформація мистецької освіти та актуальні питання творчої діяльності музиканта в сучасній Україні. - К., 1998. - С. 65-79.
Статті в журналах
12. Osobowosc Czajkowskiego jako jeden z wyznacznikow stylu jego tworczosci // Muzyka. - 1994. - № 1 (152). - Warszawa. - S. 73-88.
13. O programie VI symfonii Piotra Czajkowskiego // Muzyka. - 1994. - № 1 (152). - Warszawa. - S. 19-32.
14. А.Г. Рубинштейн и П.И. Чайковский // Art Line. - 1997. - № 1. - С. 18-19.
15. Николай Леонтович. - 1997. - № 2. - С. 14-15.
16. М. Врубель. - 1997. - № 3. - С.34.
17. Эдгар По. - 1997. - № 4. - С.50-51.
18. Лев Ревуцкий. - 1997. - № 5-6. - С. 32-33.
19. Жюль Верн. - 1997. - № 5-6. - С. 98-99.
20. Жорж Бизе. - 1997. - № 7-8. - С. 46-47.
21. Мария Заньковецкая. - 1997. - №. 10-11. - С. 20-21.
