Оцінка формування і механізм забезпечення ефективного функціонування та розвитку корпоративного сектора промисловості - Автореферат

З проголошенням незалежності Україна не тільки задекларувала перехід на якісно новий рівень реалізації концепції соціальної держави, а й здійснила в руслі ринкової трансформації докорінні перетворення в формах організації виробництва, як основи активізації продуктивної діяльності й забезпечення тим самим добробуту населення та надання соціальним процесам постійної динаміки. В силу цього можна стверджувати, що недержавний сектор економіки зі специфічним відокремленням правочинностей щодо володіння та управління виробничими ресурсами поки що не набуває за мірками розвинених країн здатності до вирішального впливу на економічну систему. Тільки в період 2000-2001 рр. у виробництві господарських товариств пройшло скорочення арени праці для 227 тис. робітників, а витрати на одиницю виробленої продукції за станом на кінець 2001 р. склали 95,5 коп./грн., що на 6,5% вище від приватного сектору і на 2,9% - від державного. Склалася і набуває розповсюдження думка про неврахування вітчизняними реформаторами світового досвіду роздержавлення економіки і створення корпорацій. З огляду на науково-практичну актуальність теми і спираючись на результати дослідження окремих її аспектів в економічній літературі, метою дисертаційної роботи є оцінка і теоретичне осмислення специфічних процесів формування і функціонування підприємств корпоративного сектора в нестабільному ринковому середовищі та розробка на їх основі науково-методичних положень і практичних рекомендацій з обґрунтування механізму забезпечення динамічного розвитку цих нових для країни організаційно-виробничих структур у перспективі з урахуванням реалій вітчизняної економіки.У першому розділі “Корпоративне підприємництво в контексті розбудови соціальної держави” розглянуто сутність та необхідність зміни форми виокремлення субєктів господарського комплексу на основі колективно-приватної власності, проаналізовано теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів до визначення економічної природи та змісту понять “корпоратизація”, “корпоративний сектор промисловості”, “корпорація” і запропоновано власну концепцію їх тлумачення. За логікою розвитку власності в економічному ракурсі, в роботі відтворено механізм приходу зарубіжних країн до такої форми продуктивного функціонування капіталу, яка виключає пряме управління групи власників. Відповідно до запропонованого уточнення корпоратизацію слід розглядати в якості процесу відчуження майна держави в межах окремого державного підприємства (обєднання) через передачу прав розпорядження економічно незалежному субєкту, створеному державою на базі цього ж майнового комплексу, з метою надання йому в майбутньому прийнятної для приватизації інвестиційної привабливості. У другому розділі “Оцінка процесів корпоратизації і корпоративного сектора в промисловості України” досліджено стан корпоративного сектора промисловості в розрізі галузей і регіонів, оцінено його стійкість і результати використання виробничих ресурсів та визначено чинники, що впливають на означені характеристики. В дослідженні доведено, що корпоративний сектор національної економіки в істинному розумінні відокремлення власності складають АТ, створені в процесі корпоратизації за вирахуванням ВАТ, сформованих на основі майнових комплексів групи “А”.У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального питання перехідної економіки з підвищення ефективності функціонування та забезпечення стабільного розвитку корпоративного сектора економіки. Історія розвитку не дає підстав для сумнівів щодо ствердження про великі інтегровані виробничі та промислово-фінансові структури як єдино спроможні рішучим чином впливати на соціальну й економічну динаміку національних економік. У конгломераті інтегрованих виробничо-економічних формувань, адаптованих до тенденцій усуспільнення і соціалізації, домінуючого характеру набула колективно-приватна або корпоративна форма власності. Саме корпоратизація в умовах значного зносу виробничого капіталу і застосування відсталих технологій здатна задіяти господарську мотивацію та стати дієвою формою залучення інвестицій. На етапах первинної корпоратизації, тобто при перетворенні діючих державних підприємств у відкриті акціонерні компанії без зміни власника і в подальшому на більш вищому етапі корпоратизації шляхом продажу акцій створених державних корпорацій національне законодавство передбачило застосування способу акціонування.// Диагностика и прогнозирование социально-экономических процессов: Материалы международной конференции. Киев: Украинская академия наук национального прогресса, 1993. // Проблемы имиджелогии: Материалы II международной конференции. К.: Из-дво Европейского университета финансов, информационных систем, менеджмента и бизнеса, 2001. Корпоративный имидж - важная составляющая успеха банка.

. Основний зміст дисертації

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального питання перехідної економіки з підвищення ефективності функціонування та забезпечення стабільного розвитку корпоративного сектора економіки. Основні висновки та результати, які виникли з наукового дослідження, зводяться до наступного: 1. Історія розвитку не дає підстав для сумнівів щодо ствердження про великі інтегровані виробничі та промислово-фінансові структури як єдино спроможні рішучим чином впливати на соціальну й економічну динаміку національних економік. У конгломераті інтегрованих виробничо-економічних формувань, адаптованих до тенденцій усуспільнення і соціалізації, домінуючого характеру набула колективно-приватна або корпоративна форма власності.

