Теоретичні дослідження вирощування зернових культур. Характеристика методів в географічних дослідженнях. Природні та соціально-економічні чинники розвитку зернового господарства. Регіональні особливості та сучасний стан розвитку зерновиробництва.
Проведення економічних реформ, як в Україні так і в світі повязано з вирішенням проблем удосконалення системи управління промисловим розвитком. За умов формування ефективно функціонуючої ринкової економіки необхідні стабільні і врегульовані відносини між державою, регіонами та субєктами господарювання, які спроможні раціонально використовувати природно-ресурсний, виробничий, людський, інвестиційно-інноваційний потенціал територій. Однією з глобальних задач, гострота якої зростає, є вирішення продовольчої проблеми. Успішне вирішення задач ефективного розвитку зерна значною мірою залежить від рівня його теоретико-методологічного вивчення. Питання, повязані з даною темою, розглядалися в працях багатьох вчених, зокрема В.І.На сучасному етапі розвитку суспільного виробництва стратегічною метою аграрної політики є відродження і розвиток тих галузей АПК, які найбільш ефективно використовують природно - кліматичні, трудові та інші ресурси, продукція яких має попит на внутрішньому ринку й експортоспроможність за умови відповідних протекційних заходів держав, щодо захисту власного товаровиробника від недоброякісної конкуренції. Зерно і солому багатьох зернових культур використовують як сировину у переробній промисловості. Із зерна виробляють крохмаль, спирт, пиво, декстрин, глюкозу, фітин тощо; із стебел - папір, целюлозу, деревний спирт, картон, поташ та ін. У структурі землеробства розрізняють вирощування: зернових (пшениці, рису, кукурудзи, жита, проса, гречки та ін.); технічних (олійних, цукристих, волокнистих), коренеплодів (картопля, маніок та ін.), овочевих, баштанних і садових культур, а також різноманітних субтропічних і тропічних фруктів та рослин, що дають тонізуючі продукти (чай, кава, какао тощо). До них належать пшениця, кукурудза, жито, овес, ячмінь, гречка, сорго і тритикале - помісь пшениці й жита.Земля - головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний чинник будь-якої діяльності людини. Земля як засіб виробництва в сільському господарстві має специфічні особливості: - по-перше, на відміну від інших засобів виробництва земля не є результатом людської праці; як дар природи і продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невідємною її умовою; по-друге, земля є незамінним засобом виробництва; якщо всі інші засоби виробництва можна замінити новими і більш продуктивними, то без землі виробничий процес здійснюватись не може; по-третє, земля просторово обмежена і в процесі розвитку продуктивних сил сільського господарства її не можна заново створити або збільшити її розміри; однак в умовах раціонального використання землі її продуктивні сили постійно розвиваються і зростають; До того ж несприятливі погодні умови, які негативно вплинули на процес виробництва продуктів харчування в основних країнах-виробниках призвели до того, що в 2006 році зернових у світі скоротилося на 2,1 %, то в 2007 різке зростання цін на нафту сприяв збільшенню цін на добрива і зростанню інших витрат, повязаних з виробництвом продуктів харчування.Найбільш розораною є Західна й Центральна Європа, де в середньому під землеробством використовується понад 1/3 землі, а в окремих країнах навіть 1/2 і більше, наприклад, в Україні, Італії, Польщі, Угорщині, Нідерландах, Данії тощо. Серед країн світу найбільші земельні ресурси мають країни СНД (особливо Росія, Україна, Казахстан), США, Індія, Китай, Бразилія, Канада, Австралія (табл.1.2). Результати аналізу і генералізації структури посівних площ країн дозволяють виділити у світі 7 основних типів рослинництва: 1) Товарне землеробство зони мішаних лісів північної частини помірного поясу (Північна Європа, Німеччина, Польща, Білорусь, Росія); Всупереч основоположній закономірності у розміщенні хлібних культур, яка виражається в їх тяжінні до тих природних ландшафтів, де продукція може бути отримана без великих витрат на добрива, меліорацію та окультурювання ґрунту, зернова агрикультура у Західній Європі рішуче рухається по шляху дальшої інтенсифікації. Оскільки досягнення самозабезпечення з продовольства завжди вважалося в більшості країн архіважливим завданням, у світі склалося багато, сильно різняться по мощі вогнища товарного виробництва пшениці.Зерно завжди було і залишається джерелом багатства будь-якої країни, виступаючи гарантом продовольчої безпеки держави. Світовий ринок зерна - це система правових відношень, які виникають між субєктами різних країн світу в процесі виробництва зерна, його зберіганні, торгівлі та використанні на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямків реалізації та визначення цін, а також міждержавного контролю за якістю, зберіганням та раціональним використанням зерна. Зерно як товар відноситься до групи промислових товарів і являє собою товар-сировину, необхідну для виготовлення продуктів першої необхідності. Зерно виробляється у різних країнах світу дрібними виробниками і на ринок представляється маркетинговим
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
