Алгоритм дослідження клініко-лабораторних показників ротової порожнини у пацієнтів без наявної патології із боку зменшення товщини твердих тканин зубів. Аналіз діагнозу на ранніх етапах розвитку нозології та вибору методу лікування в залежності від змін.
При низкой оригинальности работы "Особливості взаємозв"язку клініко-лабораторних показників ротової порожнини у пацієнтів, які не мають патології твердих тканин зубів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
В роботі наведено алгоритм дослідження клініко-лабораторних показників ротової порожнини у пацієнтів без наявної патології із боку зменшення товщини твердих тканин зубів для подальшого порівняння отриманих даних з даними для пацієнтів з підвищеною стертістю твердих тканини зубів для більш точного встановлення діагнозу на ранніх етапах розвитку нозології та вибору методу лікування в залежності від змін, встановлених за клініко-лабораторними показниками. При розгляді такої нозології як підвищена стертість зубів, ми маємо можливість виділити відповідні блоки, які впливають на патогенез захворювання і які, можливо, призведуть до підвищеної стертості зубів за наявності зміни констант, які можна встановити при дослідженні пацієнтів без відміченого зменшення товщини твердих тканин зубів. Генетичними особливостями закладки емалі, які ми спробуємо пояснити генетичним поліморфізмом білкових протеїназ (KLK-4, MMP-20), що відповідають за структуру та просторову орієнтацію емалевих призм і відкладення на білковій матриці, що розвивається, мікроелементів (саме це ми вважаємо головним етіологічним фактором розвитку стертості зубів) і стосується, відповідно, першого етапу мінералізації твердих тканин зубів на який ми впливати не можемо; 2. Метою роботи було встановлення алгоритму клініко-лабораторних досліджень у пацієнтів без наявної патології зменшення твердих тканин зубів для встановлення умовних норм порівняння з пацієнтами, які мають підвищену стертість зубів. Для дослідження такої розповсюдженої форми некаріозного ураження, як гіперестезія твердих тканин зубів також використовували обєктивізовані показники, які дають можливість визначити в кожного пацієнта поширеність і ступінь проявів гіперестезії твердих тканин зубів (Федоров Ю.А., Шторіна Г.Б.
Список литературы
1. Арутюнов С. Д. Корреляционная зависимость параметров окклюзионной плоскости и франкфуртской горизонтали с морфологическими и функциональными показателями челюстно-лицевой области при физиологических взаимоотношениях зубных рядов / С. Д. Арутюнов, Д.Е. Петросян, Л. С. Персин // Стоматология. - 2000. - Т.79, № 4. - С. 60-63.
2. Бушан М. Г. Патологическая стираемость зубов и ее осложнения / М. Г. Бушан. - Кишинев: Штиинца, - 1979. - 184 с.
3. Брагин А. В. Клинико-функциональные основы профилактики и резистентности организма к заболеваниям зубочелюстной системы / А. В. Брагин, А. В. Старикова, О. А. Куман // Международный симпозиум «Медицина и охрана здоровья - 2003»: Научный вестник Тюменской мед.академии.- 2003. - С.101-102.
4. Баля Г. Н. Степень нарушения в жевательном аппарате при генерализованных формах патологического стирания зубов, осложненных дефектами зубных рядов / Г. Н. Баля // Український стоматологічний альманах. - 2006. - № 1. - С. 11-14.
5. Галиулина М. В. Гомеостаз в системе эмаль зубов - слюна / М. В. Галиулина, В. К. Леонтьев // Стоматология. -1990. -Т.69,№2. - С. 4-5.
6. Горбуленко В. Б. Изменение неорганического кальция и фосфора, РН среды слюны при гиперестезии твердых тканей зубов / В. Б. Горбуленко, С. Ю. Шостоковская, В. Ю. Яковлева // Новое в стоматологии. - 2003. - №2. - С. 70-72.
7. Зубов А. А. Одонтология в антропофонетике / А. А. Зубов, Н. И. Халдеева. - М.: РАН, Ин-т этнологии и антропологии, -1993. - 223 с.
