Особливості здійснення соціальної роботи в Німеччині на кінець XX-початок XXI століття - Дипломная работа

Вступ Актуальність теми дослідження: соціальна робота як суспільне явище властива людському суспільству з моменту його існування: у різні періоди свого розвитку суспільство в різній формі допомагало своїм членам виживати в критичних ситуаціях. Така допомога визначалася рівнем розвитку суспільства, його культурою в конкретно-історичний період. Близько 30% його робочої сили (2,5 млрд. чол.) виявилося по суті поза сферою зайнятості. На фоні згортання програм допомоги безробітним та інших соціальних виплат в західних країнах продовжується концентрація багатств, майнове розшарування і класова поляризація населення. Так, в США на долю 20% багатих приходиться 44,6% національного доходу. Кожна людина прагне до забезпечення гідного рівня життя, якого вона може досягти не тільки за допомогою власної праці і заощаджень, але і за допомогою механізмів соціального захисту. По-друге, слід суворо дотримуватися на всіх рівнях державного управління стратегічного завдання - проведення в життя соціально спрямованих економічних реформ. Враховуючи значне погіршення в останні роки рівня добробуту людей, основним напрямом соціальної політики на найближчу перспективу має стати розширення соціальної бази ринкових перетворень на основі зупинення падіння життєвого рівня народу, зменшення тягара реформ, які нині перекладені на плечі найменш захищених верств населення. Для кваліфікованої і предметної соціальної роботи в нових умовах потрібна розгалужена і диференційована мережа відповідних служб, підготовка кадрів, їх матеріальне і методичне забезпечення, громадське визначення і стимулювання. Сучасна соціальна робота як спадкоємиця первісних форм добродійності й опіки - достатньо широке поняття, що включає діяльність по захисту людини, по наданню їй допомоги. В умовах прагнення України до розбудови громадянського суспільства проблема вдосконалення форм і методів соціальної роботи набуває значної актуальності. У контексті цього твердження бачиться цікавим і дуже корисним досвід започаткування і розвитку соціальної роботи в Німеччині. Друковані матеріали з цього питання пропонують нам приводи для роздумів, якими шляхами йти до громадянського суспільства, доказують плідність сумісних зусиль держави і громадськості в справі подолання гострих соціальних проблем у суспільстві, демонструють значення соціальної роботи в досягненні соціальної гармонії. Інформацію про виникнення і розвиток соціальної роботи в Німеччині знаходимо у працях В.А. Шанц та ін. Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання: - дослідити становлення соціальної роботи в Німеччині; - вивчити напрямки навчання соціальної роботи в Німеччині; - дослідити практичні аспекти здійснення соціальної діяльності в сучасній Німеччині; - на основі вивчення особливостей здійснення соціальної роботи в Німеччині розробити методичні рекомендації соціальним працівникам. Історія розвитку соціальної роботи в Німеччині 1.1 Становлення соціальної роботи в Німеччині Соціальна робота, як свідчить історичний досвід, виникає раніше державної системи соціального захисту, адже «...кожне покоління вирішує проблеми допомоги бідним, хворим, самотнім» [9, 5]. Так було й у Німеччині, де вільні обєднання благодійної допомоги зародилися ще за середньовіччя. Особливим типом благодійних установ стали школи для дітей, які мали відхилення у фізичному й розумовому розвитку. О. Бісмарк, щоб уникнути створення самостійної системи самими робітниками, приймає серію соціальних законів: закон про страхування на випадок хвороби (1884), закон про страхування від нещасних випадків (1885), закон про страхування у звязку зі старістю й інвалідністю (1891). У Кайзерверті був створений перший Інститут підготовки протестантських піклувальниць, де програма навчання поєднувала релігійну освіту із професійною підготовкою в сфері «медсестринства» і загального догляду. В 1908 році освітня діяльність з соціальної роботи була включена в рамки «SozialeFrauenschule» (Соціальна школа для жінок) на чолі з Алісе Саломон. Розроблена нею навчальна програма характеризується широким підходом до соціально-педагогічної освіти, що передбачав розвиток знань, умінь і навичок відданості справі. Зусиллями А. Саломон в 1925 році була організована «Німецька жіноча академія соціальної й педагогічної роботи», яка мала на меті поєднувати наукову чистоту досліджень з практичними навичками й забезпечувати базу для післядипломного навчання протягом всього життя. Після першої світової війни виникла державна служба соціальної допомоги населенню, що існує і донині у виді відомств соціального забезпечення, охорони здоровя і допомоги молоді. Перед соціальними працівниками й соціальними педагогами було поставлене завдання - відновлення цивільного суспільства на трьох рівнях: через підтримку й поліпшення реальних матеріальних умов життя (житло, охорона здоровя, соціальне забезпечення); через організацію професійної системи допомоги населенню завдяки мережі державних і неурядових установ; через педагогічні цінності, які присутні в процесі соціальної робо