Особливості застосування норм міжнародного права у внутрішньому праві Йорданії і Ізраїлю (порівняльно-правовий аналіз) - Автореферат

Вплив процесу інтернаціоналізації суспільного життя на правові системи різних країн призводить до поглиблення взаємодії правових систем на основі, передусім, принципу демократії і поваги прав людини як складової частини загальної системи ефективності міжнародного права. Зазначені тенденції зумовлюють наукову актуальність проблеми здійснення державами своїх зовнішніх зобовязань та вивчення в цьому аспекті ролі правостворюючих і правозастосувальних державних механізмів і засобів імплементації міжнародно-правових норм. Проблема ефективного використання міжнародного права у внутрішньому правопорядку за останні роки набуває особливого значення для близькосхідних країн. Отже, аналіз правового матеріалу стосовно видів міжнародних угод, сторонами яких виступали обидві держави, а також особливостей впливу норм цих угод на їх внутрішні законодавства дозволяє зробити деякі висновки стосовно міжсистемних взаємозвязків між ними, які, за умови поліпшення політико-правового клімату в регіоні, можуть трансформуватися у взаємозвязки функціонального характеру, і вплинути на процес урегулювання близькосхідного конфлікту. Оскільки у висвітленні питання про співвідношення міжнародного та внутрішнього права в законодавстві та практиці Ізраїлю вирішальна роль належить національним судам, які конкретизують та тлумачать зміст міжнародно-правових норм у внутрішньодержавному правовому полі, автором використовувалися рішення ізраїльських судів, а також дослідження, в яких ці рішення узагальнюються та обґрунтовуються в аспекті їх відповідності міжнародному праву.У розвитку дуалістичної теорії автором умовно визначено три етапи: 1) теорія реалістичного дуалізму, в межах якої відокремлюються джерела, предмети та обєкти узгодження, що опосередковують взаємозвязок двох правових систем; 2) теорія координації міжнародного та внутрішнього права; 3) теорія координації та узгодження, що поєднує ідеї 2-х попередніх концепцій. У розвитку “державної” моністичної теорії, якою стверджується пріоритет національних правових систем над міжнародним правом, умовно визначаються два етапи: 1) нігілістична теорія, що обґрунтовує примат внутрішнього права над міжнародним виходячи з первинності держави (як політико-правової категорії) у відношенні до права; 2) концепція міжнародного права як сукупності “зовнішньодержавних” прав, здійснення яких залежить виключно від суверенних воль держав. Сучасні міжнародно-правові доктрини, використовуючи моністичну термінологію, спираються на різні теорії гармонізації двох правових систем, в основі яких міститься ідея єдності процесу здійснення міжнародної та внутрішньої законності, що втілена в правову ідеологію примату міжнародного права. Наголошується, що основою доктрини інкорпорації, засвоєною конституціями і судами багатьох сучасних держав, є принцип верховенства міжнародного права у взаємодії з національними законами у випадку виникнення юридичних колізій між нормами двох правових систем; а також визнання міжнародних зобовязань держав частиною їх внутрішнього права. Практика розвязання колізій міжнародного і статутного права є досить різноманітною: в деяких країнах суди можуть припускати верховенство зобовязань по міжнародним угодам над нормами конституції (Італія, Нідерланди, Польща, США, Японія (за виключенням двосторонніх угод)); в інших державах міжнародні угоди складають частину внутрішнього права країни, доки не вступають в конфлікт з конституційними нормами (зокрема, Росія, за виключенням загальновизнаних норм з захисту прав людини - ч.В сучасних умовах, коли міжнародне право набуває якості універсальності на основі принципів демократії та верховенства права, проблему взаємодії двох правових систем - міжнародної та внутрішньої - слід розглядати в контексті поширення тенденції щодо інтернаціоналізації внутрішнього права і доместикації міжнародного, сприйняття конституційним правом загальновизнаних демократичних принципів, удосконалення законодавчих і правозастосувальних механізмів імплементації звичаєвого міжнародного права та конкретних зобовязань за міжнародними угодами. Ефективність дії міжнародного права у внутрішньому праві повязана з засвоєнням статутними законодавствами та судами доктрини інкорпорації, основаної на принципі верховенства міжнародного права над внутрішнім правом, що встановлюється загальною рецепційною нормою стосовно статусу звичаєвого та договірного міжнародного права, а також правостворюючих резолюцій міжнародних організацій у внутрішніх правопорядках. Законодавча практика Йорданії дотримується принципу трансформації міжнародної угоди шляхом промульгації, офіційного опублікування та видання внутрішнього законодавчого акту; імплементація договірних норм в закони Йорданії, які не є конституційними, здійснюється через рецепцію, відсилку, скасування актів, суперечних міжнародним зобовязанням, а також шляхом створення моделей правової поведінки згідно з міжнародно-правовими стандартами. З метою підвищення ефективності правового забезпечення взаємодії міжнародного права та йорданської правов

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