Оцінка заставного майна в системі кредитування - Автореферат

Важливим фінансово-економічним інструментом ринкової економіки, який забезпечує надійний захист інтересів кредитора, є застава. У міру поглиблення ринкових відносин в Україні сфера застосування застави поступово розширюється. Зокрема, залишаються недостатньо дослідженими основні підходи та способи оцінки вартості біологічних активів, потребують подальшого удосконалення концептуальні підходи до організації процесу оцінки вартості заставного майна оцінювачами і кредитними установами. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано сукупність наукових методів, що застосовуються у пізнанні соціально-економічних явищ, а саме: методи теоретичного пошуку і праксиметричний метод використано у процесі дослідження наукової проблематики і вивчення досвіду зарубіжних та вітчизняних науковців; методи наукового узагальнення, порівняння, системності та комплектності використано при поданні класифікації предметів застави, принципів оціночної діяльності; економіко-математичні методи застосовані при розробці функціональної моделі заставної вартості; методи прогностики, дедукції та індукції використовувалися під час обґрунтування доцільності застосування тих чи інших методичних підходів при оцінці різних предметів застави; економіко-статистичні методи (співставлення, табличний, графічний, метод укрупнення результатів, кількісні методи аналізу) покладено в основу аналітичної оцінки визначення сучасних тенденцій і закономірностей розвитку кредитування аграрного сектору економіки. Інформаційною базою були нормативно-правові акти України, які визначають стандарти оцінки майна і майнових прав, методичні матеріали Фонду державного майна України, Міжнародного комітету стандартів оцінки, Українського товариства оцінювачів, Національного банку України, спеціальна монографічна та періодична література, інші наукові джерела з даної тематики та власні дослідження.У першому розділі “Теоретичні засади оцінки заставного майна при кредитуванні” на основі комплексного підходу узагальнено економічний зміст застави, а також розкрито сутність оцінки вартості предметів застави в системі кредитування. На підставі дослідження вітчизняних та іноземних наукових публікацій доведено, що заставу слід розглядати не як спосіб забезпечення зобовязань, а як інструмент (засіб) забезпечення зобовязання, який має вартість, достатню для покриття витрат кредитора, повязаних із неповерненням позики, переважно перед іншими кредиторами. У роботі доведено, що у звязку з тим, що в основу поняття “оцінка” закладено неупереджену думку про вартість, то метою оцінки застави має бути висновок про вартість заставного майна через визначення його позитивних якостей, які задовольняють кредитора. У другому розділі “Оцінка вартості предметів застави” досліджуються методичні підходи до оцінки вартості застави, обґрунтовано найбільш оптимальні підходи та критерії щодо визначення ліквідаційної вартості заставного майна й удосконалено методику оцінки вартості основних предметів застави (нерухомості, обладнання, машин тощо) шляхом застосування витратного, дохідного та порівняльного підходів, з урахуванням мети та принципів оцінки, обсягів, рівня достовірності вихідних даних та іншої інформації, яка впливає на вартість предметів застави. Досліджуючи зміст категорій “вартість” і “заставна вартість” обґрунтовується, що заставна вартість має розглядатися як сума (без урахування ПДВ), виручена від продажу предмета застави з дотриманням усіх необхідних правових процедур і за вирахуванням витрат, повязаних із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацією.На основі конструктивного осмислення основних теоретичних концепцій, підходів і методичного апарату з питань оцінки вартості заставного майна, виявлено та обґрунтовано механізми ефективного використання оцінки в системі кредитування. Одержані результати свідчать про досягнення поставленої мети та завдань дослідження і дають підстави сформулювати узагальнюючі висновки: Доведено, що заставу слід розглядати не як спосіб, а як інструмент (засіб) забезпечення зобовязання, який має вартість, достатню для покриття витрат кредитора, повязаних із неповерненням позики, переважно перед іншими кредиторами. Загальними вимогами до кількісної визначеності предметів застави є перевищення вартості заставленого майна порівняно з основним зобовязанням, яке має заставодавець по відношенню до заставодержателя, тобто вартість заставленого майна має бути більшою суми позики і відсотків, що належить сплатити по ній. Запропоновано визначення поняття предмета застави - майна, яке може бути передано в заставу, що не суперечить законодавству України, і за своїми кількісними та якісними характеристиками задовольнить інтереси кредитора у разі неповернення позики, також запропоновано авторський підхід до класифікації. На основі проведеного дослідження удосконалено систематизацію та конкретизацію змісту інструментів оцінки застави, а саме: принципи оцінки, методичні підходи до оцінки застави, виявлено особливості процесу та методики оцінки вартост

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