Особливості зовнішньоекономічної політики України по відношенню до економічних угруповань - Курсовая работа

Економічна інтеграція обєднує елементи національних економік і є найвищим ступенем інтернаціоналізації господарського життя, при цьому відбувається міждержавний розвиток, що діє відповідно до спеціальних угод і має свою організаційну структуру, представлену різними керуючими організаціями, наднаціональними незалежними утвореннями. Зростаюча залежність успішного розвитку національних економічних систем від оптимальної участі в інтеграційних процесах передбачає визначення економічних пріоритетів і найважливіших національних інтересів, усвідомлення ролі та місця України в глобальному геополітичному просторі. Розвиток інтеграції обумовлює співробітництво між національними господарствами різних країн, що супроводжується частковою або повною уніфікацією законодавчої бази, ліквідацією барєрів у торгівлі між країнами, зближенням ринків країн з метою створення єдиного ринку. Стратегічний напрям інтеграції України передбачає проголошення курсу на багатовекторність, розвиток відносин як із країнами СНД, і особливо з Росією, так і розширення економічних відносин із країнами Європейського Союзу; участь у регіональних організаціях. Важливою умовою розвитку і поліпшення соціально-економічного стану України вчені-економісти і практики визнають залучення іноземного капіталу, відзначаючи, що дієвим важелем здійснення цього процесу є створення та функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.Взаємодія і взаімопріспособленіе національних господарств проявляється, перш за все, у поступовому створенні «спільного ринку» - лібералізації умов товарообміну і переміщення виробничих ресурсів (капіталу, праці, інформації) між країнами. В даний час, міжнародна торгівля стала все більш доповнюватися різними формами міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили і технології), в результаті якого за кордон стали переміщатися вже не тільки готовий товар, але й фактори його виробництва. Між повязаними інтеграцією країнами розвивається інтенсивний, завдяки пільговим умовам обмін товарами, послугами, капіталами і трудовими ресурсами. По-друге, ці країни проводять спільну узгоджену внутрішню і зовнішню політику в торгівлі, сільському господарстві транспорті, у валютній та інших сферах. Відмінність митного союзу від зони вільної торгівлі полягає в тому, що його учасники не тільки скасовують тарифи і квоти в торгівлі між своїми країнами, а й проводять узгоджену зовнішньоторговельну політику щодо третіх країн (єдиний зовнішній митний тариф).У грудні 1992 р ці країни підписали Центральноєвропейський угоду про вільну торгівлю (СЕФТА); в 1996 р до угоди приєдналася Словенія. Він означає угода двох і (або) більш країн про скасування мит у торгівлі; це свого роду форма колективного протекціонізму. Створення єдиного ринку передбачає не тільки реалізацію завдань ЗВТ і ТЗ, але й рішення більш складних і обємних завдань: розробку і проведення єдиної торговельної політики стосовно іншим країнам; розробку і проведення єдиної економічної і галузевої політики (у тому числі в галузі сільського господарства і транспорту); забезпечення умов для вільного руху капіталу, робочої сили та інформації; створення спільних інститутів, що регулюють інтеграційний процес (парламент, суд і т.д.). Економічний і валютний союз - Прикладом такого союзу також служить ЄС; відповідно до Маастрихтських угодами етап створення ЕВС повинен був бути завершений до початку 1999 р В цілому це завдання було виконане - за короткий період часу були здійснені найбільші заходи, які фактично привели до створення валютного союзу, дополнившего раніше створений економічний союз. У 1973 р було укладено угоди про вільну торгівлю між окремими членами Асоціації та ЄС, що призвело в кінцевому рахунку до утворення повного митного союзу щодо промислових товарів між ЄАВТ і ЄЕС в 1977 рЧленство в СНД є добровільним, і, згідно зі ст.10 Угоди про Співдружність Незалежних Держав, кожен з учасників має право призупинити чи припинити своє членство, повідомивши про це її учасників за рік. При Виконавчому комітеті СНД функціонує Консультативна Рада з питань праці, міграції та соціального захисту населення держав-учасників СНД. Основними завданнями Консультативної Ради є: сприяння формуванню узгодженої політики та заходів по її здійсненню в сфері трудових відносин і соціального партнерства, ОП, взаємодії в рішенні проблем міграції й зайнятості, соціального захисту населення та охорони здоровя громадян, які піддалися впливу радіації. В рамках Угоди про співробітництво в галузі ОП фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці , узгодження та розробки нормативної бази в сфері ОП для країн СНД. Кожна зі Сторін цієї Угоди також визнає (без легалізації) дипломи, посвідчення та інші документи з питань ОП, видані державними та іншими уповноваженими на те органами про освіту працівників, їх кваліфікацію і допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки.В рамках СНД розвиваються також двосторонні к

Зміст

Вступ

Розділ 1. Регіональні організації регулювання міжнародних економічних відносин

1.1 Сутність та типи основних економічних угруповань

1.2 Класифікація міжнародних економічних організацій як прояву інтеграційних процесів

1.3 Економіко- політичні аспекти функціонування СНД та ЄС

Розділ 2. Участь України в інтеграційних угрупованнях

2.1 Місце України в світовій інтеграції

2.2 Дослідження відносин України з СНД

2.3 Проблеми і перспективи співробітництва ЄС з Україною

Розділ 3. Обґрунтування напрямів розвитку відносин України з економічними угрупованнями

Висновок

Використані джерела