Освітня діяльність і педагогічні погляди Дениса Коренця в контексті розвитку українського кооперативного шкільництва у Галичині (кін. ХІХ перша пол. ХХ ст.) - Автореферат

В таких документах, як Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.), Закон України “Про освіту”, Положення про ступеневу освіту, зазначається, що сучасна освітня система потребує всебічного реформування, розробки нової філософії освіти. Педагогічна газета № 5 (47), травень 1998 р.), в якій наголошується на необхідності проведення урочистих педагогічних читань, конференцій, присвячених видатним українським педагогам; організації зустрічей фахівців, учених зі студентами, вчителями, батьками, щоб привернути увагу до проблем розвитку української педагогічної думки; висвітлення в педагогічній і громадсько-політичній пресі творчої спадщини представників української педагогічної думки, чиї праці ще недостатньо представлені в педагогіці. За роки незалежності України вітчизняні та зарубіжні вчені опублікували чимало праць, присвячених діяльності Д.Коренця. Загальнонаукове значення для нашого дослідження мають праці з проблем розвитку освіти Західної України в цілому, праці які висвітлюють педагогічну, наукову, громадсько-економічну діяльність Д.Коренця (С.Г.Бабенко, С.Д.Гелей, Я.А.Гончарук, С.М.Злупко, Є.О.Лихолат, Я.Й.Малик, Р.Я.Пастушенко, В.Ф.Чайковський), в т.ч. й праці емігрантів, колишніх сподвижників Д.Коренця (І.Витанович, В.Доманицький, А.Качор, Ю.Павликовський, Є.Храпливий). Отже, проблема вивчається на основі ретроспективного логіко-системного аналізу конкретно-історичної сутності, змісту педагогічної діяльності Д.Коренця, його внеску в становлення й розвиток торговельно-кооперативного шкільництва, а також обґрунтовується необхідність використання ідей та досвіду вченого в сучасних умовах розбудови фахового шкільництва.У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та його хронологічні межі, аргументовано її актуальність і доцільність, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, методологію, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження, викладено особистий внесок. У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади становлення українського торговельно-кооперативного шкільництва Східної Галичини (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.)” - обґрунтовано й проаналізовано економічні, соціокультурні та теоретико-педагогічні передумови виникнення й розвитку торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині. (І.Бариляк, Р.Білинський, Д.Великанович, В.Вербицька, А.Гаврилко, М.Галущинський, А.Жук, А.Качор, К.Коберський, Д.Коренець, А.Кущинський, В.Левинський, К.Левицький, О.Луцький, І.Лучишин, Г.Микитей, А.Мудрик, Ю.Павликовський, А.Палій, З.Петрів, А.Романенко, М.Росткович, М.Токаревський, М.Холєвчук, Є.Храпливий, І.Филипович, І.Ющишин та ін.) сприяли становленню системи торговельно-кооперативного шкільництва на національних засадах, використовуючи передусім громадсько-педагогічне сподвижництво, яке найбільш яскраво виявилося у діяльності товариств “Просвіта”, “Рідна школа”, “Ревізійний Союз Українських Кооперативів”, “Народна Торгівля”, “Сільський Господар”, “Маслосоюз” та ін. Особливу роль в популяризації ідей кооперативного руху відіграло товариство “Просвіта”, стараннями якого здійснювалися: організація економічних спілок, крамниць, кас взаємодопомоги, громадських фондів кредитування; підготовка та випуск періодичних видань і літератури господарсько-економічного спрямування (як на популярному, так і науковому рівнях); відкриття економічних курсів, фахових шкіл та бібліотек. Застосовуючи цей метод, він доходить висновків: 1) відмінною рисою торговельно-кооперативного шкільництва в Австрії і Польщі є їх різноступеневість; 2) провідна роль у підготовці спеціалістів для торговельно-кооперативних установ належить практиці; 3) торговельно-кооперативне шкільництво в Австрії й Польщі базується на приватному секторі; 4) позитивним у розвитку торговельно-кооперативного шкільництва в Австрії й Польщі є високе наукове й матеріальне забезпечення навчально-виховного процесу, дисципліна учнів, єдність науки й практики; 5) значним недоліком кооперативних навчальних закладів Австрії та Польщі є те, що в них домінує авторитарна педагогіка, яка спрямована на задоволення лише власних інтересів і є чужою для інших народів імперії, передусім українського народу; 6) кращий досвід Австрії і Польщі слід використовувати для створення національної системи торговельно-кооперативного шкільництва, яка була б повністю пристосована до потреб українського суспільного життя.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в аналізі процесу становлення і розвитку українського торговельно-кооперативного шкільництва у Східній Галичині; дослідженні й узагальненні набутого Д.Коренцем практичного досвіду організації українських торговельно-кооперативних навчальних закладів різних рівнів в умовах бездержавності; обґрунтуванні шляхів творчого використання педагогічних ідей Д.Коренця в сучасному навчально-виховному процесі. В його розвитку можна умовно виділити такі періоди: - 1873-1893 рр. -

Основний зміст дисертації