Об’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, суб’єктивна сторона злочину. Аналіз статті 149 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю або іншу незаконну угоду щодо передачі людини.
Ознаки торгівлі людьми Зміст Вступ Розділ 1. Об’єктивні ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини 1.1 Об’єкт даного складу злочину 1.2 Об’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини Розділ. 2. Суб’єктивні ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини 2.1 Суб’єктивна сторона злочину 2.2 Суб’єкт торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини 2.3 Кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини Висновки Використані джерела Вступ Процес реформування суспільного життя України в теперішній час поєднаний із подоланням певних труднощів економічного, політичного та організаційного порядку, обумовлених перехідним етапом у розвитку країни. Конституція України, яка була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р., у розділі II вперше закріпила достатньо широкий та різний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав людини. Так, за оперативними даними Міністерства внутрішніх справ України, кожного року її жертвами стає біля двох тисяч громадян України. Метою даної курсової роботи є аналіз статті 149 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини. Для досягнення мети були сформульовані та вирішені наступні завдання: · проаналізувати об’єкт та ознаки об’єктивної сторони складу злочину; · дослідити ознаки суб’єктивної сторони та суб’єкт складу злочину; · визначити ознаки кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу злочину; · провести відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних складів злочинів та класифікація цього діяння за сукупністю злочинів. Теоретичну основу дослідження склали роботи таких учених, як П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Л.С. Бєлогриць-Котляревський, В.І. Борисов, Я.М. Брайнін, Л.Д. Гаухман, В.К. Глистін, В.В. Голіна, П.С. Дагель, В.П. Даневський, І.М. Даньшин, М.Д. Дурманов, В.В. Єсипов, А.М. Красиков, Л.М. Кривоченко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.П. Малков, О.С. Міхлін, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, А.А. Піонтковський, С.В. Познишев, В.С. Прохоров, В.В. Сташис, М.С. Таганцев, В.Я. Тацій, А.Н. Трайнін, І.Я. Фойницький, М.І. Хавронюк та ін. У 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, що закріпила основні принципи міжнародного права. Абсолютну заборону рабства та работоргівлі підтверджено також у статті 8 міжнародного пакту про цивільні й політичні права 1966р. Україна першою з пострадянських країн визнала проблему торгівлі людьми як одну з найнебезпечніших для суспільства, результатом чого стало введення в 1998 році до Кримінального кодексу України статті 124-1 Торгівля людьми. У напрямі протидії заволодінню особою (викраденню або вербуванню людей) працюють декілька нормативних актів. Зокрема, передбачена відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст.169 ККУ), створення або утримання місць розпусти (ст. 302 ККУ), примушування до заняття проституцією чи сутенерство (ст. 303 ККУ), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст.304 ККУ), експлуатацію дітей (ст. 150 ККУ), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143 ККУ), насильницьке донорство (ст. 144 ККУ) тощо. 3 лютого 2006 року Президент України Віктор Ющенко підписав Закон №3316-1 Про внесення змін у Кримінальний кодекс України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми й залучення в заняття проституцією, прийнятий Верховною Радою України 12 січня 2006 року. Прибічники першої пропонували закріпити у КК України визначення торгівлі людьми, яке б дослівно відповідало визначенню, закріпленому у Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року. Щоб правильно визначити безпосередній об’єкт торгівлі людьми, необхідно розглянути перш за все структуру суспільного відношення, на яке посягає цей злочин і якому спричиняє шкоду. Для розкриття означеного терміну слід звернутись до передостанньої редакції проекту статті від 21.12.2005 р., який був у Верховній Раді, але з технічних причин не розглядався.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы