Оцінка та створення вихідного матеріалу бобів кормових (Vicia faba L.) для селекції на продуктивність - Автореферат

Боби кормові - високопродуктивна зернобобова культура, врожайність зерна якої в умовах сприятливого вологозабезпечення може досягти 70-80 ц/га. Головна роль у вирішенні важливої проблеми рослинного білка належить зернобобовим культурам, в тому числі бобам кормовим, площа посіву яких у світі складає 2,3 млн. га, урожайність - 15,8 ц/га, виробництво 3 680 тис. т. Оцінка вихідного матеріалу та створення на його основі нових інтенсивних сортів, які характеризуються високою продуктивністю, поліпшеними показниками якості насіння і пристосованістю до конкретних грунтово-кліматичних умов регіону - є важливою науковою проблемою, розвязання якої допоможе у найближчій перспективі значно розширити площі посіву бобів кормових і збільшити виробництво білкових ресурсів. Наукові дослідження проводились відповідно до завдань науково технічної програми „Кормовиробництво” на 1996-2000 рр. „Створити сорти бобів кормових інтенсивного типу з урожайністю зерна 30-32 ц/га і вмістом сирого протеїну 30-32% (номер державної реєстрації 0196U018129) та на 2001-2005 рр. завдання „Створити і передати в державне сортовипробування скоростиглий стійкий до основних видів хвороб сорт бобів кормових з вегетаційним періодом 100-110 днів, урожайністю зерна 40-45 ц/га, зеленої маси 450-500 ц/га, вмістом білка в зерні 30%, протеїну в зеленій масі 18%” (номер державної реєстрації 0101U007579). Наукова новизна одержаних результатів полягає у встановленні закономірностей мінливості ознак, їх взаємозвязків залежно від умов навколишнього середовища; ідентифікації генотипів бобів кормових; визначенні екологічно-стабільних індексів, які мають тісний звязок за роками з продуктивністю генотипів; виявленні закономірностей успадкування основних господарсько цінних ознак; визначенні дольової участі факторів “сорт” і “умови довкілля“ у формуванні продуктивності бобів кормових; виділенні генетичних донорів господарсько цінних ознак для подальшого використання в селекційному процесі з цією культурою при створенні сортів.Наведено огляд літератури з питань методів створення вихідного матеріалу, успадкування ознак, проведення оцінки і добору продуктивних генотипів за кількісними ознаками в гібридних популяціях.Наші дослідження проводились в дослідному господарстві “Бохоницьке” Інституту кормів УААН і були складовою досліджень лабораторії селекції і технології вирощування зернобобових культур. Вивчення кількісних ознак проводили на 36 зразках бобів кормових у 1998 році та на 104 - у 1999-2001 рр., які відібрані із світової колекції. Гідротермічні умови у 1998 р. відзначалися більш сприятливим температурним режимом та режимом вологозабезпечення для росту та розвитку рослин бобів кормових, ніж умови наступних років. Погодні умови 1999 р. були посушливими - дефіцит вологи спостерігався протягом всього періоду вегетації, кількість опадів становила 58% норми на фоні підвищеної середньодобової температури повітря. Дослідження проводили методом постановки польових дослідів відповідно до “Методики польового досліду” (1986), “Методики проведення дослідів по кормовиробництву” (1994) та “Методики Державного сортовипробування” (2000).Вивчення колекції бобів кормових за абсолютними та відносними кількісними ознаками, проводилось протягом 1998-2001 рр. на зразках різного еколого-географічного походження, відібраних із світової колекції. Наші дослідження підтверджують положення, що в роки з несприятливими умовами для росту та розвитку їх рослин мінливість кількісних ознак зростає. Тому, очевидно, при встановленні мінливості ознак найбільш характерними є дані, отримані у оптимальні для росту та розвитку рослин роки, оскільки модифікаційне варіювання абсолютних кількісних ознак в інші роки було майже на однаковому рівні. Серед кількісних ознак найменше варіювання відмічено у “висоти рослини”, де V=9,3 і „кількість вузлів головного стебла” V=14,9% (табл. Серед відносних кількісних ознак стабільні були: відношення маси насіння до маси надземної частини рослини (10,8%), маси бобів (10,8%), маса однієї насінини (12,8%), ці ознаки є стабільними за роками (3,2-12,9 %) і мають достовірний звязок із „масою насіння з рослини” лише в межах сорту.Найбільшою висотою рослин характеризуються такі сорти: Білун, Оріон, ВФ2 8096, Gido, Боніловські, Бонус, Польові, Sopphire. Показник висоти рослини цих сортів, в середньому за 1999-2001 рр., коливався від 92,3±9,1 (Білун) до 88,4±6,6 см (Sopphire). Збільшення кількості вузлів на головному стеблі сприяє підвищенню продуктивності рослини та сорту, призводить до збільшення висоти рослини. Аналіз показує, що з підвищеною кількістю бобів на рослині відзначались: Білун, Оріон, К-1729, Прикарпатські 4, Schurigs Pferdetohne, Sopphire, Бонус, Webo, кількість яких, в середньому за три роки, коливалася від 9,1±1,3 (Webo) до 14,7±3,6 штук (Білун). Максимальну кількість насінин на рослині відмічено у зразків: Pransnitzer Mehrachsige, Var nabor, Білун, Беркут, Прикарпатські 4, Мікко, Skladia, у яких величина цієї ознаки коливалась від 34,6±8,1 (Pransnitzer Mehrachs

Основний зміст роботи