Особливості застосування мажоритарних виборчих систем в зарубіжних країнах - Курсовая работа

Будь-яке демократичне суспільство передбачає механізми впливу звичайних громадян на прийняття політичних рішень та на визначення основних пріоритетів державного розвитку. Актуальність даної роботи полягає в тому, що в сучасному українському політичному середовищі постає проблема пошуку оптимальної виборчої системи. Історично склалося так, що в Україні існували усі типи виборчих систем: мажоритарна, змішана і пропорційна, проте жодна з них не стала ключовою для країни. Мета дослідження - здійснити порівняльний аналіз мажоритарних виборчих систем країн світу. Здійснити порівняльний аналіз мажоритарної виборчої системи країн світу.Мазуренко трактує виборчу систему як установлені конституцією та іншими законодавчими актами принципи, на основі яких здійснюються вибори, право громадян обирати та бути обраними, відповідальність депутатів за свою діяльність перед виборцями, а також порядок організації проведення та визначення результатів виборів[14]. Якщо проаналізувати виборчі системи, які чітко сформувалися в історичному аспекті, як окремий принциповий підхід, то всі системи які існують в світі можна класифікувати на три групи , які ми будемо використовувати у своєму дослідженні, у звязку з їхньою простотою і зрозумілістю для кожного. Назва цієї системи походить від французького слова majorite (більшість), а зміст полягає в тому, що за цією системою переможцю потрібно зібрати певну більшість голосів. Сарторі пропонує вважати систему мажоритарною, якщо голосування відбувається в округах (зазвичай одномандатних), а результати голосування зводяться за формулою «переможець одержує усе», відповідно до якої кандидат підтриманий найбільшою кількістю виборців, виграє, а інші виборці залишаються непредставленими[20]. Певні автори схильні вважати мажоритарну двоту-рову систему частковим типом виборчих систем, що дає шанс виборцям проголосувати двічі й змінити власні симпатії, ураховуючи результати першоготуру.Мажоритарне систему відносної більшості у нашому розділі застосовують у США - і за цією системою кандидат, що отримав відносну більшість голосів вважається таким, що переміг. Наступний нюанс полягає в тому, що якщо в процесі голосування виборщиків не буде виявлений кандидат-переможець, то відповідно до 12-ої Поправки до Конституції США Президент має бути обраний Палатою Представників з трьох кандидатів, які набрали більшість голосів виборщиків, абсолютною більшістю голосів. У Білорусі у другий тур, якщо перший був безрезультатним, виходять два кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів - стаття 82 проголошує: «Якщо жоден з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів, то в двотижневий термін проводиться другий тур голосування по двох кандидатах, які отримали найбільшу кількість голосів виборців. Обраним вважається кандидат у Президенти, який отримав при повторному голосуванні більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні»[7]. Найпоширенішим способом висування кандидатів є останній спосіб, який представляють собою первинні вибори, в ході яких виборці подають свої голоси за кандидата в президенти.У цьому розділі розкриємо суть виборів до нижніх палат парламенту країн, які були взяті для дослідження: США, Великобританії, Канади, Білорусі, Франції. Застава покликана звільнити виборчу кампанію від “несерйозних” кандидатів, ці гроші повертають кандидату, якщо за нього проголосувало хоча б 15% виборців, що прийняли участь у голосуванні в даному окрузі. Усі країни, які ми обрали, використовують одномандатний виборчий округ - округ, від якого обирається один депутат, при цьому голосування може бути організовано за мажоритарною виборчою системою відносної більшості або абсолютної більшості[3]. На відміну від Великобританії, у Франції округи для виборів в Національну асамблею сформовано в чіткій кількості 577 виборчих округів: 555 округів в континентальній Франції і 22 округи в заморських французьких територіях, в кожному з яких обирається 1 представник. У Білорусі переможцем у першому турі вважатиметься той кандидат у депутати, який набере більше половини голосів виборців свого округу.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Виборча система, її особливості та різновиди

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МАЖОРИТАРНОЇ СИСТЕМИ ПІД ЧАС ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ МАЖОРИТАРНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ ПІД ЧАС ВИБОРІВ ДО ПАРЛАМЕНТІВ КРАЇН СВІТУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

У нашій курсовій роботі розглядалися різні типи виборчих систем, серед них: мажоритарна, пропорційна, змішана. Основний обсяг роботи був присвяченний основним особливостям застосування мажоритарної виборчої системи в зарубіжних країнах - США, Великобританії, Франції, Канаді, Білорусі. Специфіка обрання країн була простою - високий рівень країн на міжнародній політичній арені, рівень демократії. Білорусь корисна була нам для дослідження тим що це пострадянська країна і сусідка України. Завдяки цьому ми можемо визначити основі переваги та недоліки мажоритарної виборчої системи і визначити чи корисне буде її застосування на виборах в Україні.

