Остракоди верхньокрейдових відкладів Волино-Поділля - Автореферат

Відомості про верхньокрейдові остракоди Волино-Поділля появилися ще 150 років тому, однак їм було присвячено лише кілька публікацій середини XIX століття. Відсутність даних про їх поширення і систематичний склад у потужній товщі крейдових відкладів Волино-Поділля не дозволяла робити достовірні висновки про екологічні умови у седиментаційному басейні та відтворити історію розвитку регіональної фауни остракод. Обєктом дослідження були верхньокрейдові відклади Волино-Поділля. Вперше детально проаналізовано стратиграфічне поширення остракод у верхньокрейдових відкладах Волино-Поділля та виділені сім характерних комплексів цієї групи фауни для окремих стратиграфічних підрозділів. Безпосередньо здобувачем охарактеризований видовий склад остракод у верхньокрейдових відкладах Волино-Поділля, встановлено їхнє важливе значення для вирішення питань щодо стратиграфії, палеогеографічних та палеоекологічних умов існування досліджуваної групи фауни та басейну в цілому.На основі нового матеріалу з свердловин, а також вивчення всієї території Волино-Подільської плити зявилися праці присвячені фауні, стратиграфії та літології крейдових відкладів (Смірнова, Пастернак (1948), Вялов (1955), Міхайлов (1946, 1951), Найдін (1951, 1952, 1964), Собєцький (1960, 1978), Коцюбинський (1957-1959, 1961, 1963), Гаврилишин (1963, 1964, 1967), Гинда (1966, 1969), Конопліна (1952), Волошина (1954, 1956, 1961, 1963, 1964), Дулуб (1972), Розумейко (1978, 1988), Пастернак, Сеньковський, Гаврилишин (1987)). Остракоди з крейдових відкладів Волино-Поділля відібрані в основному з мергелів та вапняків, тому в роботі з ними була використана хімічна дезінтеграція. Верхньокрейдові відклади південно-західної частини Східно-Європейської платформи поширені в основному на південно-західному схилі Українського щита і у Львівській мульді, залягають на відкладах альбу і включають всі яруси від сеноману до маастрихту. До складу входять види, що починають свій розвиток у коньяку і продовжують у молодших відкладах та транзитні види, які перейшли з турону. В комплекс остракод, що відповідає сантонському ярусу, входить низка характерних видів: Cytherella medvaensis Weaver, Macrocypris limburgensis Veen, Cuneoceratina salebrosa (Jones et Hinde), Pterygocythereis robusta (Jones et Hinde), Phacorhabdotus lonsdaleianus retunsus Herrig, Mosaeleberis pergensi (Veen), Rehacythereis senckenbergi(Triebel), Curfsina derooi Weaver, Mosaeleberis damottae Clarke У складі комплексу також присутні види, що закінчують своє існування та види, що появляються у сантоні і транзитні.У дисертації наведені результати систематичної ревізії фауни пізньокрейдових остракод Волино-Поділля: зроблений монографічний опис викопних решток, виділені основні етапи їхнього розвитку, показані реальні можливості застосування остракод в стратиграфії, міжрегіональних кореляціях, відтворенні палеогеографічних та палеоекологічних умов пізньокрейдового басейну. Верхньокрейдові відклади Волино-Поділля містять значну кількість викопних остракод. Аналіз комплексів пізньокрейдових остракод підтверджує звязок Волино-Подільського палеобасейну з бореальними провінціями і показує широкий розвиток та незначний рівень ендемізму вивченої фауни, що дозволяє проводити кореляцію верхньокрейдових відкладів значно віддалених територій. В результаті вивчення еволюції комплексів остракод деталізовано історію Волино-Подільського басейну під час заглиблення дна в туроні, обміління наприкінці турону - на початку коньяку та регресії моря в сантоні, яка продовжувалася в кампані та маастрихті. Послідовність змін комплексів остракод, а отже і седиментаційного середовища у пізній крейді на Волино-Поділлі вказує, що його розвиток був тісно повязаний з палеогеографічними обстановками, які спостерігаються у суміжних палеобасейнах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Виконана дисертація є першою узагальнюючою роботою, присвяченою вирішенню біостратиграфічних завдань на основі пошарового вивчення остракод у розрізах верхньої крейди Волино-Поділля. У дисертації наведені результати систематичної ревізії фауни пізньокрейдових остракод Волино-Поділля: зроблений монографічний опис викопних решток, виділені основні етапи їхнього розвитку, показані реальні можливості застосування остракод в стратиграфії, міжрегіональних кореляціях, відтворенні палеогеографічних та палеоекологічних умов пізньокрейдового басейну.

Отримані результати дозволяють зробити наступні висновки.

Верхньокрейдові відклади Волино-Поділля містять значну кількість викопних остракод. Аналіз вивчених залишків цієї групи фауни у розрізі дав можливість виділити в ньому 7 комплексів цих викопних: туронський, нижньо- і верхньоконьякський, сантонський, кампанський, нижньо- і верхньомаастрихтський.

Вперше із застосуванням сучасних методик монографічно вивчені та описані 86 видів пізньокрейдових остракод Волино-Поділля, з яких три форми (Mosaeleberis ucrainica sp. nov., Neocythere reticulata sp. nov., Neocythere globosa sp. nov.) є новими. Палеонтологічний атлас, що містить фотозображення черепашок остракод, зроблених на скануючому електронному мікроскопі, є першим визначником верхньокрейдових остракод Волино-Поділля.

