Особливості взаємозв"язку політики та економіки в умовах постсоціалістичних трансформацій - Автореферат

Тому виникає потреба в порівняльних дослідженнях звязку політики й економіки, спрямованих на виявлення позитивних та негативних чинників, що впливають на процес трансформації. Втім, останнім часом, у звязку з усуненням владної групи, що домінувала протягом тривалого періоду в Україні, відбулося пожвавлення дискусій з приводу розподілу політики й бізнесу як сфер діяльності, необхідності досягнення політичного консенсусу й підвищення ефективності як політики, так і економіки. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні задачі: - розглянути ключові етапи розвитку уявлень про механізми звязку політики й економіки та визначити теоретико-методологічні засади дослідження цього звязку; виділити ключові механізми взаємозвязку політики та економіки, що зумовлюють відмінності в результатах та розвитку трансформаційних процесів у постсоціалістичних країнах; Зокрема було використано такі основні методи: описовий - при розгляді ключових уявлень про процес взаємодії політики й економіки; аналізу та синтезу - при визначені теоретико-методологічних основ дослідження; системний - для виявлення напрямків взаємовпливу політичної та економічної систем суспільства; історичний - для вивчення структурних умов розвитку постсоціалістичних країн; порівняльний - для виявлення особливостей трансформаційних процесів у різних країнах; структурно-процесуальний - для дослідження механізмів змін в політичній та економічній системах.Перший розділ дисертації - "Теоретико-методологічні засади дослідження взаємозвязку політики та економіки" - присвячено огляду літератури з теми дослідження, аналізу теоретичних підходів до проблеми звязку політики та економіки, методологічним аспектам та визначенню ключових понять дослідження. В той, чи інший спосіб проблема звязку політики й економіки постає у працях таких вітчизняних авторів, як Ф. В межах тематики звязку політики й економіки в постсоціалістичних трансформаціях було захищено декілька кандидатських дисертацій: Хоанг Хай Банг "Взаємодія політики й економіки в умовах прискореної трансформації суспільств. З огляду на те, що політика та економіка виступають ключовими сферами суспільних відносин, то особливості їх функціонування, розвитку і взаємодії привертали до себе увагу з найдавніших часів. У другому розділі, що має назву "Проблема взаємодії політики й економіки в сучасних теоріях трансформації суспільства", розглянуто основні підходи до аналізу звязку політики й економіки, що сформувалися в ході досліджень різноманітних політичних та економічних змін, які мали місце у різних країнах, зокрема впродовж другої половини ХХ століття.Проведене дослідження підтвердило, що сфера взаємодії політики й економіки є ключовою у розумінні відмінностей перебігу і проміжних результатів інтенсивних трансформаційних змін в окремих постсоціалістичних країнах. Сучасні політекономічні концепції трансформаційних процесів спираються на уявлення про звязок політики й економіки, що були випрацювані впродовж становлення двох основних напрямків у розумінні цього звязку та в дискусіях між ними: 1) етатистський; 2) ліберальний. А в межах транзитологічної парадигми здебільшого йдеться про демократизацію і мало приділяється уваги економічним чинникам (за винятком проблем соціальної нерівності) як важливим умовам самої демократизації. Виявилося, що, у звязку з особливостями постсоціалістичного накопичення капіталу, саме нечисленні початкові економічні переможці від реформ, в умовах електоральної дезорієнтації та відсутності суспільного і політичного консенсусу, здійснювали захоплення держави й закріплювали монопольні відносини як в політиці, так і в економіці. Серед них: 1) несприятливі структурні умови (економічні та політичні), що вплинули на характер процедурних чинників; 2) специфічні умови накопичення капіталу; 3) зрощення бізнесу та політики як сфер діяльності, що зумовлює неконкурентність як політики, так і економіки; 4) відсутність політичного консенсусу, перш за все, між політичними та економічними елітами; 5) відсутність достатніх гарантій забезпечення прав власності; 6) незавершеність процесу розподілу й перерозподілу власності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Проведене дослідження підтвердило, що сфера взаємодії політики й економіки є ключовою у розумінні відмінностей перебігу і проміжних результатів інтенсивних трансформаційних змін в окремих постсоціалістичних країнах.

Сучасні політекономічні концепції трансформаційних процесів спираються на уявлення про звязок політики й економіки, що були випрацювані впродовж становлення двох основних напрямків у розумінні цього звязку та в дискусіях між ними: 1) етатистський; 2) ліберальний.

На методологічному етапі дослідження важливо обрати визначальний чинник, з огляду на поставлені завдання. Для даного дослідження видається можливим визначити домінуючим саме економічний чинник. Адже будь-який підхід, що претендує на системність, повинен мати вихідні, а якщо потрібно й аксіоматичні, положення. З методологічних позицій недоцільно вести мову лише про співвідношення, без визначення домінуючого фактора. Хоча необхідно підкреслити - домінуючий не означає єдиний і виключно визначальний.

