Особливості вимовного акценту в англійському мовленні українців: фонемний та фонетичний аспекти - Автореферат

Під вимовним акцентом розуміємо фонетичне явище, що є динамічною системою відхилень від загальноприйнятих норм звукового оформлення іншомовного мовлення. Дисертаційна праця присвячена комплексному вивченню сегментних особливостей вимовного акценту, який актуалізується в англійському мовленні носіїв української мови. Залишаються незясованими види порушень у вимові звукових сегментів англійської мови українцями, досі не виділено системотвірні ознаки, які утворюють вимовний акцент в англійському мовленні українців. Актуальність дисертаційної праці зумовлена спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на поглиблене вивчення особливостей функціонування мови як комунікативного коду, на опис специфіки реалізації різних мовних одиниць в іншомовному мовленні, зясування природи акценту та сукупності ознак, які обєктивують вимовний акцент як динамічну систему відхилень від вимовної норми нерідної для мовця мови. Дослідження здійснювалось на основі використання таких методів і прийомів: загальнонаукових (узагальнення, індукція, дедукція) та емпірико-теоретичних методів (аналіз, синтез) - з метою огляду загального стану проблеми вимовного акценту; контрастивного аналізу - для реєстрації конвергентних і дивергентних фонемних та фонетичних ознак акценту; моделювання - для побудови моделі прогнозованого вимовного акценту в англійському мовленні українців; спеціальних експериментально-фонетичних методів: аудитивного аналізу - для визначення сукупності маркерів вимовного акценту, характеру відхилень від вимовної норми у вимові голосних і приголосних, особливостей звукового оформлення мовлення з вимовним акцентом; методу звукозапису.У лінгвістичній літературі поняття акцент вживається: а) у широкому значенні як тип вимови, властивий мовцю-носію певної мови, та б) у вузькому розумінні як фонетичне явище, що є динамічною системою відхилень від вимовної норми нерідної для мовця мови, яке виникає внаслідок інтерференції навичок звукового оформлення рідної мови, охоплює всі аспекти звукової будови іноземної мови та впізнається носіями цієї мови. Типологія вимовного акценту будується за чотирма критеріями й охоплює такі його типи: 1) за сферою виявлення потенційних і фактичних відхилень від нормативної вимови - теоретично можливий / прогнозований акцент, що не підлягає подальшій класифікації, та реальний / актуальний акцент, який існує в усному міжмовному спілкуванні; 2) за стійкістю акценту - тимчасовий та залишковий (терміни О.Б.Мішина); 3) за співвідношенням утручання в іноземну мову слухових і вимовних навичок рідної мови - акцент під час сприйняття та продукування іншомовного мовлення; 4) за ступенем реалізації вимовного акценту: практична відсутність вимовного акценту, майже непомітний вимовний акцент, помітний вимовний акцент, сильний вимовний акцент, що не впливає на розуміння висловлення, сильний вимовний акцент, що перешкоджає розумінню висловлення. Вимовний акцент реалізується в іншомовному спілкуванні внаслідок дії його системотвірних чинників, тобто комплексу мовних і позамовних факторів, які визначають його як систему відхилень від нормативної іншомовної вимови й охоплюють: а) мовну ситуацію, тобто умови виникнення акценту, б) мовні чинники, до яких належать міжмовна та внутрішньомовна інтерференції, механізми розвитку навичок іншомовної вимови, та в) позамовні чинники. Дослідження вимовного акценту в реалізації іншомовних звукових сегментів включає чотири етапи: 1) вивчення прогнозованого вимовного акценту шляхом зіставного (контрастивного) аналізу фонемних і фонетичних особливостей та рис артикуляційних баз рідної й іноземної мов мовців; 2) зясування сегментних системотвірних ознак реального вимовного акценту та сукупності маркерів вимовного акценту шляхом аудитивного аналізу іншомовного мовлення мовців із подальшим застосуванням кількісних методів виділення ядерної та периферійної підсистем; 3) установлення основних ознак звукового оформлення мовлення з вимовним акцентом за допомогою аудитивного аналізу, зокрема виявлення таких характеристик англійського мовлення українців: зрозумілість, чіткість артикуляції, темп, гучність мовлення, висота тону, кількість фразових наголосів, якість голосу; 4) порівняння рис прогнозованого й реального вимовного акценту для виявлення співвідношення між потенційними та фактичними відхиленнями в іншомовній вимові. У вимові приголосних в англійському мовленні українців фонемний аспект прогнозованого вимовного акценту утворений такими ознаками: 1) недостатнім розмежуванням фонем /w/ та /v/, /n/ і /N/; 2) надмірним розмежуванням палаталізованих і непалаталізованих фонем, 3) надмірним розмежуванням англійської задньоязикової фонеми /g/, яка викликана наявністю двох відповідників цієї фонеми в українській мові: задньоязикової та фарингальної фонем; 4) відхиленнями у вимові англійських шумних приголосних унаслідок того, що диференційною ознакою під час розрізнення англійських сильних / глухих та слабких/дзвінких приголосних є напруженість артикуляції, а не робота голосових звязок, тоді

Основний зміст роботи