Результати аналізу фауни остракод свідчать, що волино-подільські комплекси надаються до порівняння з відповідними європейськими комплексами в туронському та кампан-маастрихтському інтервалі. Однак, виникають певні труднощі із зіставленням комплексів остракод коньяк-сантонського інтервалу, що обумовлене палеоекологічними умовами, які існували на території досліджень. Аналіз комплексів пізньокрейдових остракод підтверджує звязок Волино-Подільського палеобасейну з бореальними провінціями і показує широкий розвиток та незначний рівень ендемізму вивченої фауни, що дозволяє проводити кореляцію верхньокрейдових відкладів значно віддалених територій.

Аналіз екологічних груп остракод з різних стратиграфічних рівнів дозволив зробити висновки щодо солоності і температурного режиму, коливань глибин морського басейну, його звязків із палеобасейнами Західної Європи. В результаті вивчення еволюції комплексів остракод деталізовано історію Волино-Подільського басейну під час заглиблення дна в туроні, обміління наприкінці турону - на початку коньяку та регресії моря в сантоні, яка продовжувалася в кампані та маастрихті. Виявлені особливості у розвитку остракод, що проявилися у зміні видового та кількісного складу, є відображенням трансгресивно-регресивних циклів у палеобасейні району досліджень.

Підтверджено існування двох етапів розвитку пізньокрейдового Волино-Подільського басейну: турон-коньякський, що відповідає фазі стабілізації глибоководних умов після сеноманської трансгресії, і сантон-маастрихтський, що відповідає регресивній фазі розвитку даної ділянки палеобасейну. Послідовність змін комплексів остракод, а отже і седиментаційного середовища у пізній крейді на Волино-Поділлі вказує, що його розвиток був тісно повязаний з палеогеографічними обстановками, які спостерігаються у суміжних палеобасейнах.

Аналіз розвитку остракод в межах родин показав, що на певних відрізках часу найбільшої чисельності досягали форми однієї, рідше кількох родин. Максимум Bythocytheridae відмічається в туроні (8 видів), а в маастрихті з них відомий всього один вид. Максимум Cytherellidae припадає на пізній маастрихт (8 видів), найменша кількість спостерігається в кампані (4 види). Максимум видів родини Trachyleberididae притаманний коньяку (13 видів), тоді як у маастрихті ця родина представлена лише шістьма видами. Найменш численним по загальній кількості (15 видів) є нижньомаастрихтський комплекс, що пояснюється несприятливими умовами для розвитку цієї групи фауни, на досліджуваній ділянці басейну.

При вивченні верхньокрейдових фацій та їх палеоценозів встановлені найбільш сприятливі умови для розвитку остракод, а саме: відкрите море глибиною 50-200 м, температура води не вище 20? С, несильні придонні течії та спокійні умови осадонакопичення. Це глибоководні фації писальної крейди (турон) та глинистих мергелів (кампан, верхній маастрихт). У фаціях кварцево-глауконітових пісків (сеноман), глинистих вапняків (коньяк-сантон, нижній маастрихт), площа поширення яких відповідає літоралі або верхній частині субліторалі, остракоди відсутні або представлені збіднілим комплексом поганої збереженості.

Подібність змін у розвитку фауни остракод з різних регіонів, широкі міграції окремих видів дозволяють вважати цю групу перспективною для вирішення питань стратиграфії, кореляції та палеогеографії.

1. Діденко Ю. В. Стан дослідження крейдових остракод // Зб. наукових праць ДПМ НАНУ. - Львів. - 1998. - Т. 14. - С.155-161.

2. Диденко Ю. В. Палеоэкология остракод маастрихта Волыно-Подолья // Труды междунар. науч.-практич. конф. “Геоэкологические и биоэкологические проблемы Северного Причерноморья”. - Тирасполь, 2001. - С. 86-88.

3. Діденко Ю. В. Остракоди родин Cytherellidae, Sigilliidae, Bairdiidae, Macrocyprididae, Paracyprididae, Bythocypridae, Schizocytheridae з маастрихтських відкладів Львівської мульди // Палеонтол. зб. - Львів. - 2002. - № 34. - С. 14-27.

4. Діденко Ю. В. Остракоди родин Trachyleberididae, Eucytheridae, Krithidae, Xestoleberididae з маастрихтських відкладів Львівської мульди // Палеонт. зб. - Львів. - 2003. - № 35. - С. 33-42.

5. Діденко Ю. В. Палеогеографічні умови та розвиток остракод у пізній крейді // Теоретичні та прикладні аспекти сучасної біостратиграфії фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. - Київ, 2003. - С. 68-70.

6. Діденко Ю. В. Стратиграфічне поширення остракод у верхньокрейдових відкладах Волино-Поділля // Сучасні проблеми геологічної науки: Зб. наук. праць ІГН. - К., 2003. - С. 280-284.

7. Григорович В. А., Діденко Ю. В. До вивчення гастропод і остракод маастрихту Львівської мульди // Палеобіогеографічні дослідження та проблеми створення регіональних стратиграфічних шкал: Тез. доп. XXI сесії УПТ. - К., 1998. - С. 36.

8. Діденко Ю. В. До екології остракод маастрихту Львівської мульди // Актуальні проблеми біостратиграфії фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. - Київ, 1999. - С. 36-38.

9. Діденко Ю. В. До палеонтологічної характеристики відкладів коньякського ярусу Волино-Поділля // Палеонтологічне обгрунтування стратонів фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН. - Київ, 2001. - С. 43-44.

10. .Діденко Ю. В. До палеонтологічної характеристики відкладів сантонського ярусу Волино-Поділля // Еволюція органічного світу як підгрунтя для вирішення проблем стратиграфії: Зб. наук. праць ІГН. - Київ, 2002. - С. 64-65.

11. Didenko Julia The Maastrichtian Ostracode fauna of the Volyno-Podolia // 6th International Workshop on Scientific Presentation Tecniques. - Polichty (Poland). - 2000. - P. 27.