Освіта менонітів у контексті культурного розвитку Півдня України (XIX – 20-ті рр. XX ст.) - Автореферат

Педагогіка і, зокрема історія педагогіки інтегрують, педагогічно інтерпретують показники наук, що вивчають процес розвитку людини - етнографії, історії, філософії, психології, релігієзнавства, соціології, культурології, релігії тощо. Зміст «Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті», засвідчує, що від розвитку освіти регіонів України та обєктивного вивчення досвіду представників різних етносів залежить використання економічного потенціалу, вихід з духовної кризи, інтеграція у світове співтовариство і ствердження національної величі. Втім ґрунтовне вивчення, обєктивний аналіз, оцінка та творче осмислення досвіду, накопиченого в Україні на різних історичних етапах сприятимуть впровадженню кращих здобутків освіти в сучасну педагогічну теорію та практику, звільнять від заангажованого висвітлення подій, явищ та фактів, дадуть змогу позитивно впливати на модернізацію змісту національної освіти на засадах полікультурності. Проблемам вивчення освітньо-виховних систем національних меншин та етноконфесійних груп різних регіонів України присвячено дослідження В. ХХ ст.)» обумовлений наступними чинниками: соціальним значенням вивчення своєрідності освіти менонітів в окремому регіоні, а саме на Півдні України, як складової частини національної педагогічної спадщини ХІХ - початку ХХ століття; актуальністю визначення тенденцій полікультурного взаємообміну педагогічним досвідом представників різних національних культур, які формувалися на території Півдня України; необхідністю аналітичного вивчення позитивного досвіду освітніх закладів та педагогічної думки минулого, важливістю відновлення прогалин в історії вітчизняної педагогіки.У першому розділі «Науково-теоретичні і соціокультурні засади освіти етноконфесійної меншини менонітів на території України (ХІХ ст.)» викладено основні тенденції освітньої політики уряду (русифікація процесу навчання та реформування системи освіти за західноєвропейським зразком, введення пільг в організації й здійсненні навчання, забезпечення свободи віросповідання), в умовах яких започатковувалась та розвивалась освітньо-виховна система менонітів. Соціально-прагматичні (освіта сприймалась менонітами як засіб удосконалення методів господарювання, підвищення професійної й соціально-побутової компетентності). Викладено ключові принципи освіти менонітів: послідовна тенденція до автономії школи та високий ступінь самоорганізації менонітських громад у вирішенні питань освіти (вплив російської системи освіти на менонітські колонії мав організаційно-адміністративний характер і полягав у підпорядкуванні етноконфесійних закладів Міністерству народної освіти та запровадженню до навчальних програм російської мови); здійснення стійкої взаємодії між школою, сімєю та громадою (школа в менонітів була центром освітньо-виховної системи, яка впливала на кожного члена спільноти шляхом його виховання й освічення, а через нього - на життєдіяльність спільноти; вона (школа) мала вирішальний вплив на все життя колоністів, мала домінуючий вплив на загальноосвітній та культурний рівень сільських менонітських спільнот); насиченість змісту освіти ідеями відданості вірі та патріотизму; культивування в кожного члена спільноти вищих духовних цінностей та формування в нього прагнення збагачувати ці цінності. початковий етап становлення освіти, що характеризувався створенням перших навчальних закладів та започаткуванням освітньо-виховної діяльності в колоніях; У другому розділі «Організаційно-педагогічні умови розвитку системи освіти в менонітських колоніях Півдня України» розкрито особливості побудови системи освіти менонітів, здійснено компаративний аналіз структурних компонентів державної системи освіти та системи освіти менонітів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