Знайомство зі стратегіями формування особистості в освітньому просторі модерного зразка у відповідності із визначальними для філософсько-освітнього дискурсу XIX-XX століття. Аналіз стратегій розвитку вітчизняного соціокультурного простору Модерну.
У вивченні цієї проблеми доцільно звернутися до її історичних витоків, зокрема світоглядних передумов конституювання модерного освітнього простору, з метою виявлення, осмислення, аналізу і узагальнення тих теоретико-методологічних підходів, які можуть стати основою для модернізації освітньої теорії і практики на сучасному етапі розвитку. В межах історико-філософського знання модернізм (від франц. moderne сучасний) слід розуміти як певний напрям розвитку суспільної думки, що в основі своїй передбачає оновлення і перетворення, заперечення традиційних культурних і соціальних форм, натомість пошук і встановлення нових принципів і суспільних норм [І.с.566]. Наполеон був першим практиком-одинаком сучасності, а Ніцше її першим пророком, який спромігся втілити у слова ідеї, що вже заполонили суспільство. Введення категорії «вибух культури», як це ми бачимо у семіології Ю.Лотмана, дає можливість зафіксувати прояви максимальної активності суспільного організму у просторі і часі, коли відкриваються принципово нові можливості в освіті людини, у формуванні нової культури її мислення. Ця ідея стала джерелом науково-технічного прогресу, соціальної й економічної модернізації світу, гуманістичної раціоналізації суспільного життя, демократії й індивідуальної свободи, і водночас, вона створила підгрунтя для спротиву владі, соціальному апарату, які пригноблювали людину, відкидаючи її право на особистісну свободу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
