Оцінка ефективності стаціонарного лікування пацієнтів з гострим інфарктом міокарда - Статья

© галаченко о. о., очередько о. Галаченко О. О., Очередько О. М., Галаченко В. В.М. І. пирогова «Вивчення показників здоровя різних груп населення як основа для реформування системи охорони здоровя україни», №держ. реєстрації 0110U000522. вступ. протягом останніх років лікування го строго інфаркту міокарда (ГІМ) істотно прогресує. упровадження методів фармакологічної і механічної реваскуляризації, інгібіторів ангіотен зинперетворюючого ферменту (ІАПФ), блокаторів bадренорецепторів, нових антитромбоцитарних та антикоагулянтних засобів, статинів суттєво зміни ло перебіг захворювання і його прогноз [2]. одним з провідних аспектів у прийнятті рішень відносно стратегій лікування слід визнати стан хворого. дуже важливими є також співвідношення вартості і ефективності, відповідний профіль безпеки тощо [1, 3]. мета дослідження. оцінити ефективність стаціонарного лікування пацієнтів, госпіталізованих з приводу ГІМ, за наявністю клінічних симптомів на момент виписки. 1). так, структура пацієнтів за важ кістю серед тих, хто отримував ацетилсаліцилову кислоту (аск), фактично співпадала з загальним розподілом важкості, а співвідношення призначено/ не призначено (пр/нпр) при стані середньої важкості фактично співставлюване з таким при дуже важ кому (322/68?37/8), що засвідчує тестова оцінка c2(12)=0,104; p=0,9492. клопідогрель було призна чено 75,8% пацієнтів, при чому достовірно частіше препарат вживався при дуже важкому стані, у якому пр/нпр складало 3,5 проти 2 при стані середньої важкості, c2(12)=27,7; p<0,0001. гепарином проліковано 92,5% хворих, переважно при дуже важкому стані (пр/не пр 21,5 проти 6,3 при стані середньої важкості). представники групи ?блокаторів ви користовували в 60,2% пацієнтів, достовірно частіше при середній важкості, пр/не пр становило 2,2 проти 1,5 при дуже важкому стані, відповідно c2(12)=21,8; p<0,0001, що, очевидно, повязано з певною пересторогою. як видно з табл. 1, гіполіпідемічні засоби (ста тини) призначались 89,5% пацієнтів, здебільшого при дуже важкому перебігу ІМ, пр/нпр - 8,5/6,8 при стані середньої важкості. критерій хіквадрат. клінічна ефективність лікування оцінена з такими дескрипторами як ознаки ішемії міокарда (задишка, ядуха, набряки кінцівок, порушення ритму та біль в серці). Враховані також динаміка депресії сегменту ST, частота скорочень серця (чсс) та систолічний артеріальний тиск (сат). аналіз результатів терапії ГІМ на мо мент виписки зі стаціонару проведений з огляду на клінічні (важкість стану хворого) і соціальноекономічні фактории (вік, зайнятість), а також їхні парціальні ефекти. дослідження базувалось на вивченні дис персій (ANOVA) процедури GLIMMIX пробіт регресії. результати досліджень та їх обговорення. серед пацієнтів з ГІМ переважали особи віком 6070 років (33,7%) та старші В той час як, зайнятість населення мала істотний вплив (F=3,33; p=0,036) з найменшими термінами у не працюючих, і найбільшими (18,5 днів) в економічно активних осіб (керівники, інженери, службовці, бізнесмени). однак, найбільшу дію на тривалість перебування у стаціонарі справляла важкість стану пацієнта (F=16,03; p<0,0001), 16,8 днів при стані середньої важкості і 19,6 днів у дуже важких. середня тривалість фактичного лікування аск в стаціонарі складала 17,2±0,16.

1. Гайдаєв Ю. О. Розробка і впровадження Державної програми профілактики та лікування серцево-судинної і судинно-мозкової патології, 2007 [Електронний ресурс] / Ю. О. Гайдаєв - Режим доступу: http://www.rql.com.ua/cardio_j/2007/4/ gaydayev.htm.

2. Протокол надання медичної допомоги хворим із гострим коронарним синдромом з елевацією ST (інфарктом міокарда з зубцем Q) Додаток до наказу МОЗ №436 від 03-07-2006 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://medstandart. net/browse/2202).

3. Універсальне визначення інфаркту міокарда Європейського товариства кардіологів, Американського кардіологічного коледжу, Американської асоціації серця та Всесвітньої кардіологічної федерації (2007) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nmu-s. net/load/terapija/ skachat /universalne_viznachennja_infarktu_miokarda/ 66-1-0-901.

4. Kattainen A. Coronary heart disease: from a disease of middle-aged men in the late 1970s to a disease of elderlywomenin the 2000s. / A. Kattainen, V. Salomaa, T. Harkanen [et al.] // Eur. Heart J. - 2006. - №27. - Р. 296-301.

5. Spiegelhalter D. J. Bayesian approaches to multiple sources of evidence and uncertainty in complex cost-effectiveness modeling / D. J. Spiegelhalter, N. G. Best // Int. J. Technol. Assess. Health Care. - 2001. - №17. - Р. 69-82.

УДК 614. 2: 577. 4- 02

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СТАЦІОНАРНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА

Галаченко О. О., Очередько О. М., Галаченко В. В.

