Особливості застосування периндоприлу і небівололу в комплексній терапії хворих на хронічну серцеву недостатність - Автореферат

Хронічна серцева недостатність (ХСН) є одним з найбільш частих і важких ускладнень захворювань серцево-судинної системи, що обумовлює передчасну втрату працездатності, ранню інвалідизацію, значне зменшення тривалості життя хворих та високий рівень летальності (Л.Г.Воронков,1996; Г.В.Дзяк, 1999; Л.Т Малая, 2000; Певну роль в розвитку ХСН, окрім прямих пошкоджень міокарду, відіграють метаболічні порушення міокардіоцитів і активація нейрогуморальних систем, які виникають внаслідок перевантаження гіпертрофованого міокарду під впливом зростаючого перед-та післянавантаження (Л.Т. В звязку з цим моделювання нейрогуморальної активності (в тому числі, із застосуванням нових генерацій інгібіторів АПФ i b-адреноблокаторів третьої генерації), а також подальше дослідження порушень системної гемодинаміки i функціонального стану міокарду представляється нам вельми актуальною задачею сучасної кардіології. Мета дослідження: дати наукове обгрунтування доцільності використання та оцінити клінічну ефективність застосування периндоприлу і небівололу в комплексному лікуванні хворих із хронічною серцевою недостатністю, обумовленою дифузним і постінфарктним кардіосклерозом. Виявити особливості периндоприл-опосередкованої динаміки системного кровообігу, функціонального стану міокарду, добової екскреції катехоламінів, рівня альдостерону i активності ренін-ангіотензинової системи в гострих пробах i в процесі курсового лікування при ХСН.Обстежено 177 хворих на СН, розподілених на дві групи: 1-у групу склали 86 хворих на СН, в анамнезі у яких вітсутній перенесений інфаркт міокарда, 2-у групу - 91 хворий на СН і післяінфарктний кардіосклероз. З хворих 1-ї групи периндоприл (коверекс) включався до лікувального комплексу 15 хворих з СН I стадії, 15 хврим з CH IIA стадії, 14 хворим з СН ІІБ стадії; з хворих 2-ї групи - відповідно 15, 14 та 16 хворим. З хворих 1-ї групи небіволон включався до лікувального комплексу 14 хворим з СН I стадії, 15 хворим з CH IIA стадії, 13 хворим з СН ІІБ стадії; з хворих 2-ї групи - відповідно 15, 14 та 17 хворим. Так, вже у хворих з СН І стадіі, обумовленою дифузним кардіосклерозом, збільшення ЗПСО порівнянно з показниками контрольної групи складало 23,6% (p<0,02), у хворих із СН, обумовленою постінфарктним кардіосклерозом - 26,3% (p<0,05), а у осіб з СН ІІА стадії - відповідно 37,7% і 40,7% (p<0,01), і у хворих із СН II Б стадії - відповідно 63,9% і 80,2% (p<0,001). Так УО і ХО кровообігу в черевній порожнині у осіб з СН всіх стадій достовірно знижувались, що для хворих 1-ї i 2-ї групи при І-й стадії СН становило відповідно 16,7%, 13,0% i 20,5% і 13,0%; для хворих із СН ІІА стадії - відповідно 39,1%, 30,4% i 45,1%, 34,8%, і для хворих із СН ІІБ стадії - відповідно 59,9%, 52,1% i 59,3%, 56,5%.Хронічна серцева недостатність у хворих з дифузним і постінфарктним кардіосклерозом супроводжується ремоделюванням міокарду, порушенням систолічної і діастолічної функції лівого шлуночка, активацією нейрогуморальних систем, які виникають уже на ранніх етапах формування хронічної серцевої недостатності, що призводить до істотних порушень ефективності лівошлуночкових скорочень і системного кровообігу. У хворих на хронічну серцеву недостатність, зумовлену постінфарктним кардіосклерозом, стадія серцевої недостатності і її функціональний клас тісно корелюють з об?ємом ураження міокарду: І стадія (ІІ-й функціональний клас) - r = 0,326; ІІА стадія (ІІІ-й функціональний клас) - r = 0,385; ІІБ стадія (ІУ-й функціональний клас) - r = 0,441. Встановлено, що по мірі прогресування серцевої недостатності зростає активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (збільшення активності реніну плазми крові і концентрації альдостерону) і активність симпатико-адреналової системи (зростання добової екскреції всіх фракцій катехоламінів: адреналіну, норадреналіну, дофа і дофаміну). Застосування периндоприлу в дозі 4 мг на добу в комплексній терапії хворих на серцеву недостатність, зумовлену дифузним і постінфарктним кардіосклерозом, призводить до розвантаження міокарда лівого шлуночка i міжшлуночкової перегородки шляхами відтоку внаслідок зниження загального периферичного судинного опору та опосередованого збільшення серцевого викиду і ударних об?ємів регіонарного кровообігу в черевній порожнині, гомілці і пальці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Хронічна серцева недостатність у хворих з дифузним і постінфарктним кардіосклерозом супроводжується ремоделюванням міокарду, порушенням систолічної і діастолічної функції лівого шлуночка, активацією нейрогуморальних систем, які виникають уже на ранніх етапах формування хронічної серцевої недостатності, що призводить до істотних порушень ефективності лівошлуночкових скорочень і системного кровообігу.

1. Вперше доказано, що вагомим механизмом стимуляції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при серцевої недостатності є зростання обємних показників лівого шлуночка та лівого передсердя.

2. У хворих на хронічну серцеву недостатність, зумовлену постінфарктним кардіосклерозом, стадія серцевої недостатності і її функціональний клас тісно корелюють з об?ємом ураження міокарду: І стадія (ІІ-й функціональний клас) - r = 0,326; ІІА стадія (ІІІ-й функціональний клас) - r = 0,385; ІІБ стадія (ІУ-й функціональний клас) - r = 0,441.

