Оцінка суттєвості помилок та аудиторського ризику - Курсовая работа

Вхід України у світову економічну систему включає необхідність побудови аудиторську діяльність з огляду на вимоги міжнародних стандартів аудиту. Аудитор повинен чітко усвідомити собі, в чому полягає аудиторський ризик , його сутність, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень.Нормативне регулювання питання суттєвості здійснюється на основі Міжнародного стандарту аудиту 320 "Суттєвість при плануванні та проведенні аудиту". У разі, коли в бухгалтерській (фінансової) звітності малася помилка, і аудитор її не виявив, вона не є достовірною, і відповідно аудитор склав невірний висновок. Суттєвість помилки повинна визначатися спочатку аудиторської перевірки, до її планування, а потім з урахуванням встановленого ступеня суттєвості і величини аудиторського ризику розробляються план і програма аудиту, здійснюються необхідні аудиторські процедури, збираються аудиторські докази, складається аудиторський висновок. Під рівнем суттєвості розуміється то граничне значення помилки бухгалтерської (фінансової) звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач цієї звітності не зможе робити на її основі правильні висновки і приймати правильні управлінські рішення. При знаходженні абсолютного значення суттєвості аудитор повинен приймати за основу найбільш важливі показники, які характеризують достовірність звітності економічного субєкта, що підлягає аудиту.При цьому можуть використовуватися як базові показники поточного року, так і усереднені показники поточного і попередніх років, а також будь-які розрахункові процедури, які можуть бути формалізовані. На практиці для визначення рівня суттєвості використовують основні базові показники: балансовий прибуток підприємства; валовий обсяг реалізації (без ПДВ); валюта балансу; власний капітал; витрати підприємства. Аудитор, використовуючи своє професійне судження, може вибрати один з розглянутих нижче способів визначення рівня суттєвості. Загальну величину допустимої помилки аудитору слід розподілити за сегментами звітності, статей балансу, розділами або показниками інших звітів, оскільки аудиторські докази збираються по них окремо, оцінюється кожен рахунок і тільки на підставі сукупності зібраних тверджень за окремими статтями аудитором надається висновок зі звітності в цілому. У процесі проведення аудиту можуть виявитися нові факти, обставини, які не були відомі аудитору при попередній оцінки рівня суттєвості, і це може спонукати його до переоцінки рівня суттєвості у бік збільшення або зменшення як в цілому по звітності, так і по окремим її статтямАудиторський ризик має два головних складових елемента: - ризик, що неточні або неправильні відомості, які є суттєво важливими, міститися окремо або в сукупності у фінансових звітах (це сукупність невідємного або внутрішнього і контрольного ризиків). Внутрішній і контрольний ризики відрізняються від ризику невиявлення тим, що аудитор може тільки оцінити їх, але не може контролювати. Оцінка аудитором внутрішнього і контрольного ризиків сприяє їх краще розуміти, але не зменшує і не змінює їх. Загальний аудиторський ризик включає три основні частини: невідємний (внутрішній) ризик; ризик системи контролю; ризик не виявлення. Прийнятний аудиторський ризик визначається, як міра готовності аудитора визнати, що фінансова звітність може містити суттєві помилки того, як вже завершено аудит і було виражено стандартне аудиторський думка без застережень.Оцінний (інтуїтивний) підхід полягає у тому, що аудитори, виходячи з власного досвіду і знання клієнта, визначають аудиторський ризик по звітності в цілому або за окремим групам операцій як високий, ймовірний і малоймовірний, і використовують цю оцінку в планування аудиту. Оцінюючи ризик невиявлення аудитор повинен враховувати, що помилки є завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 % залишків на рахунках або всі види операцій, тому, що велика частина аудиторських доказів має швидше аргументований, а не підсумковий характер. Крім оцінки ризику в кількісному вираженні, аудитор може визначати його словесними характеристиками: 1. мінімальний ризик - у разі, коли система внутрішнього контролю клієнта попередньо була оцінена аудиторської фірмою як ефективна і аудитор покладається на неї, роблячи акцент на перевірці контролю, а не детальних процедурах; 3. середній ризик - у разі, коли система внутрішнього контролю клієнта була оцінена аудитором як неефективна і аудитор планує детальні процедури; Він видає міжнародні стандарти аудиту, які переслідують двояку мету: сприяти розвитку професії аудитора в тих країнах, у тому числі й Україні, у яких рівень професіоналізму аудиторів нижче загальносвітового, і уніфікувати по мірі можливості ставлення до аудиту в міжнародному масштабі.У процесі виконнання курсової роботи нами було вивчено багато наукової літератури,нормативно-правових документів. Вивчена література допомола в розкритті багатьох понять та питань які допоможуть в аудиторській діяльності. Завдяки вивченій літературі, у першому питанні данної курсової роботи,ми з

Зміст

Вступ

1. Поняття суттєвості помилок та класифікація ступеню суттєвості викривлень у фінансовій звітності підприємства-клієнта

2. Порядок розрахунку суттєвості помилок фінансової звітності

3. Сутність, логічна структура, модель загального аудиторського ризику та характеристика його елементів

4. Порядок оцінки елементів аудиторського ризику

5. Вимоги професійних стандартів стосовно оцінки суттєвості помилок та аудиторського ризику при плануванні та проведенні аудиту

6. Взаємозвязок між ризиком невиявлення помилок, характером, часом та обсягом аудиторських процедур

Висновки

Література