Взаємодія політичної та економічної організацій суспільства в теоріях модернізації та транзиту. Механізми впливу відносин власності і структурних особливостей економік постсоціалістичних країн на процеси трансформацій та демократизацію політичних систем.
Аннотация к работе
Тому виникає потреба в порівняльних дослідженнях звязку політики й економіки, спрямованих на виявлення позитивних та негативних чинників, що впливають на процес трансформації. Втім, останнім часом, у звязку з усуненням владної групи, що домінувала протягом тривалого періоду в Україні, відбулося пожвавлення дискусій з приводу розподілу політики й бізнесу як сфер діяльності, необхідності досягнення політичного консенсусу й підвищення ефективності як політики, так і економіки. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні задачі: - розглянути ключові етапи розвитку уявлень про механізми звязку політики й економіки та визначити теоретико-методологічні засади дослідження цього звязку; виділити ключові механізми взаємозвязку політики та економіки, що зумовлюють відмінності в результатах та розвитку трансформаційних процесів у постсоціалістичних країнах; Зокрема було використано такі основні методи: описовий - при розгляді ключових уявлень про процес взаємодії політики й економіки; аналізу та синтезу - при визначені теоретико-методологічних основ дослідження; системний - для виявлення напрямків взаємовпливу політичної та економічної систем суспільства; історичний - для вивчення структурних умов розвитку постсоціалістичних країн; порівняльний - для виявлення особливостей трансформаційних процесів у різних країнах; структурно-процесуальний - для дослідження механізмів змін в політичній та економічній системах.Перший розділ дисертації - "Теоретико-методологічні засади дослідження взаємозвязку політики та економіки" - присвячено огляду літератури з теми дослідження, аналізу теоретичних підходів до проблеми звязку політики та економіки, методологічним аспектам та визначенню ключових понять дослідження. В той, чи інший спосіб проблема звязку політики й економіки постає у працях таких вітчизняних авторів, як Ф. В межах тематики звязку політики й економіки в постсоціалістичних трансформаціях було захищено декілька кандидатських дисертацій: Хоанг Хай Банг "Взаємодія політики й економіки в умовах прискореної трансформації суспільств. З огляду на те, що політика та економіка виступають ключовими сферами суспільних відносин, то особливості їх функціонування, розвитку і взаємодії привертали до себе увагу з найдавніших часів. У другому розділі, що має назву "Проблема взаємодії політики й економіки в сучасних теоріях трансформації суспільства", розглянуто основні підходи до аналізу звязку політики й економіки, що сформувалися в ході досліджень різноманітних політичних та економічних змін, які мали місце у різних країнах, зокрема впродовж другої половини ХХ століття.Проведене дослідження підтвердило, що сфера взаємодії політики й економіки є ключовою у розумінні відмінностей перебігу і проміжних результатів інтенсивних трансформаційних змін в окремих постсоціалістичних країнах. Сучасні політекономічні концепції трансформаційних процесів спираються на уявлення про звязок політики й економіки, що були випрацювані впродовж становлення двох основних напрямків у розумінні цього звязку та в дискусіях між ними: 1) етатистський; 2) ліберальний. А в межах транзитологічної парадигми здебільшого йдеться про демократизацію і мало приділяється уваги економічним чинникам (за винятком проблем соціальної нерівності) як важливим умовам самої демократизації. Виявилося, що, у звязку з особливостями постсоціалістичного накопичення капіталу, саме нечисленні початкові економічні переможці від реформ, в умовах електоральної дезорієнтації та відсутності суспільного і політичного консенсусу, здійснювали захоплення держави й закріплювали монопольні відносини як в політиці, так і в економіці. Серед них: 1) несприятливі структурні умови (економічні та політичні), що вплинули на характер процедурних чинників; 2) специфічні умови накопичення капіталу; 3) зрощення бізнесу та політики як сфер діяльності, що зумовлює неконкурентність як політики, так і економіки; 4) відсутність політичного консенсусу, перш за все, між політичними та економічними елітами; 5) відсутність достатніх гарантій забезпечення прав власності; 6) незавершеність процесу розподілу й перерозподілу власності.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
Проведене дослідження підтвердило, що сфера взаємодії політики й економіки є ключовою у розумінні відмінностей перебігу і проміжних результатів інтенсивних трансформаційних змін в окремих постсоціалістичних країнах.
Сучасні політекономічні концепції трансформаційних процесів спираються на уявлення про звязок політики й економіки, що були випрацювані впродовж становлення двох основних напрямків у розумінні цього звязку та в дискусіях між ними: 1) етатистський; 2) ліберальний.
На методологічному етапі дослідження важливо обрати визначальний чинник, з огляду на поставлені завдання. Для даного дослідження видається можливим визначити домінуючим саме економічний чинник. Адже будь-який підхід, що претендує на системність, повинен мати вихідні, а якщо потрібно й аксіоматичні, положення. З методологічних позицій недоцільно вести мову лише про співвідношення, без визначення домінуючого фактора. Хоча необхідно підкреслити - домінуючий не означає єдиний і виключно визначальний.
