Особливості валютних відносин та аналіз виконання експортно-імпортних операцій в ВАТ "Ощадний банк України" - Дипломная работа

Реалії життя такі, що сьогодні зовнішньоекономічна діяльність вивчається не лише вченими, бізнесменами але й банкірами. Тому кожен працівник банку повинен знати режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Це право надано їм “Законом України про банки і банківську діяльність”, відповідно до якого, Національний банк України проводить перевірку кожного комерційного банку, що починає займатись зовнішньоекономічною діяльністю та, в разі відповідності прийнятим нормам, надає йому ліцензію, в якій перераховано форми зовнішньоекономічної діяльності, яку має право здійснювати даний банк, або його філія. Тим самим Національний банк обмежує коло банків, що представляють Україну на міжнародному ринку, найбільш стабільними та надійними, що є, своєрідною гарантією безпечності їх діяльності для їх клієнтів та економіки держави. Крім показників фінансового стану банку, Національним банком перевіряється і рівень підготовки кадрів, що відіграє велику роль в якості проведення зовнішньоекономічної діяльності.На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, посередниками, банківськими установами та фірмами. Існує чотири групи субєктів валютного ринку: а) державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн; Територіально валютні ринки, як правило, привязані до великих банківських і валютно-біржових центрів, оскільки в ряді країн поряд із міжбанківською торгівлею валютою існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом. Тут валютою торгують виключно на міжбанківському ринку, де формується середній курс, який служить основою для встановлення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів. Специфічним міжнародним ринком валют країн Західної Європи є ринок євровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є одним із секторів євроринку.Якщо мова йде про звязки між юридичними та фізичними особами різних країн, то виникає питання про валюту, в якій має бути здійснений платіж. Такою валютою може бути або грошова одиниця однієї зі сторін, що включена в торгову, кредитну чи іншу дію, або валюта третьої сторони. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є, або коли вона необхідна (вид гарантії-“на вимогу” та “умовна”, умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контакту без зміни гарантій). Крім них для розрахунків використовуються і валюти інших країн, а також міжнародні платіжні засоби та колективні розрахункові одиниці-спеціальні праві запозичення (СДР, українська абревіатура-СПЗ), що випускаються Міжнародним валютним фондом та євро-регіональна валютна одиниця, що використовується учасниками Європейського Союзу. Хоча цей ризик може мати місце і при внутрішніх платежах (на відміну від валютного обміну і ризику неконвертованості), він більш імовірний при міжнародних платежах, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобовязання, в іншій країні вимагає більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місцевим боржником.Законом “Про банки і банківську діяльність” підтвердженя побудова банківської системи на дворівневій основі, що відповідає моделі кредитної системи в розвинутих країнах світу. Докорінно повинна змінитися вся система стосунків внутрішньобанківського сектора, характеру управління і контролю з боку Національного банку України, принципи взаємовідносин банків і їх клієнтів, розрахунки з державним бюджетом тощо. Однак економічна, фінансова і платіжна криза, що триває, гальмування ринкових перетворень в економіці, серйозні недоліки в діяльності Ощадного банку в сфері кредитування, розрахунків, порушення його багатьма установами економічних нормативів, неупорядкованість і нестабільність нормативно-правового регулювання, недосконолість податкового і фінансового законодавства зумовлюють необхідність реформування Банку. Державний Ощадний банк України створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство. Повноваження Спостережної ради Банку визначаються Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.Банківські операції в іноземній валюті в нашій країні можуть здійснювати уповноваженими банками, тобто комерційними банками, що одержали

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ЇХНЯ РОЛЬ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттева характеристика валютного ринку

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на міжнародні розрахунки

1.3 Сучасні проблеми здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортно - імпортними операціями