8. Камышников В. С. Клинико-биохимическая лабораторная диагностика: [справочник] / В. С. Камышников. - Т. І. - Мн.: Интерпрессервис, - 2003. - 425 с.
9. Луцкая И. К. Характеристика анамнеза и клинического статуса стоматологически здоровых людей старших возрастных групп: автореф.дис.насоисканиеучен.степениканд. мед.наук:спец.14.00.21 «Стоматология»/И.К.Луцкая.-К.,-1979.-18с.
10. Малюченко М. М. Морфологічні зміни твердих тканин зубів при фізіологічному стиранні / М. М. Малюченко //Український медичний альманах.-Луганськ, - 2000. - Т.3, № 5. - С.120-122.
11. Михайлов Б. В. Психотерапия в общесоматической медицине: клиническое руководство / Б. В. Михайлов, А. И. Сердюк, В. А. Федосеев - Харьков: РАЭ, - 2002. - 108 с.
12. Максимовский Ю. М. Терапевтическая стоматология: учебник [для студ. мед. вузов] / Ю. М. Максимовский, Л. Н. Максимовская, Л. Ю. Орехова. - М.: Медицинское информационное агентство, - 2002. - С. 116-160.
13. Рединова Т.Л. Клинические методы исследования слюны при кариесе зубов: [метод. реком.] / Т.Л Рединова, А.Р. Поздеев. - Ижевск, - 1994. - 24 с.
14. Федоров Ю. А. Распространенность некариозных поражений зубов / Ю. А. Федоров, В. А., Дрожжина, Н. В. Рубежова // Новое в стоматологии. Спец. вып. - 1997. - № 10. - С. 7-41.
15. Федоров Ю. А. Диагностика некариозных поражений зубов / Ю. А. Федоров, В. А. Дрожжина // Новое в стоматологии. -1997. - №10(60). - С. 24-30.
Реферати
ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОСВЯЗИ КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ РОТОВОЙ ПОЛОСТИ У ПАЦИЕНТОВ, КОТОРЫЕ НЕ ИМЕЮТ ПОВЫШЕННОЙ СТИРАЕМОСТИ ТВЕРДЫХ ТКАНЕЙ ЗУБОВ Ткаченко И. М.
В работе приведен алгоритм исследования клинико-лабораторных показателей ротовой полости у пациентов без имеющейся патологии со стороны уменьшения толщины твердых тканей зубов для последующего сравнения полученных данных с данными для пациентов с повышенной стертостью твердых тканей зубов с целью точного установления диагноза на ранних этапах развития нозологии и выбора метода лечения в зависимости от изменений, установленных по клинико-лабораторным показателям.
100
THE INTERPLAY BETWEEN CLINICAL AND LABORATORY PARAMETERS OF MOUTHESOF PATIENTS WHO DO NOT HAVE HIGH ABRASION OF HARD DENTAL TISSUES Tkachenko I. M.
In this article we present an algorithm for the study of clinical and laboratory parameters of the oral cavity of patients with outexisting pathology by reducing the thickness of the hard tooth tissues for comparison with the data for patients with increased wear of hard tooth tissue for accurate diagnosis in the early stages of development and selection of nosology treatment depending on the changes established by clinical - laboratory parameters.
ISSN 2079-8334. Світ медицини та біології. 2014. № 3(45)
На основе проведенных исследований можем отметить, что для пациентов определенного возраста, пола и конституционных особенностей отмечается закономерность в исследуемых показателях, которую можно перенести, при определенных обстоятельствах, на всю совокупность. Предложен алгоритм клинического, клинико-лабораторного и функциональных методов исследования с установлением цифровых данныхдля исследуемой совокупности.
Based on the sestudies can be noted that for patients of a certainage, sex, andwith certain constitutional features observes pattern in the study of indicators that can be transferred, under certain circumstances, to the whole population. There is an algorithm of clinical and laboratory research methods, and functional methods with the establishment of digital data for the study population.
