Особливості зображення сновидінь і марень в українському художньому тексті - Курсовая работа

1. Характерні ознаки сновидінь і марень Сни і марення - явища, які є результатом роботи підсвідомості людини. З медичної точки зору, сон - нормальний стан організму, запрограмований здоровим його функціонуванням. Нині в інтернет-магазинах можна придбати CD зі спеціальними рекомендаціями, що дозволять запрограмувати сюжет сновидіння та усвідомити його («Курс осознанного сновидения»). Для успішного аналізу сновидінь і марень в літературі спершу необхідно звернутися до медицини. 1.1 Видіння під час сну і марень з медичної точки зору 1.1.1 Дослідження сну в медичній літературі Сон характеризується певними сталими ознаками. На думку відомого дослідника сновидінь А. Борбелі, «під час сновидіння людина зазвичай відчуває себе ніби у швидко змінюваних ситуаціях, хоча іноді можуть бути і більш плавні зміни. Проте, американський дослідник Аллен Рехтшаффен здійснив парадоксальне відкриття: «У сновидіннях відсутні елементи уяви». Професор Антті Ревонсуо з університету Турку (Фінляндія) вважає, що «сновидіння є репетицією можливих дій у хвилину смертельної загрози. Одним із джерел сюжету сновидінь, за його словами, можуть бути як «звуки зовнішнього світу (шум транспорту за вікном, звуковий сигнал будильника, грюкіт у двері, несправна сантехніка), так і подразнення, що надходять із власного тіла сплячої людини (незручне положення тіла, переповнення кишківника, стиснення діяльності серця, легень)». Про це далі говорить у своєму дослідженні професор Л.Л. Рохлін: «Найпотужнішим джерелом сновидінь, звідки черпається матеріал, є запас уявлень, спогадів, вражень, які зберігаються в нашій пам’яті». Часто сни відображають головним чином найбільш яскраві враження, пережиті незадовго до сну. [8] Цікавим є вплив психотропних речовин на людину. Зокрема, широкого застосування серед сучасних письменників отримав метод «потоку свідомості». 227] Поняття «потоку свідомості» належить американському філософу, одному з засновників прагматизму Вільямові Джеймсу. Ще сентименталісти часто вносили в свої твори щоденникові записи персонажа, що, по суті, було передачею внутрішньої мови героя. [24] Тлумачення викладу та його типів вдало наводить М.С. Зарицький у «Стилістиці сучасної української мови», (2001): Виклад - розкриття змісту за допомогою мовно-словесних знаків, створення тексту. Можна виділити два різновиди викладу за тим, як проявляється авторська особистість: безпосередній, при якому автор сам передає зміст явища, і опосередкований, коли зміст викладається іншою особою. 127] Про ці ж способи викладу згадує у своїй роботі Т. Трошева, при цьому вона кожен зі способів прив’язує до типів композиційно-мовних форм (КМФ). [25] Як організовують мовні одиниці у текстах потоку свідомості можна простежити, проаналізувавши художні твори Ю.А. Андруховича, котрий застосовував цей метод у власній творчості. Вивчення основних положень теорії З. Фрейда про сновидіння - «Тлумачення сновидінь», (1998) й аналітичної психології К.Г. Юнга - «Тевістокські лекції», (1995) виявлено складний психологічний механізм сновидіння, наслідуючи який, митці - залежно від таланту й мети - досягають різного ступеня переконливості моделей сновидіння. Уві сні людина не завжди осмислює події, що відбуваються, але коли письменник занотовує сновидіння, він упорядковує його синтаксично, надає йому вербальної форми, цим змінюючи його. Художнє сновидіння, за переконаннями дослідника Т.Б. Жовновської, «відрізняється від природного сну насамперед вербалізованим характером. 7] Переконатися у цьому можна, детально розглянувши приклади сновидінь із творів Юрія Андруховича. 1.2.3 Зображення марень у художній літературі Стан марення чи видіння, як частковий вияв позасвідомої психіки має свої особливості. Зокрема, чимало їх у художніх творах письменника Ю.І. Андруховича. 2. Досить часто Ю.І. Андрухович поєднує в авторській оповіді монологічне із діалогічним мовленням: …Бо сам Пепа натомість опинився в центрі стрімкого й запаморочливого кола: то були сухорляві старі жінки з довжелезними задимленими люльками в зубах (а радше в ротах, бо зуби в них за останні сто років геть постиралися), і вони, сплівши рамена й нещадно витупуючи, танцювали свій особливий аркан жіночий… …Артур Пепа щоразу дивувався, наскільки вони легкі, вертляві і як загалом добре з ними танцюється, не дивлячись на те, що зморшки так і їли їх поїдом, і впритул це було видно особливо виразно; їхня шкіра нагадувала зшиті докупи шматки потьмянілих мап, до того ж рельєфних. Така специфічна будова КМФ дозволяє передати швидкість зміни партнерок головного героя у танці, його розгубленість та неспроможність миттєво проаналізувати сказане, тим більше, відреагувати.