Особливості витрат виробництва в умовах сучасної економіки - Автореферат

Крім теоретичного значення вивчення витрат виробництва треба підкреслити практичну необхідність їх дослідження. Співвідношення витрат і результатів у тому чи іншому аспекті має неабияке значення для кожної конкретної економічної галузі знань; воно принципово важливе для функціонування господарства. Взагалі головне економічне питання - питання ефективності виробництва - неможливо розглянути без аналізу витрат виробництва. Цим узагальнюється теоретичне та практичне значення вивчення витрат. Однак, у цілому можна стверджувати, що у науковій літературі з цього питання досліджуються, головним чином, конкретно-практичні аспекти витрат.

Основні положення дисертації викладені у трьох монографіях і трьох журнальних статтях загальним обсягом 32 д.а., з яких особисто автору належать 31,5 д.а.

Структура і обсяг роботи

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації дорівнює 157 сторінок. Робота містить три таблиці. Список використаної літератури складається з 167 джерел.

Основний зміст дисертації

Розділ 1. “Загальнотеоретичні аспекти розгляду витрат”. Він містить загальнометодологічне обґрунтування ідей, розвинутих у дисертації.

Автор підкреслює, що методологічне значення має положення, згідно з яким економіка як сфера життя не відокремлена від інших сфер життя. Її існування у звязку з ними обґрунтовує можливість і необхідність приймати до уваги різні сфери знання. У звязку з цим, зокрема, треба приймати до уваги інтерпретативні і індивідуалізуючі теоретичні напрямки, оскільки людина в економічному процесі не може розглядатися тільки як один з видів ресурсів виробництва. Ці напрямки (традиційно їх відзначають як ідіографічні), не повинні відкидатись. У випадку прийняття їх до уваги ми зустрічаємось із знанням, яке розвинуте на базі розробки того, що домінуюча методологія економічної теорії найчастіше залишає за межами свого розгляду.

Прийняття до уваги по можливості найбільшого обсягу явищ і звязків потребує методологічної специфіки, коли постулюється взаємозалежність усіх явищ, що підлягають дослідженню. У такому випадку можливо системне дослідження економічних проблем. Риси такого дослідження можна бачити у деяких напрямках економічної науки. Одним з напрямків, що підкреслює необхідність розуміння економічної сфери як органічної системи у сучасній економічній теорії, є “холістичний” напрямок. Його намагання поширити методи і дискурсивні практики у економічній теорії обгрунтовані головним чином соціологічно, коли розвиток економічної науки епістемологічно повязується не тільки з теоретичним розвитком, але також з аналізом місця і статусу економічної науки у суспільстві і організацією наукового виробництва у їх сфері.

Серед домінуючих в сучасних умовах методологічних напрямків в ряді теоретичних систем намагаються розглядати економічну теорію як головним чином точну науку і займаються розробкою формалізованих схем для її досліджень. Серед них важливе місце займає критичний раціоналізм. Він намагається розробляти і вдосконалювати детальну програму наукових досліджень, яка містить принципи фальсифікації - процедури відкидання і прояснення гіпотез, а також супроводжується великою кількістю правил. Критичний раціоналізм орієнтує науку на чіткі принципи проведення наукових досліджень в дусі відкритості і вільної конкуренції; сама наука розуміється як така, що має стійкі критерії і є раціональною сферою. Але треба у звязку з тим підкреслити, що уникнути приблизності і недостовірності можна тільки на основах прийняття до уваги системності та багатомірность сучасної економіки, а не на шляху обмеження сфери свого дослідження групою фактів і процедур.

Другий підрозділ першого розділу має назву “Особистості трактування витрат у сучасній економічній теорії”. Тут розглянуті найважливіші напрямки сучасної економічної теорії у їх відношенні до проблем витрат виробництва.

Загалом питання, повязані з витратами, займають важливе місце у сучасній економічній теорії. У звязку з цим зявляється проблема визначення категорій витрат, що будуть використані у дослідженні. Починаючи розгляд проблеми з найбільш поширеної системи поглядів - неокласики, автор відштовхується від питань, що активно дискутуються і займають у ній важливе місце. Ці питання: проблема вибору і альтернативність витрат.

