Аналіз філософського осмислення феномену "живого" в православному дискурсі через призму освітнього потенціалу православних вчень. Християнське вчення про "живе" як творче начало буття в ході виховних процесів формування цілісної людської особистості.
Новий сучасний світогляд проявляє себе як активно-змінна система духовно-практичного освоєння світу, що констатує смислотворні форми духовного буття, повязує воєдино матеріальні та духовні інтенції соціального середовища, розкриває глибинний внутрішній зміст звязків у відношенні людини зі світом. Наприклад, піфагорійці вели мову про освітній процес як перетворення внутрішнього світу людини, де поєднується раціональне знання з ірраціональною вірою, коли людина отримує доступ до нового типу життя, вершиною якого виступає калокагатія (грец. Таке формулювання передбачає, що головним для феномену життя стає властивість «володіння власним внутрішнім світом», яке відкриває можливість підходу до пізнання концепту «живого» через конкретизацію самого поняття «живе» (Горбань О. В., 2017, с. Важливість вивчення сучасного стану вирішення проблематики «живого», в тому числі в контексті його православного дискурсу, повязано з декількома сучасними актуальними медико-етичними моментами, суть яких впливає не тільки на якість знань освіченої людини, але і здійснює значне коригування векторів її формування як цілісної особистості. Таким чином, основним полем розмежування щодо оцінки ідеї живого в православних вченнях є ставлення сучасних східнохристиянських богословів до еволюційної теорії: частина з них категорично заперечує еволюційний шлях розвитку; зате інша частина вважає, що теорія еволюції є підтвердженням біблійної картини світо-і життєтворення, яка знайшла певну конкретизацію в працях вчителів і отців церкви, підтвердженням чому є наукові факти.Сучасна освітня парадигма, акцентуючи увагу не стільки на кількісній передачі суми знань, скільки на вихованні гармонійної людини, для якої більш важливим є формування аксіологічної складової нового знання, перебуває в дотичному стані з сучасними релігійними переконаннями щодо необхідності виховання через просвітництво високоморальної людини. Тому, з огляду на наявність наукових нестиковок етико-правового характеру щодо «живого» в контексті науково-технічного прогресу, певного значення набуває повернення до синкретичних основ людського знання, до розуму як мудрості, в якій раціональне і когнітивне повязано з практичною філософією.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
