Особливості вирощування молодняків з головною породою - дубом у Вінницькій лісовій науково-дослідній станції - Курсовая работа

Ліс як головний компонент біосфери завжди відігравав величезну роль ужитті людини. Ліс годував її плодами, зігрівав, з дерева виготовляли знаряддя праці, будували житло тощо. Зменшуються площі лісів та орних земель, у багатьох країнах спостерігається нестача питної води. В результаті людської діяльності за останні 3 тис. років площа лісів зменшилась в півтора рази. Головним завданням лісового господарства є найбільш раціональне використання земель державного лісового фонду з метою отримання максимальної кількості деревини та іншої побічної продукції з одиниці лісової площі, покращення стану і підвищення якості лісів з одночасним використанням, збереження і відновлення всіх багатогранних особливостей лісу, оскільки дуже великий відсоток лісів України, особливо в лісостеповій і степові частині України, відноситься до першої групи - ліси, які виконують природоохоронні функції, лісозаготівля в яких практично відсутня.Дослідна станція проводить наукові дослідження у галузі лісівництва, лісових культур, лісової селекції та є провідним науково-дослідним підприємством Подільського регіону (Вінницька, Хмельницька області). 30 грудня 2003 року згідно наказу Держкомлісгоспу України №215 Вінницьку ЛНДС реорганізовано у Державне підприємство «Вінницька лісова науково-дослідна станція» (ДП ВЛНДС) шляхом приєднання Турбівського лісництва ДЛГО «Вінниця ліс» площею 2045 га та частини Якушинецького лісництва Вінницького ДЛМГ площею 539 га. Рішенням Вінницького облвиконкому №441 від 30 липня 1969 року територія Вінницької лісової науково-дослідної станції та прилеглі насадження дендропарку були оголошені памяткою природи місцевого значення. В цілому клімат району розташування ЛНДС цілком сприятливий для ведення лісового господарства і вирощування насаджень високопродуктивних цінних деревних порід таких як дуб звичайний, ясен звичайний, клен гостролистий, дуб червоний, горіх чорний, граб звичайний липа дрібнолиста, ялина європейська. Основу лісової рослинності становить граб звичайний, а до звичайних тутешніх дерев належать: дуб черешчастий, ясен звичайний, липа дрібнолиста, клен гостролистий, явір, берест, осика, тополя чорна, дика груша, дика яблуня, черемха, черешня та інші.У лісівничій практиці такі елементарні однорідні ділянки лісу називають насадженнями. Деревостани розрізняються і оцінюються за такими ознаками: походження, склад, форма, вік, середні діаметр і висота, повнота, густота, бонітет, запас, приріст і товарність. У насадженні виділяють такі яруси: деревостан, підріст, підлісок, живе надґрунтове вкриття, які разом із поза ярусною рослинністю складають наземну частину лісу. За походженням лісостани бувають природного походження, тобто такі, що зявилися із насіння або порослі природним шляхом, а також штучного походження, тобто створених людиною шляхом висіву насіння або садіння молодих рослин. Такий ряд ґрунтів зумовлює різноманітність корінних деревостанів: на пісках - сосняки низьких бонітетів (А - бори); на глинистих пісках дубово-березово-соснові високих бонітетів (В - субори); на багатих ґрунтах - з домішкою дуба, липи, клена (С - складні субори або судіброви); на суглинистих i глинистих ґрунтах - дубняки високих бонітетів (D - діброви).Свіжа грабова діброва (Д2ГД) поширена по всій лісовій зоні, за винятком східної частини Придеснянського району; займає Придніпровські райони Лісостепу. Ґрунти: в Поліссі - дерново-підзолисті суглинкові на лесах або на морені, на Волино-Придністровї - сірі лісові на лесовидних суглинках, інколи чорноземи опідзолені.За цією характеристикою даний ліс розподіляється на три основних зони в яких є певний деревостан з основною деревною породою та певною домішкою: Свіжа грабова діброва (Д2ГД) Деревостан: у першому ярусі дуб звичайний з домішкою ясена звичайного, вяза шорсткого (ільма), берези повислої, осики, явора, береста, черешні (останні дві породи і ясен переважно на Поділлі); у другому - граб, липа, клени гостролистий і польовий, груша, яблуня. Травяний покрив: зірочник лісовий, копитняк, зеленчук, печіночниця звичайна, медунка темна, осоки волосиста і пальчаста, фіалка дивна, купина багатоквіткова, маренка запашна, розхідник звичайний, грястиця збірна, гравілат міський, підмаренник проміжний, тонконіг дібровний, куцоніжка лісова. Деревостан: вільха чорна або верба (у стариць), в домішку дуб, ясен, осика, вяз, берест, тополя біла і осокір. Травяний покрив: вовконіг, безщитник жіночий, калюжниця болотна, кропиви дводомна і пухнаста, чистеці лісовий і болотний, хміль, паслін солодко-гіркий, розхідник, череда трироздільна, ожина сиза, гравілат річковий, шоломниця, валеріана лікарська, яглиця, хвощ великий, осока повисла, мята водяна, конвалія та ін.Для визначення типів лісу використовують комплекс різноманітних ознак, які відображають тісний звязок між рослинністю і умовами виростання. Наприклад, в борах росте виключно оліготрофна рослинність: чебрець (чебрик), нечуйвітер волохатий, оленячий мох, верес, плеуроцій Шребера, чорниця, брусниця, буяхи (лохина), в суборах, крім оліготр

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Загальна характеристика та кліматичні особливості підприємства (лісництва)

1.1 Місцезнаходження, загальна характеристика та адміністративно-господарська структура підприємства (лісництва)

1.2 Природо-кліматичні показники

1.3 Рельєф, ґрунти та гідрологічні умови

Розділ 2. Опис аналізованого типу лісу

2.1 Типоутворююча роль породи (порід)

2.2 Огляд типів лісу за участю головної породи у даному типі лісорослинних умов

2.3 Діагностична характеристика типу лісу (аналізованого типу)

2.3.1 Опис основних рис даного типу лісу

2.3.2 Характеристика можливого травостою у даному типі лісу

2.3.3 Опис відповідного типові лісу грунту

Розділ 3. Типологічний аналіз (назва типу лісу, його позначення) на основі базових даних

3.1 Визначення фактичної і потенційної продуктивності насаджень

3.2 Групування насаджень на корінні і похідні

Розділ 4. Аналіз ефективності використання типологічного потенціалу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