Остарбайтери з України: вербування, примусова праця, репатріація (історико-соціальний аналіз на матеріалах Київщини) - Автореферат

Проте в Україні, громадяни якої становили найбільш чисельну групу іноземних примусових робітників у Німеччині, ще й сьогодні не існує повноцінної історіографії даної тематики. Гуманітарні виплати урядів ФРН та Австрії колишнім жертвам нацистських переслідувань і законодавче оформлення соціального статусу цієї категорії громадян в Україні також потребують поглибленого аналізу й кваліфікованих висновків вітчизняних учених. нацистський трудовий окупаційний робітник Адже методи й заходи окупаційної влади щодо вербування робочої сили до Німеччини суттєво відрізнялися в рейхскомісаріаті „Україна”, дистрикті “Галичина”, „Трансністрії”, зоні військової адміністрації та навіть у кожній області РКУ. Предметом дослідження стали зміни в структурі, правовому статусі, життєвих циклах, культурних цінностях, настроях, стратегії поведінки остарбайтерів від вивезення на територію Рейху до повернення й початкового етапу соціальної адаптації на Батьківщині. Врахування тогочасних адміністративних меж необхідне для уточнення існуючих статистичних даних депортованого й репатрійованого населення, адже всі існуючі на сьогодні обчислення людських втрат України в роки Другої світової війни були здійснені в перші повоєнні роки.Безпосередньо в Україні вивчення подій війни пожвавилися під час створення тритомної праці „Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр.”, в якій уперше були опубліковані узагальнені відомості про кількість вивезених до Рейху громадян з різних областей УРСР - 2,4 мільйони. Коваль, якому належать основні розробки тематики примусової праці цивільного населення з України в нацистській Німеччині. У своїх роботах він встановив хід розвитку подій, зясував ідеологічні передумови використання праці іноземців у нацистській Німеччині, визначив головні етапи депортації невільників з України до Рейху, акцентував увагу на особливо принизливому й безправному становищі наших співвітчизників у Німеччині порівняно з робітниками інших країн Європи. Такі зміни стали наслідком утвердження в 70-80-х роках героїко-патріотичного міфу „Перемоги у Великій Вітчизняній війні”, коли багато проблемних сторінок історії війни, у тому числі й підневільна праця остарбайтерів, були свідомо відсунуті на периферію наукового та суспільного інтересу. Коваль, який у монографії “Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.)” показав трагедію мільйонів українських примусових робітників як безправних рабів нацистської Німеччини та звернув увагу на обставини повернення їх на Батьківщину, злочинне ставлення до цих людей з боку сталінського режиму.Аналіз стану наукової розробки теми свідчить про наявність значних недосліджених питань і можливостей для подальшого розширення наукового пошуку, поглиблення реконструкцій та застосування методичних новацій. І хоча впродовж війни законодавство щодо „східних робітників” під тиском політичних та економічних чинників зазнавали постійних змін, все ж остарбайтери продовжували залишатися найбільш гнобленою й безправною категорією іноземних робітників у Рейху. Вивезення робочої сили з Київщини до Німеччини відбувалося в пять етапів, динаміка яких змінювалася від відносно добровільного набору до карально-примусових заходів вивозу працездатного населення. Але методи, якими проводилася репатріація - обовязкове проходження фільтраційної перевірки, заведення „персональної справи”, реєстрація в НКВС після прибуття на місце проживання, невидача паспортів, заборона на повернення до столичних міст - вказували на ставлення в СРСР до колишнього остарбайтера, як до кримінального злочинця. Описані в інтервю різні способи уникнення примусового вивезення в Німеччину, виживання остарбайтерів у трудових таборах, пристосування до умов радянського суспільства після повернення на батьківщину свідчать про активну роль особистості в історичних подіях, про існування “збоїв” у відлагоджених системах примусу тоталітарних держав, які використовували робітники з України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У процесі розвязання поставлених у дисертаційному дослідження завдань авторка дійшла наступних висновків та положень, які виносяться на захист: 1. Аналіз стану наукової розробки теми свідчить про наявність значних недосліджених питань і можливостей для подальшого розширення наукового пошуку, поглиблення реконструкцій та застосування методичних новацій. Залучені до дисертації джерела достатньо репрезентативні для зясування поставлених дослідницьких завдань, а обрані методи дозволяють зробити обґрунтовані висновки й оцінки.

2. Глибинною причиною запровадження дискримінаційних обмежень соціальних та політичних прав остарбайтерів, жорстоких форм їх експлуатації на підприємствах Рейху стала базова суперечність між гострою потребою в трудових ресурсах в умовах війни та ідеологічними стереотипами нацистів стосовно „зараженого більшовизмом”, „расово неповноцінного” населення захоплених територій СРСР. І хоча впродовж війни законодавство щодо „східних робітників” під тиском політичних та економічних чинників зазнавали постійних змін, все ж остарбайтери продовжували залишатися найбільш гнобленою й безправною категорією іноземних робітників у Рейху.

