Оспорювання та примусове виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу: порівняльно-правове дослідження - Автореферат

Верховна Рада України в “Основних напрямах зовнішньої політики України” визначила, що економічні інтереси, повязані з інтеграцією економіки нашої країни у світове господарство, є національними інтересами України. За період з 1994 р. по 2000 р. кількість справ, розглянутих у постійно діючих міжнародних комерційних арбітражних установах, збільшилася у два рази, а господарських спорів, розглянутих Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України), - більш ніж у 30 разів і досягла 700 спорів на рік. Недостатня увага законодавця до проблем оспорювання та примусового виконання рішень МКА, неврахування при прийнятті Закону про МКА специфіки відповідних правовідносин в Україні, а також прогалини і колізії інших нормативних актів спричинили суперечливу практику, що склалася на сьогодні в різних регіонах нашої країни. Питання оспорювання і примусового виконання арбітражних рішень опрацьовувалися під час підготовки декількох проектів Закону України про третейський суд (арбітраж), які подані до Верховної Ради України. Для вирішення окремих завдань використовувались наступні методи: історичний - для аналізу становлення та розвитку МКА, правового регулювання оспорювання та примусового виконання рішень МКА в різних країнах; формально-логічний - для виявлення колізій в законодавстві України про МКА та розробки рекомендацій щодо їх усунення; діалектичний метод - для аналізу становлення законодавства про МКА в Україні та інших країнах; порівняльно-правовий - для дослідження сучасних тенденцій у правовому регулюванні оспорювання та примусового виконання рішень МКА.Для цього аналізуються ознаки МКА, серед яких наступні: це недержавний (приватний) орган, що розглядає справи на підставі угоди сторін, які самостійно обирають арбітрів, процедуру розгляду справи, право, що застосовується, мову розгляду; рішення, яке виноситься арбітрами є остаточним і обовязковим; МКА розглядає комерційні спори, що ускладнені іноземним елементом; арбітражний розгляд відбувається в простій процесуальній формі в стислий термін з меншими, ніж при судовому розгляді витратами, з дотриманням конфіденційності; арбітром може бути як професійний юрист, так і фахівець, компетентний у своїй галузі. При цьому дозволяється застосування "наднаціональних" норм права чи "загальних принципів права", може виноситися рішення, не засноване на нормах матеріального права (рішення "дружніх посередників"). Четверта - рішення містить розвязання всіх питань по суті, у звязку з чим його необхідно відрізняти від ухвал арбітражу і від актів інших органів постійно діючих арбітражних установ. Арбітражне рішення набуває властивість преюдиціальності в повному обсязі тільки після підтвердження його судом під час процедури оспорювання чи примусового виконання у звязку з тим, що суд, як орган державної влади, не може ґрунтувати своє рішення на неперевіреному рішенні приватного органу. У першому підрозділі для визначення змісту поняття "оспорювання арбітражного рішення" виділені його ознаки: наявність предмета оспорювання, а саме арбітражного рішення, що набрало сили; подання вимоги про скасування арбітражного рішення до суду; заборона перегляду арбітражного рішення по суті; неможливість повторного оспорювання самого арбітражного рішення.У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні правового регулювання оспорювання і примусового виконання рішень МКА як важливої складової захисту прав суб?єктів господарювання України. Крім того, арбітражне рішення набуває таких властивостей, як здійсненність, неспростовність, преюдиціальність, в повному обсязі тільки після закінчення терміну для оспорювання чи після підтвердження його судом у перебігу оспорювання чи примусового виконання. Примусове виконання рішень МКА означає застосування органами судової влади і державної виконавчої служби заходів примусового виконання рішення МКА, визначених законодавством. За результатами розгляду клопотань про примусове виконання рішень МКА, винесених на території України, доречно виносити ухвалу про дозвіл на примусове виконання або про відмову в примусовому виконанні арбітражного рішення та його скасування. У перебігу примусового виконання рішень МКА, винесених на території України, слід керуватися Законом про МКА, який передбачає дозвільний порядок примусового виконання таких рішень через суди загальної юрисдикції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні правового регулювання оспорювання і примусового виконання рішень МКА як важливої складової захисту прав суб?єктів господарювання України. На підставі результатів аналізу законодавства і правозастосовчої практики України та інших країн зроблені наступні висновки.