3. Встановлено, що по мірі прогресування серцевої недостатності зростає активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (збільшення активності реніну плазми крові і концентрації альдостерону) і активність симпатико-адреналової системи (зростання добової екскреції всіх фракцій катехоламінів: адреналіну, норадреналіну, дофа і дофаміну).

4. Застосування периндоприлу в дозі 4 мг на добу в комплексній терапії хворих на серцеву недостатність, зумовлену дифузним і постінфарктним кардіосклерозом, призводить до розвантаження міокарда лівого шлуночка i міжшлуночкової перегородки шляхами відтоку внаслідок зниження загального периферичного судинного опору та опосередованого збільшення серцевого викиду і ударних об?ємів регіонарного кровообігу в черевній порожнині, гомілці і пальці.

5. Під впливом курсового лікування периндоприлом у хворих на хронічну серцеву недостатність відмічається суттєве зниження активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і в меншій мірі - активності симпатико-адреналової системи.

6. Призначення небівололу в комплексній терапії хворих на хронічну серцеву недостатність призводить до переважного збільшення швидкісних показників розслаблення міокарду задньої стінки лівого шлуночка і міжшлуночкової перегородки і опосередованого збільшення показників центральної і регіонарної гемодинаміки на фоні зниження загального периферичного судинного опору.

7. На фоні курсового лікування небівололом у хворих на хронічну серцеву недостатність відмічається переважне зниження активності симпатико-адреналової системи порівняно зі зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

Практичні рекомендації

1. З метою диференційованого лікування хронічної серцевої недостатності у хворих з дифузним і постінфарктним кардіосклерозом необхідно проводити дослідження систолічної і діастолічної функції лівого шлуночка, а також стану симпатико-адреналової і ренін-ангіотензин-альдостеронової систем.

2. Периндоприл хворим на хронічну серцеву недостатність, зумовлену дифузним і постінфарктним кардіосклерозом, рекомендується призначати в дозі 4 мг на добу у хворих з переважаючою активацією ренін-ангіотензинової системи і при порушенні систолічної функції лівого шлуночка.

3. Небіволол слід включати до комплексної терапії хворих на хронічну серцеву недостатність по 5 мг на добу при порушенні переважно діастолічної функції лівого шлуночка на фоні збільшення добової екскреції катехоламінів.

1. Изменение системной гемодинамики у больных сердечной недостаточностью под влиянием коверекса // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. гос. мед. ун-та им. С. И. Георгиевского. ? Симферополь. - 2000. - Т.136, Ч.I. - С.25-27.

2. Особенности изменения центрального и регионарного кровообращения под влиянием небиволола у больных с хронической постинфарктной сердечной недостаточностью // Проблемы, достижения и перспективы развития медикобиологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. гос. мед. ун-та им. С. И. Георгиевского. ? Симферополь. - 2001. - Т.137, Ч.I. - С.73-76.

3. Вплив небівололу на стан внутрісерцевої гемодинаміки і функціональний стан міокарду у хворих з початковою стадією серцевої недостатності // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія медицина. - 2001. - Вип.15. - С.42-44.

4. Особенности изменения центральной гемодинамики у больных сердечной недостаточностью, обусловленной атеросклеротическим кардиосклерозом // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики: Збірник наукових статей. - 2000, Вип. IV. -Запоріжжя. - С.170-173.

5. К вопросу о роли альдостерона в формировании рефрактерной сердечной недостаточности // Збірник наукових праць Запорізького державного інституту удосконалення лікарів по матеріалах 60-ї підсумкової науково-практичної конференції. -Запоріжжя. - 1999. - С.53-54. (У співавт. з Кошля В.І., Одринським В.А.).

6. Кошля В.И., Врабие И.П., Одринский В.А Особенности внутрисердечной гемодинамики у больных сердечной недостаточностью, обусловленной постинфарктным кардиосклерозом // Збірник наукових праць Запорізького державного інституту удосконалення лікарів по матеріалах 61-ї підсумкової науково-практичної конференції. - Запоріжжя. - 2000. - С.51. (У співавт. з Кошля В.І., Одринським В.А.).

7. Зміна системної гемодинаміки під впливом небілета у хворих на стенокардію // Матеріали ІІІ Української конференції з міжнародною участю “Актуальні питання сімейної медицини”. - Одеса. - 2000. - С.92-93. (У співавт. з Кошля В.І.).

8. Особливості центральної гемодинаміки у хворих на серцеву недостатність, обумовлену атеросклеротичним кардіосклерозом // Тези доповідей VIII Конгрес світової федерації українських лікарських товариств. - Львів-Трускавець. - 2000. - С.210.

9. Врабие И.П. Особенности функционального состояния миокарда левого желудочка и межжелудочковой перегородки у больных с сердечной недостаточностью, протекающей на фоне атеросклеротического кардиосклероза // Российский национальный конгресс кардиологов. - Москва, 10-12 октября 2000. - С.62.

10. Кошля В.І., Врабіє І.П. Особливості стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у хворих із серцевою недостатністю, спричиненою постінфарктним кардіосклерозом // Матеріали Української науково-практичної конференції “Сучасні проблеми кардіології та ревматології - від гіпотез до фактів”. - Київ. - 2001. - С.106. (У співавт. з Кошля В.І.).

11. Кошля В.І., Врабіє І.П. Зміни регіонарного кровообігу у хворих на серцеву недостатність, обумовлену атеросклеротичним кардіосклерозом // Міжвузівська науково-практична конференція молодих вчених, студентів та практичних лікарів. - Луганськ. - 2001. - С.41-42. (У співавт. з Кошля В.І.).

Размещено на .ru