Оцінно-образна номінація у структурі художнього тексту - Автореферат

З-поміж них важливе місце займає лінгвоаксіологічний, центральною категорією якого вважається оцінка, що тлумачиться як суттєва складова прагматичного аспекту спілкування, а тому є самостійним обєктом вивчення семантики, теорії комунікації, когнітивного аналізу мови (Ю.Апресян, Н.Арутюнова, А.Вежбицька, О.Вольф, В.Гак, Н.Миронова, Т.Ніколаєва, А.Пеньковський, Н.Рябцева, О.Шмельов та інші). Функціональний підхід до аналізу лінгвальних явищ зумовив актуалізацію низки проблем, які репрезентують звязок граматикалізованої аксіологічної категорії з текстознавством, етнолінгвістикою, соціолінгвістикою (А.Вежбицька, О.Вольф, В.Кононенко, А.Мойсієнко, Л.Ставицька та інші); висвітлюють її роль як необхідного елемента у формуванні індивідуального письменницького стилю (Н.Арутюнова, В.Гак, Т.Космеда, Н.Сологуб); характеризують оцінку як засіб індивідуалізації та експресивізації мовної картини світу (Ю.Апресян, Г.Золотова, Л.Мацько). На сучасному етапі розвитку мовознавства досліджуються також прагмасемантичні особливості категорії оцінки у рекламних текстах (Л.Киричук), спрямованість оцінки у синонімії (В.Кирилова); оцінка описується як один із лінгвостилістичних засобів передачі емоційного стану та формування емотивного значення номінації (О.Островська, Н.Позднякова, А.Троцюк); виокремлюються основні тенденції аксіологічних змін у семантичній структурі запозичень, зокрема американізмів (Т.Антонченко); визначається співвідношення денотативної та конотативної (зокрема й емоційно-оцінної) інформації у процесі перекладу (М.Дудник); характеризується функціонування кваліфікативних номінацій у діалогічному мовленні (О.Яшенкова); розглядається явище активізації аксіологічних сем у лексико-семантичних полях адєктивів, кольоративів зокрема (Г.Ковальова, І.Кононенко, В.Москович); здійснюються дослідження словотвірних процесів у лексемах з аксіологічною семантикою (О.Ґрещук, Л.Шутак), розкривається характер кваліфікативного потенціалу в непрямій, вторинній номінації (І.Нестеренко).Проте питання функціонування оцінно-образних номінацій як важливих елементів художнього тексту все ще залишається недостатньо висвітленим. Врахування змістового навантаження номінацій з аксіологічним компонентом семантики є необхідним при інтерпретації будь-яких художніх текстів, оскільки вони формують авторський погляд на світ стосунків між обєктами дійсності, а отже, є важливим засобом творення індивідуального стилю письменника. В опублікованих працях, предметом аналізу яких є аксіологічні найменування, розглядаються особливості загально-та частковооцінних значень, деякі аспекти семантико-синтаксичного функціонування кваліфікативних лексем у складі окремих комунікативних конструкцій (Г.Золотова, П.Іванова, Л.Олзоєва, Л.Павліна, Е.Френкель), мовленнєвих актів оцінки (Н.Арутюнова, О.Вольф) або висвітлюється значущість вербалізованих емоцій та оцінок у створенні особливої емоційно-оцінної рамки висловлювання і тексту (В.Гак).Як власне лінгвістична категорія оцінка розглядалася вже західноєвропейськими філософами класичного періоду, що у своїх працях звертали увагу на такі проблеми: 1) оцінка як один із видів модальності; 2) звязок оцінки з природними властивостями обєкта; 3) аксіологічна та дескриптивна лексика в комунікативному акті; 4) мовленнєві функції оцінних номінацій; 5) текстова цілісність та відсутність суперечностей у тексті, який містить оцінні та деонтичні найменування. Оцінка розглядається як граматикалізована філософська категорія, що реалізується у частинах слова (морфемах), вигуках, модальних частках, повнозначних лексемах, сполученнях слів, словосполученнях, фразеологізмах, у мовленнєвих актах кваліфікативного характеру й аксіологічних текстах. Оскільки аксіологічний потенціал аналізованих номінацій максимально виявляється тільки у відповідних контекстах, найдоцільніше, на нашу думку, класифікувати оцінні найменування з урахуванням функціонально-прагматичного аспекту їх поділу (до уваги беруться тільки оцінки типу de re, що безпосередньо кваліфікують обєкти): власне оцінні найменування - такі, що репрезентують звязок реального світу та його ідеальної моделі, дають позитивну чи негативну характеристику обєктам, виявляючи в аксіологічних мовленнєвих актах різноманітні ілокутивні сили (“Ясність била з його прегарного чола” - М.Яцків); контекстуально оцінні номінації - дескриптивні предикати з потенційними оцінними семами, які активізуються тільки у відповідному контексті (“Батьки рідні, не паліть... осінь іде... ви ж люди, так - ні-і... думка загалу як підтвердження”; 4) субєкт оцінної модальної рамки маніфестується будь-яким іменником; 5) кваліфікативний субєкт представлений власною назвою (імям, прізвищем чи по батькові індивіда); 6) субєкт виражається субстантивом будь-якого походження; 7) субєкт оцінки репрезентується займенником 3 ос. одн. чи мн.; 8) субєкт кваліфікації представлений словосполученням, що у реченні найчастіше виконує функцію складеного підмета; 9) субєкт аксіологічної модальної рамки виражається особовим займенником 1

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