У звязку з тим автор формулює дві важливі закономірності. Перша з них: ситуації “чистого вибору” відповідає поняття “альтернативних витрат” у власному сенсі. У цій ситуації ми маємо справу з абсолютно ринковим, відокремленим субєктом, функціонуючим в умовах досконалої конкуренції. Зрозуміло, цей випадок є дуже великою мірою теоретичним. При цих умовах існує лише один вид витрат: витрати окремого субєкта, що здійснює вибір.

Друга закономірність, повязана з першою: у суспільному процесі виробництва існування стабільної різновигідності суперечить повній індивідуальності витрат субєкта вибору і указує на існування інших видів витрат. Необхідно визначити низку категорій витрат виробництва, які не ототожнюються з витратами виробництва підприємства, як не зводиться процес виробництва і технологія до процесу виробництва і технології в межах окремого підприємства. Названі закономірності треба брати до уваги при розгляді взаємозвязку різних видів витрат.

Одна з важливих властивостей дослідження витрат у економічній теорії нашого сторіччя - погляд на них з точки зору ризику та невизначення. Таким чином постулюється природа підприємства, так обгрунтовується необхідність застосування в економічній науці теорії ігор, де витрати трактуються з точки зору виграшів та програшів. Якісне різноманіття витрат в умовах невизначення і ризику підкреслює велику роль у сучаснім господарстві витрат, повязаних з інформацією і потребує також подальшого розвитку поняття раціональності.

Значну увагу сучасні економісти приділяють дослідженню трансакційних витрат. Їх велике значення повязане з тим, що організаційні обмеження вже можна порівнювати з технологічними обмеженнями (внаслідок загального росту технологічної продуктивності). Дуже велике значення трансакційні витрати мають у країнах з перехідною економікою.

Третій підрозділ першого розділу має назву “Найважливіші категорії витрат виробництва у сучасній економіці”. Тут визначаються головні види витрат, у яких знаходять відображення суттєві риси сучасної економічної реальності.

Визначаючи ці категорії, автор орієнтується на технологічний і структурно-організаційний аспекти економічного розвитку. Це обгрунтовує необхідність проаналізувати такі види витрат: повні витрати суспільства; витрати суспільства для функціонування сфери матеріального виробництва (вони визначаються аспектом взаємодії людини та природи); витрати виробництва підприємства; власні витрати підприємства для свого процесу виробництва.

Розділ 2. “Витрати виробництва і собівартість продукції підприємства”. Він складається з чотирьох підрозділів.

Перший підрозділ має назву “Собівартість продукції підприємства як форма його власних витрат для свого процесу виробництва”. Тут визначається сутність собівартості та її звязок з іншими видами витрат.

Сутністю собівартості є повні витрати суспільства. Вони повязані з нею складною формою звязку. Етапами, проміжними ланками цього звязку виступають охарактеризовані вище головні види витрат. Собівартість продукції безпосередньо - форма власних витрат підприємства для свого процесу виробництва. Це - грошове виявлення таких витрат. Тому, щоб визначити собівартість, необхідно у першу чергу розкрити цей вид витрат виробництва.

Власні витрати підприємства для свого процесу виробництва виступають, поперше, як форма повних витрат суспільства. По-друге, вони - форма витрат підприємства. Те, що історично це вже форма повних витрат суспільства - головне. Але це не просто і не безпосередньо форма повних витрат суспільства, а форма суспільних витрат, спрямованих на матеріальне виробництво. Ці останні - проміжна ланка перетворення повних витрат суспільства у власні витрати підприємства для свого процесу виробництва. Вони існують, оскільки у суспільстві відокремлюється сфера матеріального виробництва - сфера специфічного відношення людини і природи. Ця ланка визначає одну з найважливіших суттєвих рис категорії власних витрат для свого процесу виробництва - те, що названа категорія є категорією процесу виробництва, що вона фіксує витрати, що забезпечують цей процес. Але ці витрати забезпечують процес виробництва не просто для суспільства (не є тільки формою суспільних витрат), але також для індивідуального підприємства (вони є також формою витрат підприємства). Тому модифікація повних витрат суспільства у власні витрати підприємства для свого процесу виробництва проходить і через іншу ланку. Ця ланка належить іншій площині модифікації. Такою ланкою є витрати підприємства - форма, що містить у собі його повні витрати на виробництво продукції. Ще один з найважливіших моментів власних витрат підприємства для свого процесу виробництва - це те, що категорія індивідуального підприємства - визначається цією ланкою і лінією модифікації.

