Остарбайтерство, як складова частина нацистського "нового порядку" в окупованій Україні в роки Другої світової війни - Курсовая работа

Насильницьке використання мешканців району у мілітаристській економіці Німеччини 3. Вирішення проблеми колишніх остарбайтерів у післявоєнний час Висновки Література Вступ 24 серпня 2008 року у нашої Батьківщини - України 17-а річниця незалежності. Сімнадцять років тому здійснилося те, про що мріяли багато поколінь українських патріотів - на політичній карті світу постала вільна, суверенна, соборна Україна. Нове бачення полягає не в тому, щоб паплюжити героїв і події великої Вітчизняної війни, плюндрувати нашу пам’ять про подвиг народу, як це робиться в деяких публікаціях, а в тому, щоб донести до нинішнього і майбутніх поколінь правду про війну, про мужність і героїзм народу, який вистояв і переміг у битві с нацизмом. Молоді люди, що вступають у життя, які не пережили страшного воєнного лихоліття і не знали, що таке війна, мають знати минуле в усі його складності та неоднозначності”( 1.с.2) Питання остарбайтерства як складової частини нацистського “нового порядку” в окупованій Україні в роки війни недостатньо розкрито в нашій історії, а тому у світлі вищевказаних доленосних дат нашої історії його вивчення набуває значної суспільно - політичної актуальності. А це яскраво відслідковується на прикладі питання про остарбайтерів, яке нерозривно взаємопов’язано з визначенням державного статусу України як у 1941, так і сьогодні. У цій праці мова піде про людей, які, пройшовши через тяжкі випробування війною, неволею, нерозумінням, зуміли зберегти людяність, віру, надію, любов до своєї Батьківщини. Певне значення це дослідження має і для учителів історії, учнів Перевальського району, оскільки на регіональному рівні це питання ще не досліджувалось. Вказана мета передбачає доступні завдання: - визначити час виникнення, умови і зміст поняття “остарбайтер”; - охарактеризувати становище остарбайтерів у гітлерівській Німеччини та Австрії як жертв нацистських переслідувань; - проаналізувати ставлення до колишніх остарбайтерів - невинних жертв війни - з боку сталінської тоталітарної держави; - висвітлити розвиток проблеми остарбайтерів та її вирішення в XX ст.. як торжество ідей гуманізму, історичної справедливості, пріоритету прав людини; - дослідити питання остарбайтерства на скрижалях регіональної історії; - віднайти у своєму краї остарбайтерів, познайомитися з їхніми долями, документами та знайти в їх долях підтвердження загальних висновків з трагедії остарбайтерів; - поповнити фонди Музею історії школи матеріалами про випускників - остарбайтерів та сприяти ознайомленню з ними усіх учнів школи, батьків, громадськості; - через Раду суспільно корисних добрих справ “Учнівської парламентсько-президентської республіки” гімназії №1 організувати необхідну волонтерську допомогу колишнім остарбайтерам, взяти їх під опіку. У новітній історичній науці незалежної України явно недостатньо приділяється уваги питання історії України в роки Другої світової війни загалом і питанням окупаційного режиму та поняттю остарбайтерів зокрема. Менше абзацу присвячено вивезенню в нацистське рабство “2,3 млн. найпрацездатніших чоловіків і жінок…Це становило майже 80% депортованих з СРСР”(3 С293). Тут же вперше, порівняно з попередніми працями, зустрічаємо висновок: ”Більшість остарбайтерів після війни була насильно репатрійована до СРСР, де майже всіх звинувачено у “зраді батьківщини” і “репресовано”.(6.с542) Хоча спірними тут є твердження “насильно” і “майже всіх”. У кожного доля склалася по різному: одні брали участь у бойових діях , другі були партизанами, а третіх насильно вислали з рідної землі до фашистської Німеччини. Через управління соціального захисту населення я зібрала багато інформації про колишніх остарбайтерів, познайомилася з списками, адресами людей які через Український національний фонд “Взаєморозуміння і примирення” одержали компенсацію від Німеччини за примусову працю.( Додаток 1.2) Я розшукала і зустрілася з багатьма колишніми остарбайтерами, про долю декількох дізналася від їхніх дітей, родичів або знайомих. І мимоволі я починала картати себе за те, що потривожила незагоєні рани, примусила цих сивочолих героїв знову страждати. Людина народжена бути вільною, для творення, і тільки в цьому вона невмируща. На друге питання найбільш яскравими були наступні відповіді: - люди, які були вивезені за кордон під час війни і праця яких використовувалася безкоштовно; - люди, яких насильно вивезли в Німеччину для роботи; - цивільне населення працездатного віку, яке було примусово вивезене до країн Третього рейху ( Німеччини, Австрії) під час Другої світової війни і використовувалось на підприємствах у якості недорогої робочої сили; - східні люди, які під час Другої світової війни перебували в Німеччині, працювали в хазяїв і на заводах. Лише через деякий час їм виплатили плату; - ті, що потрапили до концтаборів; - ті, що пережили німецькі концтабори і лишилися живими; - люди, що в часи війни були вивезені з України в Німеччину і працювали там задарма; На третє питання відповідали переважно так: - відчуваю співчуття, це люди, які були жер