Особливості використання праці зарубіжних військовополонених та інтернованих на відбудові важкої індустрії України у середині 40-х років - Статья

На початок наступного року ця кількість зросла до 26 стаціонарних таборів (266 табірних відділень, 258 тис. полонених); ще через рік - їх налічувалося 16 (197 відділень, 150 тис. бранців), 1 січня 1950 р. Працевикористання полонених та інтернованих регулювалося низкою нормативно-правових актів, зокрема «Положенням про трудове використання військовополонених» (вересень 1945 р.) У документі зазначалося: «Трудове використання військовополонених здійснюється за рішенням ДКО (Державного комітету оборони) і вказівкою НКВС СРСР, виходячи з потреби промисловості й будівництва СРСР та ліквідації збитків, заподіяних війною. Щоденно корегувати заявку виведення полонених наступного дня і спрямовувати заявку на їх виведення до табору не пізніше 16 годин; в) після кожної «комісівки» полонених разом з начальником табірного відділення №2 майором Козиряцьким організувати стабільні комплексні бригади полонених з урахуванням їх фізичного стану і національності, спеціалізувати їх, закріпивши за обєктами і не припускаючи їхнього перекидання; г) перетарифікацію військових бранців провести до 15 лютого 1947 р., для чого на кожному обєкті сформувати комісії у складі головного інженера дільниці, прораба і представника табору; д) організувати профтехосвіту і бригадне навчання серед полонених таким чином, аби до розгортання весняно-літніх будівельних робіт мати достатню кількість кваліфікованої робочої сили; е) двічі на місяць проводити спільні виробничі наради техперсоналу будов, особового складу табору, техперсоналу з полонених та бригадирів-полонених, на яких підбивати підсумки роботи, обговорювати завдання на наступний день; щомісяця проводити технічні конференції. Начальникам, головним інженерам і прорабам наказувалося: а) не залишати обєкт до повної підготовки фронту робіт для військовополонених на наступний день; б) організувати заправку і заточування інструментів бригадами з полонених на всіх обєктах у нічний час з таким розрахунком, щоб до моменту прибуття полонених на роботу весь інструмент та інвентар були цілком придатними до роботи в достатній кількості; в) наряд-завдання видавати табору на кожну операцію до її початку і закривати за основними обєктними операціями один раз на місяць, а за підсобними й допоміжними - щотижня; г) бригади, які не отримали наряд-завдання, на роботу не виводити оформлюючи відповідним актом їх простоювання й відносячи його на рахунок осіб, які своєчасно не надали нарядів-завдань; д) всі виробничі операції полонених записувати повністю й точно в наряди після інструментального замірювання робіт на місці в присутності представників табору. На обєктах з цілодобовою роботою організувати контроль за працею полонених упродовж доби; г) зобовязати командира полку, його заступників та комбатів упродовж дня перебувати на виробництві з метою піднесення трудової та військової дисципліни серед військовополонених; д) систематично викривати саботажників і передавати до суду військового трибуналу, а симулянтів і ледарів безпощадно карати у межах наданих їм прав; е) тих, хто свідомо не виконував норми (крім ІІІ категорії), залишати на виробництві до моменту виконання завдань (але не більше 2 годин); є) організувати серед полонених трудове змагання, спрямоване на підвищення продуктивності праці; ж) організувати систему заохочення бригад військових бранців у відповідності з наказом НКВС № 240 (1945 р.)29.