Огляд ознак, що кваліфікують самовільне зайняття земельної ділянки і стосуються предмета злочину. Аналіз відповідної судової практики, виявлення її основних тенденцій в частині кваліфікації дій винуватого за ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
Мета статті - характеристика кваліфікуючих ознак самовільного зайняття земельної ділянки, що стосується предмета злочину (земельна ділянка особливо цінних земель, землі в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель) (ч. 150 ЗК України, до особливо цінних земель належать: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі й середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра й осушені незалежно від глибини; в) землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення [2]. До земельних ділянок, що належать до особливо цінних земель, зазвичай належали земельні ділянки на території природно-заповідного фонду: земельна ділянка на території памятки археології (земельна ділянка № 14 поселення черняхівської культури 3-4 ст. н. е.) (охоронний № 132, рішення виконкому Вінницької облради від 29 грудня 2002 р. № 470) (вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 р.), земельна ділянка, на якій розміщено 5 обєктів історико-культурного призначення (курганних могильників), із них 3 цілих обєкти і 2 обєкти частково розміщені на земельній ділянці винуватого й земельній ділянці Особи 2 (вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 12 вересня 2013 р.), у регіональному ландшафтному парку «Гадяцький» (вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 9 грудня 2015 р.), природно-заповітного фонду НПП «Гуцульщина» (вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2014 р.), загально-зоологічного заказника місцевого значення «Гераськівський» (вирок Маркіського районного суду Львівської області від 13 вересня 2016 р.), природо-заповідного фонду (вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 1 липня 2013 р.), природно-заповідного фонду на території Гетьманського національного природного парку (вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 5 липня 2016 р.). 112 ЗК України, землями в охоронній зоні потрібно визнавати землі: а) навколо особливо цінних природних обєктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони й захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній звязку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових обєктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей і довкілля, суміжні землі й інші природні обєкти.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