1. Рішення МКА - це остаточний акт правозастосування у формі процесуального документа, що вирішує всі питання по суті, винесений МКА - недержавним органом вирішення господарських спорів, ускладнених іноземним елементом. Серед властивостей рішення МКА слід відзначити відносну обовязковість (тільки для сторін спору), яку воно набуває з моменту набрання сили, тобто з моменту отримання рішення сторонами. Арбітражне рішення стає загальнообовязковим тільки після підтвердження його судом у процесі оспорювання та примусового виконання. Крім того, арбітражне рішення набуває таких властивостей, як здійсненність, неспростовність, преюдиціальність, в повному обсязі тільки після закінчення терміну для оспорювання чи після підтвердження його судом у перебігу оспорювання чи примусового виконання.

2. Оспорювання рішень МКА - це звернення суб?єктів господарювання до компетентного суду з вимогою про перевірку рішення МКА, що набрало сили. Примусове виконання рішень МКА означає застосування органами судової влади і державної виконавчої служби заходів примусового виконання рішення МКА, визначених законодавством. Сукупність норм, які регулюють оспорювання рішень МКА та їх примусове виконання, складають самостійний правовий інститут господарського процесуального права, що доводиться на основі аналізу загальновизнаних ознак галузі та правового інституту права.

3. При провадженні в справах про оспорювання рішень МКА та в справах про їх примусове виконання доцільно однаково вирішувати питання про державне мито, яке справляється із таких клопотань, а також про правила розгляду таких клопотань. Варто встановити однакову підсудність цих категорій справ - апеляційним господарським судам за місцем арбітражу (місце, про яке домовились сторони).

Доцільно, щоб за результатами розгляду клопотань про скасування рішень МКА суд, залежно від підстав, виносив ухвалу про скасування арбітражного рішення цілком чи частково, відмову в задоволенні клопотання або зупинення провадження і передачу справи на повторний розгляд до того ж арбітражу за умови наявності в нього компетенції розглядати цей спір. За результатами розгляду клопотань про примусове виконання рішень МКА, винесених на території України, доречно виносити ухвалу про дозвіл на примусове виконання або про відмову в примусовому виконанні арбітражного рішення та його скасування.

4. У перебігу примусового виконання рішень МКА, винесених на території України, слід керуватися Законом про МКА, який передбачає дозвільний порядок примусового виконання таких рішень через суди загальної юрисдикції. Необхідність перевірки арбітражного рішення судом загальної юрисдикції під час його примусового виконання зумовлена наступними факторами: перевірка арбітражного рішення є основою легітимності арбітражу в державі в цілому, вона відповідає змішаній процесуально-договірній концепції арбітражу, є гарантією дотримання прав сторін та інтересів держави в арбітражному процесі. Дозвільний порядок примусового виконання рішень МКА необхідно закріпити в Господарському процесуальному кодексі та законодавстві про виконавче провадження.

5. При провадженні в справах про скасування чи відмову в примусовому виконанні рішень міжнародного комерційного арбітражу на підставі непідвідомчості спорів арбітражу суду необхідно, насамперед, установити наявність іноземного елемента в правовідносинах сторін, для чого пропонується використовувати критерій місцезнаходження органу управління (контори) сторін, найбільш тісно повязаного з арбітражною угодою сторін. Крім цього, суду необхідно зясувати питання про неналежність спору до однієї з категорій, що вилучені ст. 12 ГПК України з підвідомчості третейському суду (спори про визнання актів недійсними і спори, повязані з державними потребами).