Key words: salinity of saliva, genetic features, increased abrasion.
Рецензент Петрушанко Т.А.
УДК 617-089 : 615.036.8
Д. А. Шкурупій, В. І. Похилько
ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕДЕПОЛЯРИЗУЮЧИХ МІОРЕЛАКСАНТІВ ЯК КОМПОНЕНТУ ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ ПРИ ТРИВАЛИХ ПЛАНОВИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАННЯХ
У статті наводиться порівняльна характеристика клінічних ефектів недеполяризуючих міорелаксантів - піпекуронию броміду і артракурію бесилату під час планових оперативних втручаннях. Наголошується, що піпекуронію бромід створює умови до формування інтраопераційної гіпотензії, а артракурія бесилат - до формування післяопераційної гіпотензії. У той же час, міорелаксація із застосуванням артракурія бесилату, порівняно із застосуванням піпекуронію броміду, створює комфортніші умови для інтубації трахеї, є більш керованіою по рівню релаксації і часу дії.
Удосконалення хірургічної техніки дало можливість не лише розширювати спектр інвазивних втручань, а й вирішувати завдання організації якісно нового рівня медичного обслуговування пацієнтів, зокрема - фізичного комфорту, психологічної безпеки і задоволення пацієнта якістю надання медичних послуг. Перед анестезіологічною службою в сучасних умовах також постає не лише завдання збереження життя і максимально можливого рівня здоровя пацієнта, а й досягнення для нього максимальної комфортності, особливо - при планових оперативних втручаннях. Термін «комфортність» можна трактувати як безпечність, швидке пробудження, мінімальний термін післянаркозного спостереження, максимальне обмеження больових відчуттів. Виходячи з поняття комфортності анестезії, анестезіолог має вирішити дві стратегичніх задачі: перша - адекватне забезпечення всіх компонентів загального знеболення (наркозний сон, знеболення, знерушення, міорелаксація, підтримка систем життєзабезпечення), що інколи проблемно при втручаннях, великих за обємом, тривалістю, а інколи - і складною зоною оперативного втручання (наприклад - ділянки голови і шиї); друга - є організація післянаркозного моніторингу, швидкого і комфортного пробудження.
Ряд планових операційних великих хірургічних клінік пракцюють за «поточною» методикою. За такою системою пацієнти надходять і переводяться з операційної один за одним; при цьому адекватно оснащені палати післяопераційного нагляду з виділеним окремим штатом медичних працівників часто відсутні. В цьому аспекті одним з важливих питань є питання вибору міорелаксантів, які з одного боку мають забезпечувати достатню релаксацію, з іншого - мати програмований і контрольований релаксуючий ефект та мінімальний вплив на гемодинаміку і дихання [1, 2]. Останнім часом спостерігається тенденція до монокомпонентної міоплегії недеполяризуючими міорелаксантами [1, 3], що ставить анестезіолога перед необхідністю вибору міорелексанту.
Одним з розповсюджених препаратів для пролонгованого мязового блоку відноситься піпекуронію бромід. Він є представником групи недеполяризуючих стероідів (без гормональної активності), що мають в своєму складі дві четвертинні амонієві групи - 2b, 16b-бис (4-Диметил-1-пиперазино)-3а, 17b-диацетокси-5-а-андростана дибромид. Механізм дії препарату зумовлений конкурентним Н-холінолітичним ефектом в нейромязовому синапсі. Метаболіт піпекуронію бромід - 3-гідропіпекуроній - має 50% міорелаксуючого ефекту від базового преапарту, що обумовлює тривалість міорелаксації до 65 хв. Метаболізм піпекуронію бромід відбувається в печінці, а його виведення - через нирки, що обмежує застосування препарату у хворих з гепато- і нефрологічною патологією. При використанні препарату в терапевтичних дозах можливе виникнення тахікардії і артеріальної гіпертензії, а при застосуванні високих доз і кумуляції - гангліоблокуючий ефект.
