Остап Терлецький в ідейній боротьбі в Галичині 70-х років XIX століття - Автореферат

До найближчих соратників Франка, окрім М.Павлика, належав також Остап Терлецький - випускник філософського факультету Львівського університету та правничого факультету Віденського університету, доктор права, соціолог, філософ, літературний критик, публіцист, громадський діяч, дійсний член Наукового Товариства ім. Вивчення філософських та суспільно-політичних поглядів О.Терлецького має надолужити цю прогалину в історико-філософських дослідженнях, дати комплексну наукову картину без ідеологічних канонів, штампів, ярликів совєтського періоду, що стало можливим в умовах вільної України. Велика когорта діячів української культури (І.Франко, П.Грабовський, М.Коцюбинський, Л.Українка та інші), серед яких і О.Терлецький охоплювалась політизованим визначенням революціонерів-демократів, котрі вирізнялися у філософії матеріалізмом, в соціальних науках - впливами марксизму, у суспільно-політичній діяльності - наслідуванням позицій російських мислителів. Терлецького і визначити його місце та роль в ідейній боротьбі в Галичині 70-х років XIX століття. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення низки взаємоповязаних дослідницьких завдань: - визначити ідейні засади діяльності народовців і москвофілів; простежити основні етапи їх ідейної боротьби і участі в ній О.Терлецького;Сам О.Терлецький виступав з доповідями “Про секту штундистів на Україні”, “Яких книжок нам потрібно для простого народу”, “Дарвінізм і соціалізм”, “Галичина на полі політики”, “Шевченко і Некрасов”, “Постання великоруської народності”, “Січ” яко товариство літературне” та ін. Період до середини 80-х років був для О.Терлецького найпліднішим як вченого, історика, філософа. У підрозділі 2.1.3 “У колі сучасників” висвітлено численні звязки О.Терлецького з діячами культури, науки, мистецтва, з такими з них, як І.Франко, С.Подолинський, М.Павлик, Щ.Сельський, В.Гнатюк, М.Драгоманов, Ю.Федькович, В.Навроцький, М.Лисенко, О.Кобилянська, Н.Кобринська, М.Зібер, Олена Пчілка, Ф.Вовк, А.Іонін, І.Горбачевський, В.Федорович та багато ін. Складнішими були відносини О.Терлецького з М.Драгомановим, для якого “січовик” ще 1873 року “був цілком європеєць по своїй науці і ідеям”. О.Терлецький показав, що перші, котрі присягались у відданості царській Росії і субсидувались її урядом, і другі, які галасували про свою “самостійність”, а насправді були лояльними щодо австрійського уряду, плазували перед ним - обидві партії були далекі від захисту народних інтересів.Їхня діяльність збігалася з боротьбою українських визискуваних мас проти іноземного гніту в Австро-Угорщині, що відіграло позитивну роль в історії краю і мало сприятливий вплив на суспільне життя Великої (Східної) України щодо консолідації там патріотичних сил і зростання настроїв проти російського колоніалізму. Москвофіли виступали в тій боротьбі на платформі панславізму “пятою колоною” російського імперіалізму в Україні. В ідейній боротьбі, котра точилася в Галичині 70-х років ХІХ ст., що стала визначальною для подальшої долі краю і впливала на перебіг подій у Великій Україні, Остап Терлецький посідає визначне місце. Оригінальна творча діяльність Терлецького розгорталася за періоду, котрий І.Франко і Т.Зіньківський називають періодом “Молодої України” (80-ті роки). У своїй діяльності і творчості Терлецький рішуче виступав за зорганізованість, єдність усіх патріотичних сил у боротьбі за розвязання “українського питання”, під котрим розумів звільнення Батьківщини з-під колоніального гноблення обох - Російської і Австро-Угорської - імперій, від капіталістичного та феодального визиску рідного народу, здобуття ним умов для вільного духовного розвитку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертант дійшов таких підсумкових висновків: 1. З ідейних течій, що вели суспільно-політичну боротьбу в Галичині 60-х - першої половини 70-х років ХІХ ст., народовці посідали історично прогресивні позиції. Їхня діяльність збігалася з боротьбою українських визискуваних мас проти іноземного гніту в Австро-Угорщині, що відіграло позитивну роль в історії краю і мало сприятливий вплив на суспільне життя Великої (Східної) України щодо консолідації там патріотичних сил і зростання настроїв проти російського колоніалізму.

Націоналізм народовців цього періоду сприяв успіхові національно-визвольної боротьби, будив національну свідомість народу. Москвофіли виступали в тій боротьбі на платформі панславізму “пятою колоною” російського імперіалізму в Україні.

2. В ідейній боротьбі, котра точилася в Галичині 70-х років ХІХ ст., що стала визначальною для подальшої долі краю і впливала на перебіг подій у Великій Україні, Остап Терлецький посідає визначне місце.

Громадська діяльність Терлецького припадає в основному на другу половину 60-х - початок 80-х років. Тривалішою, хоч і з великими перервами, була його літературна праця. Починається вона з надрукування у “Правді” фольклорних записів і великої статті про Григорія Сковороду (1868-1869 роки) і завершується неопублікованою досі розвідкою “Українське село в драмах Карпенка-Карого”, написаною наприкінці 90-х років.