6. Підставою скасування і відмови у примусовому виконанні рішення МКА може бути недійсність арбітражної угоди. При цьому слід аналізувати істотні умови арбітражної угоди, до яких пропонується відносити передачу спору до арбітражу і вказівку на її предмет. Розглядаючи питання про недійсність арбітражної угоди суди мають мати на увазі як загальні умови недійсності договорів, так і умови, властиві виключно арбітражним угодам (умови про силу і здійснюванність арбітражної угоди).

7. Однією з підстав скасування і відмови у виконанні рішення МКА є суперечність публічному порядку України. Розуміння останнього доречно базувати на визначенні правового господарського порядку згідно з Господарським кодексом України. При цьому необхідно брати до уваги те, що норми, на яких ґрунтується публічний порядок, є нормами не всього масиву законодавства, а тільки його найголовнішої частини. Крім того, у звязку з специфікою спорів, які розглядаються в МКА, застосовуючи категорію публічного порядку стосовно МКА, суди України повинні керуватися не винятково правом України, а й основними принципами права, закріпленими в міжнародно-правових документах, ратифікованих чи визнаних Україною.

Запропоновані зміни і доповнення до законодавства України про регулювання оспорювання і примусового виконання рішень МКА, винесених на території України. Зокрема, ГПК пропонується доповнити окремим розділом, в якому передбачити регулювання провадження в таких справах. Наведена редакція цього розділу, а також розділу проекту Закону України про третейські суди (арбітраж), що регламентує оспорювання і примусове виконання рішень МКА.

Кисельова Т. Удосконалення правового регулювання оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу // Правничий часопис Донецького університету. - 2002. - № 2(8). - С. 48-52.

Киселева Т.С. Принудительное исполнение решений международного коммерческого арбитража // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2002. - № 10. - С. 54-58.

Киселева Т.С. Защита прав хозяйствующих субъектов в третейском судопроизводстве // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2001. - № 9. - С. 16-19.

Кисельова Т.С. До питання про визначення статусу арбітражу (третейського суду) // Держава і право: Юридичні і політичні науки. Вип. 13. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2001. - С. 343-346.

Волдрон Г., Кисельова Т. Де знаходиться Україна на шляху до міжнародного комерційного арбітражу? // Правничий часопис Донецького університету. - 1998. - № 1(2). - С. 40-46. (Особистий внесок здобувачки: аналіз правового регулювання міжнародного комерційного арбітражу в Україні, окреслення основних проблем, що стримують розвиток міжнародного комерційного арбітражу в Україні).

Kyselova T. Arbitration Reform in Ukraine // Amicus Curiae. - London: IALS. - 1999. - № 15. - Р. 28-31.

Киселева Т.С. Форма и порядок заключения арбитражного соглашения: сравнительно-правовой анализ // Третейский суд. - 2002. - № 1/2. - С. 74-88.

Петров Р., Кисельова Т. Зближення та гармонізація законодавства в праві Європейського Союзу та міжнародному праві // Правничий часопис Донецького університету. - 2000. - № 2 (5). - С. 29-35. (Особистий внесок здобувачки: уточнення поняття “уніфікація міжнародного торговельного права”, огляд міжнародно-правових документів в сфері міжнародного торговельного права).

Киселева Т.С. Понятие третейского суда (арбитража) в мировой науке и практике // Материалы научн. конф. проф.-препод. состава экономико-правового факультета ДОНГУ: Правоведение (г. Донецк, апрель 1999 г.) / Отв. ред. В.Д. Волков. - Донецк: ДОНГУ. - 1999. - С. 50-53.

Киселева Т.С. Обжалование решений третейских судов // Праці підсумкової наук. конф. ДОННУ за 1999-2000 рр.: Правознавство (м. Донецьк, квітень 2001 р.) / Відп. ред. В.Д. Волков. - Донецьк: ДОННУ. - 2001. - С. 127-130.

Международный коммерческий арбитраж: Сборник нормативных актов / Сост. Т.С. Киселева - Донецк: ДОННУ, 2001. - 279 с.

Размещено на .ru