Резюме. Вивчено обсяг лікувальних заходів, клінічний стан при виписці, основні модератори 1122 пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Показано, що призначення медикаментозної терапії клінічно обґрунтоване і достовірно корелює із важкістю перебігу ГІМ. Тривалість терапії (10-25 днів) суттєво не залежить ані від соціальної, ані від клінічної компонент. Виписка зі стаціонару здійснювалась передчасно, оскільки ознаки ішемії міокарда були наявні в 12,4%±1,0% пацієнтів. Найбільший вплив на збереження симптомів ГІМ здійснювали важкість клінічного стану на момент госпіталізації та вік пацієнта.

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда, ефективність, стаціонарне лікування.

УДК 614. 2: 577. 4- 02

ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ СТАЦИОНАРНОГО ЛЕЧЕНИЯ ПАЦИЕНТОВ С ОСТРЫМ ИНФАРКТОМ МИОКАРДА

Галаченко А. А., Очередько А. Н., Галаченко В. В.

Резюме. Изучены объем лечебных мероприятий, клиническое состояние при выписке, основные модераторы 1122 пациентов с острым инфарктом миокарда (ОИМ). Показано, что назначение медикаментозной терапии клинически обосновано и достоверно коррелирует с тяжестью течения ОИМ. Продолжительность терапии (10-25 дней) существенно не зависела от социальной и клинической компонент. Выписка из стационара осуществлялась преждевременно, поскольку признаки ишемии миокарда сохранены у 12,4%±1,0% пациентов. Наибольшее влияние на симптоматику оказывали тяжесть состояния в момент госпитализации и возраст пациента.

Ключевые слова: острый инфаркт миокарда, эффективность, стационарное лечение.

UDC 614. 2: 577. 4- 02

Evaluation of Inpatient Treatment Effectiveness of Patients with Acute Myokardial Infarction Galachenko O. О., Ocheredko O. M., Galachenko V. V.

Abstract. Acute coronary syndrome is leading cause of mortality and disability incidence in both adult (33,7%) and capable (33,5%) populations. First 20 day lethality due to acute myocardial infarction (AMI) in developed countries ranges in 20%-25% bounds, approaching 30%-40% in first year. The main survival effect renders by clinical form of AMI, burden of comorbidity, in particular hypertension with systolic pressure >150 mm Hg and diastolic pressure >90 mm Hg, obesity > 25% over weight correspondent to height. We tried to unveil and assess reserves to improve efficacy of inpatient treatment of patients hospitalized with acute myocardial infarction. Cohort of 1122 patients with accident myocardial infarction (MI) hospitalized in Vinnitsa cardiological department in 2006-2008. Clinical variables of patients were being measured. Data analysis exploited log-linear modeling. Diagnoses consisted of ICD-10 codes І21. 0-І21. 3, І21. 4, І21. 9, І22. The most prevalent localizations happened to be anterior (33,2%), posterior (37,4%), and frontolateral (12,0%) MI. In the presence of pathological Q most frequently observed posterior localization (43,9%), while in the absence it was anterior (51,9%), c2(7)=88,1; р<0,0001. It appeared that administration of pharmacotherapy clinically substantiated and significantly depended upon severity of patient condition. The most cases confined themselves to 10-25 days of hospital staying. Age of a patient failed to proof its significance. Occupation proved to be significant moderator (F=3,33; p=0,036) with minimum of 17,6 days of staying in unemployed and maximum of 18,5 days in good seated. The most influential on terms of staying revealed to be severity of patients condition (F=16,03; p<0,0001) with minimum of 16,8 days in patients with

Вісник проблем біології і медицини - 2014 - Вип. 3, Том 2 (111) 121

КЛІНІЧНА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА moderate condition and 19,6 days in severe cases. We made emphasis on pharmacotherapy because the more intensive procedures were sporadic in time of shaping cohort. Local clinical protocol included aspirin, clopidogrel, Heparin, ?blockers, Statins, IAPF, Cablockers, and Nitrates. Neither patients occupation nor clinical characteristics moderated continuation of administered pharmacotherapy. To ours opinion discharges were proceeded un timely neglecting protocol requirement to health condition at discharge so that signs of ischemia at discharge were present in 12,4%±1,0% of patients, shortness of breath in 16,7%±1,1%, edema of limbs in 4,4%±0,6%, complaints on heartache in 10,0%±0,9% of patients. Severity of condition at hospitalization and age of patient were the most influential from the set to determine presence of clinical symptoms at discharge. Delivered findings are the starting momentum to study survival of patients across the schemes of pharmacotherapy, terms of staying, health conditions at discharge Drawbacks. Treatments prescribed by protocols that can differ across localities. Charlsons comorbidity index may be inappropriate to measure expediency of medication as well as related outcomes. The cohort is still heterogeneous that relates to individual heterogeneity of treatment efficacy, e. g. different individual survival opportunities. Some other factors may influence hospital stay and compliance that are beyond the purview of given research, say motivation of physician or patient, patients IQ, etc. Dynamic reforms of medical care as probable as not reshape both the condition of patient at the point of hospitalization and at the point of discharge. So appropriate corrections are inevitable.

Key words: acute myocardial infarction, inpatient treatment, efficacy.

Рецензент - проф. Катеренчук І. П. стаття надійшла 13. 03. 2014 р.

122 Вісник проблем біології і медицини - 2014 - Вип. 3, Том 2 (111)