Таким чином, визначено проміжні ланки (що розташовані у різних площинах, лініях) перетворення повних витрат суспільства у власні витрати підприємства для свого процесу виробництва. Це суспільні витрати матеріального виробництва і витрати підприємства. Власні витрати підприємства для свого процесу виробництва - безпосередня форма цих двох видів витрат. А сама названа категорія є проміжною ланкою у модифікації повних витрат суспільства у собівартість продукції підприємства.

При такому розумінні собівартість суттєво є форма прояви повних витрат суспільства; але вона - і форма витрат суспільства на функціонування сфери матеріального виробництва, і форма витрат виробництва підприємства, і - безпосередньо - форма власних витрат підприємства для свого процесу виробництва.

Цей взаємозвязок можна виразити таким чином (рис.1). витрати процес виробництво підприємство

Рисунок 1. Взаємозвязок головних видів витрат виробництва

Розглянуті дві лінії перетворення можна розєднати у теорії, але у дійсності вони обєднані, існують у суперечній поєднаності. Таким чином, зявляється можливість дослідження суттєвих рис внутрішніх суперечностей собівартості.

З одного боку, це витрати суспільства у цілому. Лінія модифікації повних витрат суспільства у суспільні витрати сфери матеріального виробництва - лінія, що визначає суспільний характер собівартості. Достатня умова існування цієї площини модифікації - наявність сфери матеріального виробництва як специфічної області життєдіяльності суспільства. З іншого боку, це категорія індивідуального підприємства. Повні витрати суспільства перетворені у витрати підприємства у іншій площині, яка визначена іншими явищами. Це зумовлено існуванням відносно відокремлених ланок у господарстві.

Процес виробництва на сучасному підприємстві визначається суспільством в образі держави не тільки з точки зору його регламентації, але і на базі витрат державних органів на здійснення цього процесу. В умовах домінуючій у сучасному господарстві технології принципово неможливе самостійне забезпечення підприємством свого процесу виробництва, що говорило би про його повну відокремленість. З тієї точки зору витрати, що забезпечують процес виробництва суцільно, не можуть бути розглянутими як витрати тільки підприємства.

Але також не треба їх розуміти безпосередньо як витрати суспільства як цілого. Головну частину витрат, що забезпечують процес виробництва, здійснює індивідуальне підприємство (точніше, це частина, котру підприємство витрачає як власні витрати; оскільки продукт виготовлюється безпосередньо на підприємстві, воно оперує усіма витратами на процес виробництва продукту).

Другий підрозділ другого розділу має назву “Собівартість як витрати. Відшкодування собівартості”. Проблема відшкодування дуже важлива для собівартості, бо робить спроможним обгрунтування її калькуляції.

На думку автора, головне при розгляді витрат треба вбачати у тій формі, тому боці цих категорій, котрі визначають їх спрямованість, функцію, активну роль. Завдяки тому вони можуть бути визначені як саме такі. Якщо ми зрозуміли їх як категорії витрат, ми можемо визначити і спосіб їх відшкодування; характеризувати витрати треба таким чином, щоб не випускати з поля зору ці два аспекти, перший з яких превалює у визначенні витрат як самостійних категорій, які мають власний рух.

Розуміння собівартості треба грунтувати на її розгляді у русі, в обігу. Тоді стає наочним, що перш за все собівартість - витрати. Можна навіть казати, що ці витрати - собівартість у власному сенсі слова. Форма відшкодування цих витрат - частина ціни продукту - має відношення до собівартості лише оскільки ці витрати відшкодує.

Собівартість як сума витрат підприємства на виробництво продукції, що забезпечує цей процес, не є частиною вартості (ціни) продукту. Лише по завершенню кругообігу з ціни реалізованого продукту відокремлюється частина, що дорівнює названим витратам. Ці витрати здійснює індивідуальне підприємство, завдяки їм проходить процес виробництва, але часткою вартості цього продукту собівартість не стає.