2. Економічна природа корпорації полягає у відокремленні власності через делегування прав розпорядження нею. Результатом корпоратизації є створення повноцінних субєктів ринку. Саме корпоратизація в умовах значного зносу виробничого капіталу і застосування відсталих технологій здатна задіяти господарську мотивацію та стати дієвою формою залучення інвестицій.

3. На етапах первинної корпоратизації, тобто при перетворенні діючих державних підприємств у відкриті акціонерні компанії без зміни власника і в подальшому на більш вищому етапі корпоратизації шляхом продажу акцій створених державних корпорацій національне законодавство передбачило застосування способу акціонування. В ході акціонування державних підприємств та продажу акцій ВАТ утворився конгломерат підприємств, який і повязується з корпоративним сектором держави.

4. У процесі корпоратизації набула принципово нового характеру налаштованість корпоратизованого сектора на активізацію діяльності. Інсайдерська спрямованість корпоративної власності зумовлює зберігання керівниками підприємств ідеології внутрішньогосподарського управління, що не виправдала себе в минулі роки. Власність аутсайдерів розпорошена та деперсоніфікована і не є потенційно здатною до тиску на керівництво корпоратизованих підприємств. В силу того, що структура власності і власників формується і змінюється без внутрішнього і зовнішнього узгодження, корпоративний сектор набув нестійкого характеру.

5. Місцем концентрації корпоративних форм господарювання у промисловості стали машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів, харчова та легка промисловість. У відповідності до приуроченості промислових обєктів до певних джерел сировини, палива, енергії, місць концентрації трудових ресурсів і споживання готової продукції такі області, як Донецька, Луганська, Харківська і Дніпропетровська, мали найбільш потужний сектор корпоративних підприємств.

6. Зміни, які супроводжують корпоратизовані підприємства, безпосередньо у галузях традиційного домінування у промисловості та по регіонах, не постають завершеними і чітко спрямованими. Локалізовані галузями і регіонами корпорації не є стійкими, як внутрішньо, так і на ринку взаємовідносин з іншими субєктами. Судячи з мінливості корпоративного сектора в промисловості України, ще не здійснена первісна фаза - фаза приходу до більш-менш прийнятного його обсягу.

7. Векторові руху корпоративного сектора до системи координат соціально спрямованої ринкової економіки протидіють чинники, повязані з його орієнтацією на короткотермінові цілі. Субєктами корпоративного господарювання в якості мети вбачається дорозподіл і перерозподіл власності, можливість отримання пільг в оподаткуванні, забезпеченість сировиною та інші досить наближені цілі.

8. За результатами дослідження автор дійшов висновку, що тенденцію розвитку корпоратизованого обєкта господарювання дозволяє ґрунтовно оцінювати методика аналізу на основі 7 груп показників, що відтворюють основні напрямки діяльності і ресурсовикористання підприємства. У звязку з різновекторністю критерію позитивності зміни показників обґрунтовано вихід по групах і системі в цілому на один синтезований, інтегральний критерій. Інструментарій порівняння забезпечується частково нормативними індикаторами масового використання, а в іншій частині - можливостями визначення оптимально можливого для конкретного періоду часу рівнів показників. Оціночним показником тенденції руху корпорації до створення стабільних і надійних джерел фінансування розвитку є рейтинг стану на конкретну дату.

9. Ефективність реформування за результатами роботи повинна оцінюватися динамікою реальних змін у культурі й ефективності управління підприємствами. З метою упорядочення процесу професійного становлення менеджерів у дослідженні запропонована специфічна структура підготовки кадрового резерву менеджерів, що володіють основами теорії та передовим досвідом управління промисловими організаціями.

Публікації у фахових виданнях

1. Нечаев В.А. Основные направления повышения эффективности корпоративного менеджмента // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 27. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 46-58.

2. Нечаев В.А. Роль финансовых институтов в системе корпоративного предпринимательства // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 28. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 12-26.

3. Нечаєв В.О. Перспективні напрямки реструктуризації постсоціалістичних корпорацій // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2002. - №1. - С. 16-18.

4. Нечаєв В.О. Корпоративний сектор економіки: зміст, контури, ємність і поточний стан. // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 163. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 143-152.

5. Нечаєв В.О. Концептуальні засади корпоратизації промислового сектора національної економіки. // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 155. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 79-89.

6. Нечаєв В.О. Формування кадрового резерву корпоративного менеджменту. // Продуктивність. Науково-практичний журнал. - 2002. - №3. - С. 13-16.

7. Нечаєв В.О. Формы и методы “дебюрократизации” современного корпоративного менеджмента. // Менеджер: Вісник Донецької державної академії управління. - 2002. - 6(22). - С. 44-52.

8. Нечаєв В.О. Методичні основи забезпечення сталого функціонування і розвитку підприємств корпоративного сектора економіки. // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 169. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 274-282.

9. Нечаєв В.О. Гарантування корпоративних прав і соціальної відповідальності корпоративного підприємництва. // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі: Економічні науки. - 2002. - 4(16). - С. 103-108.