Особливості виявились у розвитку десиденського руху в Україні в 60-80-ті рр. ХХ ст. - Реферат

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара Фізико-технічний факультет Реферат по курсу «Історія України» на тему: Особливості виявились у розвитку десиденського руху в Україні в 60-ті 80-ті рр. ТП-10-1 Гавриленко Владислав Сергійович Перевірив: доц. Яценко Віталій Якович Дніпропетровськ 2010 План Вступ 1 Зародження дисидентського руху 2 Шістдесятники 3 Прояви дисидентства 4 Етапи розвитку руху 5 Культурне життя періоду застою 6 Опозиція в 1960-70-х роках 7 Українська Гельсінкська група 8 Релігійне дисидентство 9 Придушення дисидентства 10 Значення руху Висновок Додаток Вступ У даному аналітичному огляді я поставив за мету ознайомитися та відобразити становище в Україні під час розвитку дисидентського руху в другій половині ХХ ст. Найбільш проявленим серед суспільства був саме дисидентський рух, який був спрямований на демократизацію суспільно-політичного життя, дотримання прав та свобод людей, вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. Наприклад в 1965р. в УРСР за вільнодумство були заарештовані понад 20 осіб. 1 1 Зародження дисидентського руху У 1960-70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав. Тому спроба Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед інтелігенції. Передусім це стосується антикомуністичних виступів у країнах соціалістичного табору, зокрема 1956 р. в Угорщині, потім Польщі, НДР, Чехословаччині, розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою ООН у 1948 та розповсюдженою в Україні з 1963 року Загальною декларацією прав людини (СРСР не голосував за неї).? Діяльність руху можна було розділяти на певні галузі. ? Відверто проукраїнська лінія Шелеста, поза всяким сумнівом, давала українській інтелігенції додаткову спонуку висловлювати невдоволення Москвою. Першими організаціями інакодумців України стали: · Українська робітничо-селянська спілка(УРСС) Створена у Львові у 1958р., арештована - 1961р. · Обєднана партія визволення України · Український національний фронт (УНФ) Створена З.Красівським та М.Дяком у 1964 р. · Український національний комітет (УНК) · Демократичний союз соціалістів · Партія боротьби за реалізацію ленінських ідей · Реалістичний робітничий гурток демократів - створений на Донбасі у 1956р. 1 2 Шістдесятники Спочатку осередок українських дисидентів складали “шестидесятники” - нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Юлій Шелест, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель та брати Горині. Хоча дисиденти діяли переважно в Києві та Львові, вони походили з різних частин України. ? Більшість складали східні українці, проте багато з них мали ті чи інші зв’язки із Західною Україною, де свого часу навчалися чи працювали. На відміну від нього історик Валентин Мороз продовжував інтелектуальні традиції українського націоналізму, відкрито виражаючи свою відразу до радянської системи та надію на її крах. Побувавши на цих процесах у Львові, молодий журналіст і відданий комуніст свого часу Вячеслав Чорновіл написав “Записки Чорновола” - збірку документів, що викривали свавільні, протизаконні й цинічні маніпуляції властей правосуддям.