В процесі виробництва створюється продукт підприємства, що має вартість. Сам цей процес безпосередньо визначається витратами на його здійснення. Тому собівартість, виконуючи функцію створення можливості здійснення цього процесу, забезпечує діяльність підприємства. Це - діяльність виробничої одиниці, що спрямовує витрати виробництва підприємства ( повні витрати, на відміну від власних витрат для свого процесу виробництва ) на створення продукту, який має “індивідуальну вартість”.

У цьому ж процесі можна визначити і звязок собівартості з повними витратами підприємства як формою повних витрат суспільства. Частина цих витрат підприємства спрямована на створення можливості відшкодування власне витрат на процес виробництва, витрат, що безпосередньо забезпечують сам цей процес. Таким є звязок між двома формами витрат підприємства. Цей звязок буде викривленим, якщо ми просто назвемо власні витрати підприємства для свого процесу виробництва частиною витрат підприємства. Зрозуміло, що оскільки собівартість - грошова форма першої з названих категорій, її звязок з повними витратами підприємства є ще більш ускладненим.

Треба памятати, що рух собівартості є в значній мірі самостійним і відмінним від руху повних витрат підприємства. Важливе і вірне ствердження - що собівартість є формою, котра тільки відшкодується як частина повних витрат підприємства з ціни його продукту. Приймаючи до уваги функцію собівартості, її треба назвати формою (а не частиною) витрат підприємства. Розуміння функції собівартості - важлива риса її визначення, особливо при розгляді її як системної категорії. Визначення собівартості як частини витрат підприємства так мало торкається її суттєвих рис, що скоріше затьмарює їх.

В такий спосіб визначено співвідношення вартості і собівартості по лінії модифікації повні витрати суспільства - витрати виробництва підприємства - власні витрати підприємства для свого процесу виробництва - собівартість продукції підприємства. Але і по іншій лінії - повні витрати суспільства - суспільні витрати сфери матеріального виробництва - власні витрати підприємства для свого процесу виробництва - собівартість продукції - собівартість не є частиною вартості. Поперше у тому, що собівартість є формою витрат конкретного підприємства. Тому вона може бути розглянута у однієї площині з повними витратами підприємствами (з індивідуальною вартістю). Але вартість (при будь-якому визначенні цієї категорії у різних теоретичних системах) - макроекономічна категорія, що відбиває умови виробництва у рамках усього господарства. Витрати індивідуального підприємства можуть змінюватися без звязку з вартістю, бути, зокрема, вище за неї.

Таким чином, собівартість розглянута автором як самостійна категорія, яка не відповідає її розумінню тільки як частини вартості (ціни). Вона визначається у першу чергу існуванням процесу виробництва і має власний економічний зміст.

Третій підрозділ другого розділу має назву “Собівартість як витрати конкретного підприємства на процес виробництва”. Зрозуміти собівартість як витрати конкретного підприємства необхідно, оскільки саме підприємство безпосередньо здійснює витрати, котрі складають собівартість продукції.

Виробництво відбувається за рахунок підприємства у міру відокремлення останнього. У формі собівартості підприємство робить аванси на процес виробництва. Ці аванси мають специфічні риси, оскільки відокремленість підприємств є відносною. Витрати конкретного підприємства і витрати суспільства у сучасній економіці не існують як взаємопротилежні явища. Витрати, котрі здійснює підприємство, існують як індивідуалізовані витрати суспільства у цілому; при цьому вони індивідуалізуються у різній мірі.

Ряд економістів визначають такі витрати як витрати простого відтворення. Але у літературі не має достатнього обгрунтування цього положення.

Автор пропонує прийняти до уваги наступне: а) необхідно зрозуміти собівартість як категорію процесу виробництва; б) треба відрізняти собівартість як категорію витрат (власне собівартість) і відшкодування собівартості. При цьому функція собівартості як витрат і функція відшкодування собівартості - безсумнівно різні, а категорією простого відтворення може бути названа тільки остання.

Функція собівартості у власному сенсі слова - забезпечення процесу виробництва у межах конкретного підприємства. Таку функцію треба розуміти як функцію забезпечення найбільш ефективного здійснення процесу. Тоді відшкодувати ці витрати - значить забезпечити умови для продовження виробництва у старому масштабі.