У звязку з цим у досліджені надано перевагу дещо модифікованій в рамках неоінституціалізму теорії раціонального вибору, в якій береться до уваги як раціональна поведінка політичних акторів, так і культурні особливості.
Сучасний аналіз постсоціалістичних трансформацій спочатку спирався на досвід досліджень здійснених в рамках розробки теорії модернізації та теорії транзиту. Теорія модернізації, призначена для ідеологічної підтримки модернізаційних процесів в країнах третього світу, виявила свою обмеженість ще у 70-ї роки ХХ століття. А в межах транзитологічної парадигми здебільшого йдеться про демократизацію і мало приділяється уваги економічним чинникам (за винятком проблем соціальної нерівності) як важливим умовам самої демократизації.
Ситуація в постсоціалістичних країнах виявилася унікальною у звязку з паралельною подвійною зміною як економічної, так і політичної систем. Оскільки ці системи відіграють визначальну роль у функціонуванні суспільства, то їх паралельна інтенсивна зміна з необхідністю спричиняла дестабілізацію й інституційний вакуум. Тому в початковий період трансформації визначну роль відіграли структурні особливості (як економічні, так і політичні) окремих постсоціалістичних країн, що суттєво вплинули також на процедурні фактори в подальшому. Зокрема до ключових структурних умов у політичній сфері належать: політичний статус в соцтаборі, принципи ротації і відповідальності політичних еліт, наявність базового консенсусу на початкових стадіях реформ.
Найбільш адекватними в дослідженні такої ситуації виявилися політекномічні теорії, в межах яких утверджувалася неоінституціоналістська концепція. Виявилося, що, у звязку з особливостями постсоціалістичного накопичення капіталу, саме нечисленні початкові економічні переможці від реформ, в умовах електоральної дезорієнтації та відсутності суспільного і політичного консенсусу, здійснювали захоплення держави й закріплювали монопольні відносини як в політиці, так і в економіці. Утворювалося замкнуте коло рівноваги часткових реформ, що дозволяло повною мірою реалізовувати рентопошукову поведінку бізнесовій та політичній еліті, яка мала тенденцію до зрощення в політико-економічну еліту. Тому, навіть інтенсивне економічне зростання неконкурентних та концентрованих політичних режимів не мало розвиткового характеру, а поглиблювало нерівність.
В роботі було здійснене порівняльне дослідження як структурних, так і процедурних чинників постсоціалістичних змін різних країн, на основі чого були виявлені ключові перешкоди на шляху оптимізації політико-економічної системи в Україні. Серед них: 1) несприятливі структурні умови (економічні та політичні), що вплинули на характер процедурних чинників; 2) специфічні умови накопичення капіталу; 3) зрощення бізнесу та політики як сфер діяльності, що зумовлює неконкурентність як політики, так і економіки; 4) відсутність політичного консенсусу, перш за все, між політичними та економічними елітами; 5) відсутність достатніх гарантій забезпечення прав власності; 6) незавершеність процесу розподілу й перерозподілу власності.
В роботі запропоноване бачення шляхів виходу з кругової зумовленості політичного й економічного монополізму на основі аналізу процесів, що мають місце в Україні. Якщо політичний режим не забезпечує перспективи конкурентного розвитку бізнесу (особливо малого та середнього) - це призводить до неефективності функціонування як політичної, так і економічної систем. Самоорганізаційний потенціал системи та раціональна поведінка індивідів спричиняють процеси, що ведуть до підвищення ефективності системи. Як наслідок, в ряді країн СНД, в тому числі й в Україні, здійснюються революційні зміни в правлячих елітах, що започатковує, після більш ніж десяти років політичної монополії, перспективи досягнення консенсусу (адже він можливий лише за умов рольової невизначеності у часі) в середовищі політичних та економічних еліт, а отже й впровадження конкурентних начал в бізнесі і, головне, розведення професійної політичної та бізнесової субєктності.
Хоча, слід зауважити, на перешкоді цього процесу в Україні, навіть після зміни владної команди, постає незавершеність розподілу власності й інституціоналізації прав на неї. Особливо загрозливими для можливості досягнення консенсусної згоди і загальносистемної ефективності є намагання здійснити ревізію приватизації проведеної попередньою владною командою. Наступним випробуванням для консолідації демократичних процедур може стати зняття заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Список литературы
1. Концептуальні підходи до аналізу взаємозвязку політики й економіки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. - Вип. 70-72. - С. 108-112.
2. Проблема взаємодії політики та економіки в Україні та інших постсоціалістичних країнах // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. - Вип. 31. - С. 193-203.
3. Політекономічні аспекти політичної трансформації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. - Вип. 73-75. - С. 57-62.
4. Співвідношення політики й економіки в трансформаційних суспільствах як методологічна проблема // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. - Вип. 54-55. - С. 131-133.
5. Проблема методу в дослідженні політико-економічної трансформації // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету КНУ ім. Т. Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції "Людина - Світ - Культура" (20-21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 872-873.