Встановлення характеру зв’язку націоналістичної ідеології в українському середовищі Другої Речі Посполитої з політикою польської влади, зокрема в освітній сфері. Огляд освітніх реформ та описання механізмів становлення західноукраїнського націоналізму.
При низкой оригинальности работы "Освітня політика Другої Речі Посполитої як джерело західноукраїнського націоналізму", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Варто лише звернути увагу на факт успішності націоналістичної ідеології в українському середовищі Другої Речі Посполитої, який не має аналогів в історії українського націоналізму. Потреба в освітній реформі була цілком очевидною, зважаючи на: тривалий період перебування польських земель у складі інших держав з їхніми освітніми системами, недостатній ступінь інтеграції різних частин країни в єдине ціле, а також на наявність чисельних, часто ворожих полякам, національних меншин, які мали власні заклади освіти. Попри наявність серйозних досліджень у цій царині, а також праць із історії міжвоєнної Польщі - варто лише згадати розробки Ярослава Грицака [2; 3], Петра Мірчука [9], Михайла Сосновського [12], Василя Кислого [7], Тетяни Завгородньої [4], а також надзвичайно інформативні розділи у підручниках з історії Польщі Леоніда Зашкільняка й Миколи Крикуна [5], Чеслава Бжози та Анджея Сови [15] - вплив освітньої політики владних кіл Польської держави на становлення українського націоналізму залишається незясованим до кінця. Централізація й уніфікація освітніх закладів супроводжувалися полонізацією, тобто запровадженням польської мови навчання, насадженням польського духу в навчанні й вихованні та зростанням кількості викладачів-поляків за рахунок представників інших національностей. У 1937/1938 н. р. із 100 дітей віком від 7 до 13 років відвідувало школу 90, а на українських теренах - 85 осіб [14, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