Справа в тому, що витрати виробництва, у цьому випадку у формі собівартості, відшкодуються не для виробництва саме у старому масштабі. Частина виручки від реалізації, котра йде на відновлення виробництва, створює умови здійснення цього процесу. Така частина може бути вище або нижче витрат на процес виробництва продукту, з виручки від продажу якого вона відокремлюється. Коли ж вона відшкодує цю суму витрат, тобто кількісно їм дорівнює, вона створює умови повторення виробництва у попередньому масштабі.

Якщо ця частина виручки спрямується до процесу виробництва, вона спроможна забезпечити здійснення його у незміннім розмірі, і забезпечує його у точно визначеному кількісному виразі. Це й буде дійсне відшкодування собівартості: таку форму і потрібно визначити як категорію простого відтворення. Таким чином, визначивши собівартість продукції підприємства як категорію процесу виробництва, ми саме тим визначаємо відшкодування собівартості як категорію простого відтворення. Розуміння цих моментів необхідно для вирішення питань калькуляції собівартості, оскільки мета калькуляції - в першу чергу визначення відшкодування собівартості.

Далі треба відзначити: ствердження, що відшкодували витрати на процес виробництва - означає повторити процес виробництва у попередньому масштабі - у сучасній економіці не вирішує проблему остаточно. Для собівартості, як вона розглянута у роботі, цей підхід можна застосувати лише частково. Процес виробництва не може бути здійснено тільки підприємством. Витрати суспільства на процес виробництва відрізняються від власних витрат підприємства для свого процесу виробництва. Тому, якщо ми намагаємося визначити усі витрати, спрямовані на процес виробництва будь якого продукту (для цього є підстави, бо продукт безпосередньо виготовлюється підприємством), ми повинні відзначити не тільки собівартість підприємства, але і деяку додаткову суму. Інакше, треба відзначити у продукті відносно відокремленої господарської одиниці витрати цілого суспільства на процес виробництва.

Тому треба бачити деяке протиріччя у такому поєднанні понять - витрати конкретного підприємства і витрати на процес виробництва. Це неповинно викликати здивування для такої форми витрат, як собівартість продукції підприємства, яка визначається не тільки різними ланками модифікації повних витрат суспільства у цю категорію, але і різними площинами розташування цих ланок. При цьому з необхідністю вони повинні бути поєднаними; саме у цій, специфічній для сучасної економіки модифікації вони й поєднуються.

Четвертий підрозділ другого розділу роботи має назву “Склад витрат і види собівартості”. Тут, виходячи з раніш розглянутих суттєвих рис витрат, автор пропонує власну модель калькуляції собівартості.

При калькуляції собівартості підприємства визначимо виробничу і повну собівартість. Виробничу собівартість складають такі витрати: - зношування основних фондів і нематеріальних активів;

- витрати оборотних фондів;

- винагорода за труд (сюди крім зарплати треба віднести усі види премій і виплат, зроблених підприємством).

Повна собівартість містить, крім того: - утримування апарату управління і іншого персоналу, а також інші витрати, що зараз калькулюються у складі цехових, загальнозаводських і позавиробничих витрат;

- витрати сфери обігу;

- витрати підприємства на охорону природи.

Важливий показник - грошовий вираз витрат суспільства на процес виробництва продукту: народногосподарська собівартість. Її можливо калькулювати на підприємствах. При цьому до повній собівартості підприємства треба додати такі витрати: 1) витрати, що по суті є часткою собівартості продукції підприємства, але формуються за рахунок прибутку (фонди економічного стимулювання).

2) витрати, що оплачують діяльність держави по здійсненню процесу виробництва: - відсотки за державний кредит;

- плата за користування природними ресурсами;

- плата за користування трудовими ресурсами, яка містить суму відрахувань на соціальне страхування і відшкодування соціальних виплат та інших суспільних витрат, що припадають на працівників підприємства, яке виробляє продукт;

- оплата інших видів діяльності суспільства по здійсненню процесу виробництва.

Цей показник відбиває дійсні витрати процесу виробництва. Витрати, які підприємство відносить до нього і не відносить до собівартості, останнє сплачує з прибутку.

Конкретний порядок обліку видів собівартості може бути визначеним відповідно потребам у розвитку господарського механізму.

