Особливості застосування положень статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій - Статья

Положеннями абзаців тринадцятого та чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону № 71-УІІІ, зокрема, було внесено зміни до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, згідно з якими до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку законодавцем було включено суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо відповідно до міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. На підставі аналізу окремих норм Конституції України, Податкового кодексу України, законів України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій», «Про державну службу», «Про пенсійне забезпечення» та ін., а також низки положень сучасної доктрини податкового права нами було зясовано, що законодавче положення, яке міститься в абзаці першому підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, є, з одного боку, обєктивно виправданим легітимною ціллю - публічним інтересом, визначеним субєктом законодавчої ініціативи (а саме: запобігання фінансовій катастрофі, створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету, економне та раціональне використання державних коштів). По-друге, частина перша статті 58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (правило «закон зворотної сили не має» (lex ad praeterian non valet)), який має застосовуватися щодо будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів (зокрема, і податкових). По-третє, при підготовці положень розділу І Закону № 71-VIII та під час прийняття цього Закону, на нашу думку, субєктом законодавчої ініціативи та законодавцем не було враховано закріплену у статті 33 чинної на той момент редакції Закону України «Про державну службу» вимогу, згідно з якою скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій. І хоча це згідно з пунктом 5.2 статті пятої («у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу») та пунктом 7.3 статті сьомої Податкового кодексу України («будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства») є цілком допустимим, на наш погляд, це є порушенням правил законодавчої техніки, зокрема, з огляду на неофіційну позицію ОБСЄ (членом якої є Україна з 1992 року), яку наводимо нижче: «Зміна нормативно-правового акту може здійснюватися шляхом прийняття іншого акту (рівного йому або вищого за юридичною силою), що регулює ті самі суспільні відносини.