Адміністративно-територіальна одиниця, що являла собою комплекс земель, розташованих по обидва береги річки Горині зібраних навколо Острозького замку. Шляхи укрупнення маєтку за рахунок колонізації малозалюднених теренів та інкорпорації сусідніх земель.
При низкой оригинальности работы "Острозька волость у 1565-1608 роках: формування території, структура землеволодінь та механізм управління", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Практично в кожній із цих робіт постулюється як самоочевидне, що Острозькі з другої половини XVI ст. були найбільшими землевласниками Речі Посполитої. Це обумовлювало їхній особливий статус у державі та пояснювало впливовість членів роду в тогочасному соціумі, передусім руському, де Острозьких сприймали як “оборонців і протекторів” Русі-України. Проте у визначенні конкретного майнового потенціалу дослідники до сьогодні не змогли просунутися далі голослівних тверджень про “казкові багатства”, або, в кращому випадку, наведення дуже неточної цифри княжих міст і сіл, що мандрує історіографічними текстами ще з XVIII століття. Тимчасом без відповіді на питання, чим реально обумовлювався суспільний потенціал всесильного роду та якими були реальні, “матеріалізовані” механізми його впливу, годі очікувати поступу не лише в дослідженнях феномену Острозьких, а й взагалі в соціокультурних та соціорелігійних студіях тогочасної історії Русі-України. Верхньою хронологічною межею є дата смерті князя Василя-Костянтина Острозького († 1608), який після успішного повернення родового гнізда понад три десятиліття володів Острожчиною, і саме за нього адміністративна структура центру “імперії Острозьких” набула завершеності, водночас кристалізувалася службово-клієнтарна сітка тутешніх землевласників, які володіли маєтками з умовою служби князю.У 1847-1852 рр. він опублікував дві праці про минуле Острога та “Острозького князівства”, в яких уперше проаналізував низку раніше невідомих документів, насамперед акт поділу маєтків між братами Янушем та Олександром Острозькими 1603 року. Наголошуючи слідом за попередниками на споконвічній “російськості” територій, приєднаних до імперії Романових внаслідок поділів Речі Посполитої, роботи Перлштейна, по суті, мали за мету заперечити польські претензії на ці землі шляхом окреслення володінь Острозьких - нащадків Рюрика і оборонців православя, котрі розпоряджалися своїми розлогими маєтностями, за висловом автора, “самовластно” й надзвичайно цінували все, що нагадувало їм “о царственном их происхождении от древнейших князей русских”. Своєю чергою, польські історики ХІХ - початку ХХ ст. не погоджувалися з концепцією “споконвічної російськості” Острозьких, навпаки - обґрунтовували інтеґрованість у політичний та культурний світ Речі Посполитої, залучаючи для цього чималі масиви джерел, у точу числі неопублікованих. Загалом можна констатувати, що попри наявність значного масиву історичної літератури, присвяченої князям Острозьким, недостатньо вивченим залишається питання про юридичний статус, розміри та структуру їхніх землеволодінь, зокрема Острозької волості. У четвертому підрозділі “Волость як складова частина маєткового господарства Василя-Костянтина Острозького (1574-1608 рр.)” описано процедуру введення у володіння Острожчиною нових власників, якими королівський суд визнав Гальшку Острозьку, вдову Л.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