3. Оригінальна творча діяльність Терлецького розгорталася за періоду, котрий І.Франко і Т.Зіньківський називають періодом “Молодої України” (80-ті роки). Цілком збігаючись з духом і спрямуванням діяльності “молодоукраїнців”, Терлецький у часі випереджає їх. Мислитель виступає предтечею “Молодої України”.

4. Творча спадщина мислителя, котра широко відображає соціологічні, філософські, суспільно-політичні погляди, орієнтована була на тодішні новітні досягнення європейської науки, що поставала на підвалинах філософії позитивізму. Терлецький визнавав вплив на своє світорозуміння природодослідників-позитивістів Е.Геккеля, Т.Г.Гекслі, історика і соціолога Г.Т.Бокля та ін. Він зробив переклади на українську мову окремих праць Е.Геккеля, Е.Енгеля, Е.Лавельє, К.В.Негелі, Б.Шоу. Позитивізм Терлецького свої початки бере від українських філософів Федоровичів, передусім Володислава Федоровича.

5. У суспільно-політичних поглядах і способах реалізації соціальних ідеалів Терлецький був радикалом націонал-демократичного типу.

6. Видатною прикметою спадщини Терлецького є розвиток ним критичної традиції в історії нашої духовності. Критичним аналізом він охопив майже всі сфери життя української нації: суспільну, політичну, економічну, філософську, релігійну (антиклерикалізм), мистецько-літературну, наукову тощо. Як Маркіян Шашкевич перед тим будив своєю лірою національні почуття галичан, так Остап Терлецький розбурхував їхній розум, викриваючи рутинність суспільної свідомості тогочасного українства.

7. Багато суспільно-політичних завдань і принципів, сформульованих і висунутих Терлецьким, залишаються актуальними і для нашого часу. Передусім - це позитивістський принцип ґрунтовного наукового підходу до розвязання будь-яких проблем. Цей принцип був втіленням висунутого М. Драгомановим все ще не виконаного завдання “європеїзації” України.

Звідси і суспільне завдання подолати колоніальні наслідки, котрі залишило в Україні довготривале російсько-царське, а потім московсько-комуністичне панування.

8. У своїй діяльності і творчості Терлецький рішуче виступав за зорганізованість, єдність усіх патріотичних сил у боротьбі за розвязання “українського питання”, під котрим розумів звільнення Батьківщини з-під колоніального гноблення обох - Російської і Австро-Угорської - імперій, від капіталістичного та феодального визиску рідного народу, здобуття ним умов для вільного духовного розвитку.

9. Надто актуальним застереженням для сучасної України є таке твердження Терлецького, висловлене ще 1874 року: “Можна мати усе за собою - і правду, і історію, і мораль, а не маючи одного, не маючи сили, можна марно пропасти помимо найяснішого сконстатування теоретичної своєї відрубності”. Ось чому так важливе тепер є гасло про могутню Україну. Лише економічно самостійна, з обороноздатною армією, з консолідованою політичною українською нацією Україна стане справді незалежною і квітучою державою. Саме такою мріяв бачити свою Батьківщину Терлецький, бо, за глибоким його переконанням, український народ “певне, має перед собою велику будучність”.

10. Особистий подвиг Терлецького полягає в тому, що він не похитнувся, не зрадив своїм юнацьким ідеалам боротьби за щастя Батьківщини, шукав (хай не завжди йому вдавалося віднайти, як у випадку захоплення деякими соціалістичними утопіями) відповіді і способи для порятунку рідного народу.

Його переконання не похитнули ні переслідування влади, ні увязнення, ні остракізм “своїх”. Тому сучасники заслужено називали його “незламним”.

У здобутих тепер Україною перемогах на шляхах поступу є внесок вірного і шляхетного сина нашого народу - Остапа Терлецького.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: 1. Пронюк Євген. Остап Терлецький в ідейній боротьбі в Галичині 70-х років 19 століття / Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. - К.: Укр. Центр духов. культури, 2006. - 256 с.

2. Пронюк Є. Ідеологічна боротьба в Галичині 70-х років XIX ст. у висвітленні радянських дослідників // З історії філософської думки на Україні. - К.: Наук. думка, 1965. - С. 149-158.

3. Пронюк Є. З історії ідеалізму в Галичині (друга половина XIX ст.) // 3 історії філософії на Україні. - К.: Наук. думка, 1967. - С. 178-185.

4. Пронюк Є. Фесенко І. // УРЕ. - К., 1965. - Т.15. - С. 248.

5. Пронюк Є. Т.Шевченко й О.Терлецький // Боротьба між матеріалізмом та ідеалізмом на Україні в XIX ст. - К.: Наук, думка, 1964. - С. 168-184.

6. Пронюк Є. Актуальні питання з історії філософії на Україні. За матеріалами Республіканської конференції. // Український історичний журнал. - 1965. - № 7. - С. 148-149.