3. Вивезення робочої сили з Київщини до Німеччини відбувалося в пять етапів, динаміка яких змінювалася від відносно добровільного набору до карально-примусових заходів вивозу працездатного населення. Однак результати такої політики окупаційної влади в кожній місцевості Київської області були неоднаковими. Серед багатьох факторів, які на це впливали, можна назвати географічні, демографічні та природно-кліматичні особливості певної території, господарську діяльність окупантів, масштаби розгортання руху Опору.

4. Уточнення обчислень загальної кількості вивезеного до Німеччини населення Київської області дало новий результат - 174 263 особи, який у свою чергу, вказує на необхідність подальших досліджень у даному напрямку.

5. Соціальна група остарбайтерів мала неоднорідну структуру: переважала молодь 1923-1927 р.н., понад 50% якої становили жінки, але була й значна частка непрацездатних категорій - людей похилого віку та дітей. За соціальним походженням більшість становили жителі сільської місцевості, хоча перші партії робітників із Київщини складалися з городян робітничих професій. До числа цивільних робітників потрапили також і радянські військовополонені, котрі знайшли притулок у селах, і були одними з перших відправлені до Німеччини в рахунок завербованих місцевих жителів.

6. Головними факторами, котрі визначили напрями діяльності репатріаційних органів СРСР, були економічна необхідність повернення працездатних осіб репродуктивного віку та ідеологічні застереження стосовно громадян, які на деякий час повністю вийшли з-під контролю радянської тоталітарної системи. Були створені необхідні умови для повернення мільйонів мешканців України на свою батьківщину. Але методи, якими проводилася репатріація - обовязкове проходження фільтраційної перевірки, заведення „персональної справи”, реєстрація в НКВС після прибуття на місце проживання, невидача паспортів, заборона на повернення до столичних міст - вказували на ставлення в СРСР до колишнього остарбайтера, як до кримінального злочинця.

7. Зміни в соціальній структурі репатрійованих до Київської області громадян, серед яких жінок стало вдвічі більше, ніж чоловіків, можна пояснити результатами їх перевірки й фільтрації. Переважно чоловіки призовного віку були мобілізовані до Радянської армії, батальйонів НКО, на відбудову виробничих обєктів у СРСР, і не змогли відразу прибути за місцем проживання. Тому дані про 125 191 особу, якими оперують історики, - це лише число зареєстрованих на 1947 р., а не дійсна кількість остарбайтерів, що повернулися з-за кордону на Київщину.

8. Використання спогадів очевидців допомогло відтворити в дослідженні важливий погляд звичайної людини на трансформації, які змінювали життя мільйонів мешканців України. Дослідження біографій окремих остарбайтерів наводить на думку про значення випадку й випадковості під час драматичного дійства, яким була минула війна, коли на складні життєві історії накладаються нашарування політичних та економічних змін. Описані в інтервю різні способи уникнення примусового вивезення в Німеччину, виживання остарбайтерів у трудових таборах, пристосування до умов радянського суспільства після повернення на батьківщину свідчать про активну роль особистості в історичних подіях, про існування “збоїв” у відлагоджених системах примусу тоталітарних держав, які використовували робітники з України.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА, ЩО ВХОДЯТЬ ДО ПЕРЕЛІКУ ВАК УКРАЇНИ: 1. Листи як джерело вивчення проблеми українських “остарбайтерів” періоду Другої світової війни // Сторінки воєнної історії України. Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - Вип. 6. - К., 2002. - С. 70 - 76 ( 0,5 др. арк.).

2. Огляд писемних джерел по проблемі українських “остарбайтерів” періоду Другої світової війни // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - Число 10. - У 2-х ч. - Ч.2. - К., 2003. - С. 6 - 31 (співавтор О.Лисенко, автору належить частина статті обсягом - 0,7 др. арк. ).

3. Ульріх Герберт про політику та практику “використання іноземців” у військовій економіці Третього рейху // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - Вип.8. - У 2-х ч. - Ч.1. - К., 2004. - С. 59-74 ( 1,5 др. арк.).

4. Остарбайтери Київщини: історико-статистичний та джерелознавчий аналіз // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - Вип.28. - К.; Хмельницький; Камянець-Подільський, 2004. - С. 99 - 120 ( 0,6 др. арк.).

5. Будні українських „остарбайтерів”: боротьба за виживання (На матеріалах спогадів колишніх примусових робітників) // Український історичний журнал. - 2005. -№6. - С. 160 - 176 ( 1 др. арк.).

6. Репатріація українських “остарбайтерів” на батьківщину:1944 - 1947 рр. // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2005. - Вип. 9. - Ч.3. - С. 123 - 136 (0,8 др. арк.).

7. Основні етапи депортації цивільних робітників з Києва та Київської області до Німеччини в 1942-1944 рр. // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2006. - Вип.10. - Ч.2. - С. 310 - 324 (1,2 др. арк.).