У звязку з цим у досліджені надано перевагу дещо модифікованій в рамках неоінституціалізму теорії раціонального вибору, в якій береться до уваги як раціональна поведінка політичних акторів, так і культурні особливості.

Сучасний аналіз постсоціалістичних трансформацій спочатку спирався на досвід досліджень здійснених в рамках розробки теорії модернізації та теорії транзиту. Теорія модернізації, призначена для ідеологічної підтримки модернізаційних процесів в країнах третього світу, виявила свою обмеженість ще у 70-ї роки ХХ століття. А в межах транзитологічної парадигми здебільшого йдеться про демократизацію і мало приділяється уваги економічним чинникам (за винятком проблем соціальної нерівності) як важливим умовам самої демократизації.

Ситуація в постсоціалістичних країнах виявилася унікальною у звязку з паралельною подвійною зміною як економічної, так і політичної систем. Оскільки ці системи відіграють визначальну роль у функціонуванні суспільства, то їх паралельна інтенсивна зміна з необхідністю спричиняла дестабілізацію й інституційний вакуум. Тому в початковий період трансформації визначну роль відіграли структурні особливості (як економічні, так і політичні) окремих постсоціалістичних країн, що суттєво вплинули також на процедурні фактори в подальшому. Зокрема до ключових структурних умов у політичній сфері належать: політичний статус в соцтаборі, принципи ротації і відповідальності політичних еліт, наявність базового консенсусу на початкових стадіях реформ.

Найбільш адекватними в дослідженні такої ситуації виявилися політекномічні теорії, в межах яких утверджувалася неоінституціоналістська концепція. Виявилося, що, у звязку з особливостями постсоціалістичного накопичення капіталу, саме нечисленні початкові економічні переможці від реформ, в умовах електоральної дезорієнтації та відсутності суспільного і політичного консенсусу, здійснювали захоплення держави й закріплювали монопольні відносини як в політиці, так і в економіці. Утворювалося замкнуте коло рівноваги часткових реформ, що дозволяло повною мірою реалізовувати рентопошукову поведінку бізнесовій та політичній еліті, яка мала тенденцію до зрощення в політико-економічну еліту. Тому, навіть інтенсивне економічне зростання неконкурентних та концентрованих політичних режимів не мало розвиткового характеру, а поглиблювало нерівність.

В роботі було здійснене порівняльне дослідження як структурних, так і процедурних чинників постсоціалістичних змін різних країн, на основі чого були виявлені ключові перешкоди на шляху оптимізації політико-економічної системи в Україні. Серед них: 1) несприятливі структурні умови (економічні та політичні), що вплинули на характер процедурних чинників; 2) специфічні умови накопичення капіталу; 3) зрощення бізнесу та політики як сфер діяльності, що зумовлює неконкурентність як політики, так і економіки; 4) відсутність політичного консенсусу, перш за все, між політичними та економічними елітами; 5) відсутність достатніх гарантій забезпечення прав власності; 6) незавершеність процесу розподілу й перерозподілу власності.

В роботі запропоноване бачення шляхів виходу з кругової зумовленості політичного й економічного монополізму на основі аналізу процесів, що мають місце в Україні. Якщо політичний режим не забезпечує перспективи конкурентного розвитку бізнесу (особливо малого та середнього) - це призводить до неефективності функціонування як політичної, так і економічної систем. Самоорганізаційний потенціал системи та раціональна поведінка індивідів спричиняють процеси, що ведуть до підвищення ефективності системи. Як наслідок, в ряді країн СНД, в тому числі й в Україні, здійснюються революційні зміни в правлячих елітах, що започатковує, після більш ніж десяти років політичної монополії, перспективи досягнення консенсусу (адже він можливий лише за умов рольової невизначеності у часі) в середовищі політичних та економічних еліт, а отже й впровадження конкурентних начал в бізнесі і, головне, розведення професійної політичної та бізнесової субєктності.

Хоча, слід зауважити, на перешкоді цього процесу в Україні, навіть після зміни владної команди, постає незавершеність розподілу власності й інституціоналізації прав на неї. Особливо загрозливими для можливості досягнення консенсусної згоди і загальносистемної ефективності є намагання здійснити ревізію приватизації проведеної попередньою владною командою. Наступним випробуванням для консолідації демократичних процедур може стати зняття заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення.

1. Концептуальні підходи до аналізу взаємозвязку політики й економіки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. - Вип. 70-72. - С. 108-112.

2. Проблема взаємодії політики та економіки в Україні та інших постсоціалістичних країнах // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. - Вип. 31. - С. 193-203.

3. Політекономічні аспекти політичної трансформації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. - Вип. 73-75. - С. 57-62.

4. Співвідношення політики й економіки в трансформаційних суспільствах як методологічна проблема // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. - Вип. 54-55. - С. 131-133.

5. Проблема методу в дослідженні політико-економічної трансформації // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету КНУ ім. Т. Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції "Людина - Світ - Культура" (20-21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 872-873.