Особливість оцінки фінансового левериджу. Аналіз матеріальних умовно-постійних витрат. Основні фактори, що впливають на врівноваженість фіскального стану підприємства. Вплив структури активів і пасивів на характеристику грошової стійкості організації.
Під фінансовим левериджем (Financial Leverage) розуміється якась характеристика фінансових умовно-постійних витрат (витрат) в загальній сумі поточних витрат (витрат) фірми як фактор колеблемости її фінансового результату. Справа в тому, що варіювання рівнем цього показника означає більшу або меншу заміщення власних джерел фінансування засобами, що залучаються від сторонніх осіб на довгостроковій платній основі. Згадаймо, що виплата дивідендів як форми регулярного винагороди акціонерів за використання фірмою їх коштів обовязковою не є, тому заміщення власного капіталу позиковим підвищує фінансовий ризик, що уособлюється з даною фірмою (грубо кажучи, з дивідендами можна почекати, а ось з відсотками чекати не можна). Висока частка позикового капіталу в загальній сумі довгострокових джерел фінансування характеризується як високий рівень фінансового левериджу і свідчить про високий рівень фінансового ризику. Управління рівнем фінансового левериджу, а отже, і рівнем фінансового ризику означає не досягнення їм деякого цільового значення, але перш за все контроль за його динамікою і забезпечення комфортного резерву безпеки в плані перевищення операційного прибутку (т. е . прибутку до вирахування відсотків і податків) над сумою умовно-постійних фінансових витрат (у річному численні).З позиції структури джерел фінансова стійкість обох підприємств однакова, проте, по-перше, такий висновок не є явним, оскільки інтуїтивно відчувається, що в силу найсильнішого відмінності в структурі активів між підприємствами повинні бути певні відмінності і відносно оцінюваного параметра, тобто стійкості, і, по-друге, навіть залучаючи інформацію про активи підприємств, не можна сформулювати якісь однозначні висновки на користь одного з них. За формальними ознаками підприємство В має цілком прийнятне фінансовий стан, тоді як підприємство А має проблеми з власними оборотними засобами (WC <0), тобто з позиції ліквідності його положення з очевидністю має бути визнано незадовільним. Останнє означає, що підприємство А має прихований резерв у джерелах коштів у вигляді умовного додаткового капіталу, рівного різниці між ринковою та облікової оцінками основних засобів, за рахунок якого формально може бути заповнена заборгованість перед кредиторами у разі ліквідації підприємства. У найбільш загальному випадку можливі три варіанти, коли для розрахунківвикористовуються дані: · про всіх джерелах, · про довгострокові джерелах, · про джерела фінансового характеру, під якими розуміються власний капітал, банківські кредити та позики (довгострокові і короткострокові). Тут неявно передбачається, що активи і окремі джерела не зіставляються між собою в плані цільового покриття, тобто будь-яке джерело, в принципі, може розглядатися як джерело покриття будь-якого активу; важливо не співвіднесення якихось активів і джерел, а загальна характеристика фінансової структури підприємства.
План
План
1. Оцінка фінансового левериджу
2. Основні фактори, що впливають на стійкість фінансового стану підприємства
3. Вплив структури активів і пасивів на характеристику фінансової стійкості підприємства
Використана література
1. Оцінка фінансового левериджу
Список литературы
1. Абрютина М.С. Економічний аналіз торгової діяльності: Навчальний посібник. - М.: Видавництво "Справа і Сервіс", 2007.
2. Ансофф І. Нова корпоративна стратегія / Переклад з англ.под ред. Ю.Н. Каптуревского. - СПБ: Видавництво "Пітер", 2006. - 416 с.
