Особливості застосування антагоністів кальцію форидону та фенігідину в залежності від перебігу ішемічної хвороби серця - Автореферат

Антагоністи кальцію (АК) є однією з найвідоміших груп лікарських засобів, які використовуються при лікуванні ішемічної хвороби серця (ІХС) та артеріальної гіпертензії, механізм дії яких полягає в зменшенні впливу іонізованого кальцію на клітини шляхом блокади (гальмування) проникнення його всередину кардіоміоцитів чи мязів судин через спеціальні канали [І.В. Для експериментального та клінічного досліджень були відібрані фенігідин та форидон не випадково, а з урахуванням наступних міркувань. Фенігідин (ніфедипін) - класичний представник ряду дигідропіридинів є досить ефективним препаратом, але ті лікарські форми, які були розроблені та впроваджені в клінічну практику до 90-х років не задовольняли клініцистів та фармакологів із-за нестійкості препаратів в оточуючому середовищі та прояву побічної дії. Вивчити особливості дії форидону та фенігідину на перебіг ішемічної хвороби серця (стенокардія напруги ІІ-ІІІ функціонального класу) та гіпертонічної хвороби (І-ІІ стадія) у хворих. Вперше у вітчизняній практиці проведено порівняльне дослідження впливу АК форидону та нової лікарської форми фенігідину на клінічний перебіг ішемічної хвороби серця (стенокардія напруги ІІ-ІІІ функціонального класу) та гіпертонічної хвороби (І-ІІ стадія), на стан скорочувальної функції міокарда, співвідношення коронарного кровотоку, показників загальної та кардіогемодинаміки, впливу вищезазначених препаратів на ліпідний спектр, перекисне окислення ліпідів та антиоксидантну недостатність в умовах ішемічного ураження міокарду як в умовах клініки, так і в експерименті.Стан інотропної функції міокарда оцінювали за прямими показниками скорочувальної функції, а саме: тиск крові в порожнині лівого шлуночка серця; перша похідна тиску в порожнині лівого шлуночка серця - dp/dt, за якою розраховували максимальну швидкість скорочення і розслаблення міокарду; сили скорочення і час активації лівого шлуночка серця, яке розраховувалось за кривими тиску в порожнині лівого шлуночка серця і dp/dt; тиск крові, який нагнітається шлуночком серця до моменту максимального значення dp/dt - P - dp/dt; швидкість укорочення скоротливого елементу міофібріл. Ці показники співставлялись і аналізувались паралельно з показниками загальної і кардіогемодинаміки, власне: системного артеріального тиску крові (систолічний, діастолічний, середній); частоти серцевих скорочень; наявності і характеру аритмій; ударного і хвилинного обємів крові; загального периферичного опору судин. Препарати піддослідним собакам вводились в шлунок через зонд в дозах: фенігідин 1,5 мг/кг маси (десятикратне збільшення одноразової терапевтичної дози), форидон в дозі 5 мг/кг маси тіла (шестикратне збільшення одноразової терапевтичної дози). В клінічних умовах обстежено 140 хворих на ІХС з підвищеним і нормальним артеріальним тиском, які були розподілені на чотири групи (по 35 хворих у кожній) в залежності від застосованої терапії: І група (хворі на ІХС) - призначався фенігідин; Хворим на ІХС форидон призначався в добовій дозі 60-80 мг, фенігідин 40-60 мг (в залежності від прояву терапевтичного ефекту).В дослідах на інтактних собаках (препарати вводились в шлунок через зонд одноразово) форидон (5 мг/кг маси тіла), на відміну від фенігідину (1,5 мг/кг маси тіла), знижує обємну швидкість коронарного кровотоку на 13-20% від вихідних значень (р<0,05); обидва препарати спричиняють рівнозначний вплив на рівень артеріального тиску крові (знижуючи його) та показники кардіогемодинаміки; фенігідин викликає більш виражений негативний інотропний ефект, ніж форидон (Р-dp/dt зменшувався на 26-35% в різні проміжки часу; р<0,05). В дослідах на собаках з експериментальною ішемією міокарда фенігідин викликає більш виражений антиангінальний ефект, ніж форидон, що проявляється збільшенням обємної швидкості коронарного кровотоку не тільки по відношенню до рівня у ішемізованих тварин, а й по відношенню до вихідних значень на 40-60% (р<0,05); форидон усуває зменшення обємної швидкості коронарного кровотоку та утримує цей показник на рівні вихідних значень протягом всього періоду спостереження. Форидон і фенігідин в умовах ішемічної моделі у собак нормалізували співвідношення насиченості і ненасиченості ліпідного комплексу міокарда і вірогідно збільшували рівень есенціальних жирних кислот. У хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК на фоні лікування форидоном (80 мг на добу перорально на протязі 3-х тижнів) частота приступів стенокардії знижувалась на 70,1±4,6% (р<0,01), а кількість прийнятих таблеток нітрогліцерину на 67,4±4,7% (р<0,01), при прийомі фенігідину (60 мг на добу перорально на протязі 3-х тижнів) ці показники також зменшувались на 69,5±4,6% і 68,4±4,9% (р<0,001) відповідно. У хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ФК як без підвищеного, так і з підвищеним АТ форидон і фенігідин справляли однонаправлений вплив на показники толерантності до фізичного навантаження і на гемодинамічні показники (ЧСС, величина артеріального тиску, ударний індекс, серцевий індекс, ЗПОС), вірогідно

Основний зміст роботи