Остарбайтери — особи, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій, переважно з Рейхскомісаріату Україна, протягом Другої світової війни на примусові каторжні роботи. Спогади українців, вивезених гітлерівцями до Австрії і Німеччини.
1. Остарбайтери В українській діаспорі їх ще називають остівцями. Робітники зі сходу. Яка подальша доля цих людей?. Спочатку план відносився до Польщі. Але далі його основним об’єктом став Радянський Союз, в тому числі і Україна. Про масштаби майбутнього злодійства можна судити по наступній вирізці із документу «Генеральний план Ост передбачає, що після закінчення війни число переселенців для швидкої колонізації східних територій повинно складати… 4550 чоловік… Якщо прийняти до уваги благо прийнятне збільшення населення за рахунок підвищення народжуваності, а також у відомій кількості приплив переселенців із інших країн, населених германськими народами то можна розраховувати на 8 млн. чоловік німців для колонізації цих територій у приблизно 30 років. Щодо України вона теж мала місце в плані, але про германізацію мова йшла дуже обмежено: тут скоріше мова йшла про масове винищення і виселення українського народу і перевезення сюди в ролі “воєнних колоністів” німців з Румунії, Болгарії і Югославії. Олександр Даллін, зокрема, пише з цього приводу: “З усіх сусідніх територій, що були захоплені Третім Рейхом, найважливішою була Україна. Це була найбільша радянська республіка, яку німці окупували повністю… Як джерело продуктів і постачальник робочої сили вона не мала собі рівних.” В 1945 році в Німеччині і Австрії опинилось понад 2,3 млн. українців, поголовну більшість із них становили остарбайтери, в тому числі 157416 запоріжців. Перші заклики до української молоді їхати на роботу в Німеччину прозвучали вже влітку 1941 року. Німецькі вербувальні служби явно не врахували, що звістки з Німеччини від перших «остарбайтерів» нейтралізують і навіть перекреслять німецьку агітацію. Було створено спеціальну установу - «Імперське бюро з використання робочої сили» на чолі з Ф. Заукелем, кредом якого було: «Примусове залучення до трудової повинності в рейху є залізним законом.» Передбачалася мобілізація обох статей віком від 16 до 60 років. У телеграмі рейхскомісаріату України Еріху Коху від 31 березня 1942 року Заукель просив «вжити всіх належних заходів». Юнак з Гуляйполя Запорізької області В. Тараненко тричі зумів втекти з ешелону «остарбайтерів». У Корсунь-Шевченківському районі Київської області староста П.С. Гайденко і писар П.Є. Марценюк, обидва учасники місцевого антифашистського підпілля, використовуючи викрадені бланки, фабрикували фіктивні довідки, нищили списки. Чи не цим можна пояснити той факт, що в кінці 1943 р. ешелони з остарбайтерами, що вирушили із Запоріжжя, Сталіно та Миколаєва, прибули в Німеччину як… ешелони в’язнів і були спрямовані безпосередньо в Бухенвальд, Маутхаузен, Дахау та Грос-Розен!. І чимало українців стали задумуватись над тим, чи варто повертатись на батьківщину, де знову хазяйнують більшовики.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