Розділ 3. “Витрати виробництва у економіці, що функціонує ”. Він складається з двох підрозділів: “Проблеми оцінки” і “Витрати у функціонуванні перехідної економіки”.

У сучасному господарстві, як ніколи раніше, підвищується значення адекватної оцінки багатьох вимірів економічного життя, зокрема - витрат. Але у дійсності ця адекватність не зростає. Цьому сприяє багато чинників, обгрунтованих специфічними рисами сучасного економічного розвитку.

Одна з таких обєктивних рис - швидка зміна технологій і ускладнення виробничих (і не тільки) звязків. Це потребує значної організаційної гнучкості господарчих структур. Зокрема, треба розглянути це у відношенні до підприємства. Сьогодні воно дуже відрізняється від виробничої ланки періоду вільної конкуренції. Наприклад, технологічно і організаційно більшість “малих підприємств” нагадує підрозділи чи навіть робочі місця великих виробничих одиниць. Процес стирання меж підприємства - реальність сучасного господарства.

Перехідна економіка східноєвропейських країн має особливо багато рис нестабільності. Підприємства у таких умовах мають багато проблем з точки зору пристосування до такої середи. Функціонування в умовах підвищеного ризику і невизначення вимагає, щоб підприємець давав оцінку витратам і результатам перш за все з точки зору свого виживання.

В таких умовах дуже важливим є державний юридичний вплив на організаційне оточення. Аналіз найважливіших законів України, що відіграють важливу роль у створенні такого оточення, виявляє чимало серйозних перешкод для налагодження нормального функціонування господарства, які необхідно усунути.

Висновки

1. Витрати виробництва мають велике значення для економічної теорії і практики, але недостатньо розглянуті у економічній літературі.

У пануючій економічній теорії вони розглядаються перш за все з точки зору альтернативності. Все частіше до уваги приймаються трансакційні витрати.

2. У звязку з проблемою альтернативності виникає необхідність сформулювати важливу закономірність, що стосується ситуації “чистого вибору”. Їй відповідає поняття “альтернативних витрат” у власному сенсі. Це - ситуація досконалої конкуренції. коли ми маємо справу з абсолютно ринковим, відокремленим субєктом. В такому випадку існує тільки один вид витрат - витрати окремого субъекта, який здійснює вибір.

3. Наступна закономірність: в суспільному процесі виробництва наявність стійкої різновигідності є елементом заперечення індивідуальності витрат субєкта вибору та вказує на наявність інших видів витрат.

4. Тому треба визначити низку категорій витрат, які не зводяться до витрат підприємства, як не зводиться процес виробництва і технологія до процесу виробництва і технології в рамках окремого підприємства.

5. Визначаючи головні види витрат у сучасній економіці, будемо орієнтуватись на технологічний та структурно-організаційний підходи. Тоді основними видами витрат можна вважати наступні: повні витрати суспільства; витрати суспільства для функціонування сфери матеріального виробництва; витрати виробництва підприємства; власні витрати підприємства для свого процесу виробництва.

6. Це робить спроможним визначити категорію собівартості продукції підприємства. Розроблена модель її калькуляції. Собівартість при цьому розуміється як грошова форма власних витрат підприємства для свого процесу виробництва - категорії, що вводиться у науковий обіг вперше. Такий розгляд спрямовано на розуміння витрат у відношенні до підвищення ефективності виробництва і вдосконалення умов функціонування господарства.

Список опублікованих за темою дисертації праць

1. Романенков И.Д. Издержки производства в современной экономике. - М.: Диалог-МГУ, 1998. - 168 с.

2. Романенков И.Д. Черты и резы о далее следует. - М.: Диалог-МГУ, 1997. - 248 с.

3. Романенков І.Д. Теоретичні аспекти витрат виробництва. - Одеса: “Астропринт”, 1999. - 100 с.

4. Гугнина Л.А., Романенков И.Д. В поисках эффективности.// Социалистическое соревнование. - 1981. - №5. - С.89.

5. Гугнина Л.А., Романенков И.Д. Организация социалистического соревнования и укрепление режима экономии.// Консервная и овощесушильная промышленность. - 1981. - №19. - С.31-33.

6. Романенков И.Д. Издержки производства в предпринимательской деятельности.// Предприятие и предпринимательство в рыночной экономике. - М.: 1997. - С.45-51.