У цій роботі було чітке визначення основних принципів та механізмів мажоритарної виборчої системи: формування виборчих округів при виборах їхня кількість та типи, спосіб висування кандидатів. Особливості виборчої системи здатні спричинити - розкол партії та розпаду країни. У Нашому дослідженні ми розглядали презедентські вибори та парламентські. На основі проведено дослідження можна сказати: Мажоритарна система відносної більшості - найбільш розповсюджений вид мажоритарної системи. На сьогодні в "класичному" вигляді її застосовують країни здебільшого англомовні.

При її застосуванні обраним вважається той кандидат який в окрузі набрав більше число голосів ніж інші кандидати. Оскільки ця система не встановлює необхідного мінімуму голосів, нема необхідності встановлювати мінімум виборців, при якому вибори будуть вважатися дійсними. Тому вибори вважатимуться легітимними, якщо в них прийме участь будь-яка кількість зареєстрованих виборців (навіть тільки один).

Мажоритарна система відносної більшості має свої переваги: - вона завжди результативна (не завжди потрібно проводять 2 тур виборів);

- зрозуміла виборцям;

- економна;

- дозволяє великим партіям отримати більшість і сформувати стабільне правління.

Головні її недоліки в тому, що: - Часто депутат обирається меншістю виборців;

- втрачаються голоси, віддані за інших кандидатів;

- викривлення голосування в межах всієї країни.

Для того, щоб було менше викривлень, в ряді країн застосовують мажоритарну систему абсолютної більшості.

Її головні відмінності в тому, що: - для обрання необхідно набрати не звичайну більшість, а обовязково абсолютну (тобто 50% 1 голос);

- якщо ніхто з кандидатів не набирає необхідної абсолютної більшості, проводиться 2 тур, в якому, як правило, приймають участь два кандидата, які набрали найбільшу кількість голосів в 1 турі. Але є винятки, наприклад в Франції в 2 турі беруть участь всі бажаючі кандидати 1-го туру, які подолали барєр в 12,5% голосів від числа виборців;

- як правило, передбачений обовязковий кворум: щоб вибори вважалися дійсними, необхідно більше половини виборців від числа зареєстрованих.

Мажоритарна система абсолютної більшості дає менші викривлення.

Для України навряд чи буде корисним застосування мажоритарної системи. Представники різних політичних партій та блоків, а також науковці пропонують, по суті, протилежні варіанти вирішення задачі. Для повноцінного забезпечення представництва населення у законодавчому органі держави існує випробувана століттями мажоритарна система, а для більш - менш чіткого структурування політичних партій у парламенті, а відтак і його більш ефективної роботи, є пропорційна система. Але основною проблемою, що існує на сьогодні, є те, що обидві ці системи використовувалися свого часу в незалежній України (нагадаємо, що за мажоритарною системою депутатів Верховної Ради обирали у 1994 році, а за пропорційною - у 2006 та 2007 роках) і обидві мали свої недоліки.[13].

При закінчені хочемо наголосити на тому, що доброї чи поганої виборчої системи не існує. Внаслідок певних традицій у суспільстві або відсутності таких, найкращі здобутки різних виборчих систем можуть бути використані краще або спотворені таким чином, що від застосування певної виборчої системи доводиться відмовлятися. Зрештою, встановлення тієї чи іншої виборчої системи є результатом субєктивного вибору, який нерідко визначається співвідношенням політичних сил у законодавчому органі. Ті чи інші способи визначення підсумків виборів часто опиняються вигіднішими для окремих партій і вони виступають за включення до виборчого законодавства саме таких вигідних для них способів. І дійсно, встановлення певного типу виборчої системи залежить не тільки від того, які результати необхідно отримати, а й від того, які результати є чинними. Адже будь - яка правляча партія або коаліція з власної волі не буде прагнути змінювати виборчу систему, завдяки якій прийшла до влади. Саме тому варто не змінювати «правила гри» кардинально, а мяко трансформувати чинну виборчу систему таким чином, аби виборчі списки були відкритими, а голосування за партії - персоніфікованим, тоді відповідальність політиків перед населенням буде більшою. Крім того, політичні реалії сучасної України свідчать про те, що мажоритарна система не може гарантувати існування стабільної більшості у парламенті, яка зможе ефективно сформувати співпрацю з урядом.

Размещено на .ru