Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки - Автореферат

Важливим правовим інструментом забезпечення соціальної справедливості виступає встановлення інституту відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Специфіка використання джерел підвищеної небезпеки, особливо шкідливі їх якості, неможливість повного контролю їх експлуатації з боку людини викликали необхідність приділити особливу увагу правовому регулюванню відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Швидкий розвиток науки та техніки зумовлює появу нових видів джерел підвищеної небезпеки та сфер здійснення діяльності, що створює підвищену небезпеку для оточення. Питання, повязані з відповідальністю за заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, досліджувалися досить інтенсивно в 50-60-і роки (Б.С. визначити межі відповідальності за заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки за допомогою вивчення загальних та спеціальних умов відповідальності внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки та обставин, що звільняють від відповідальності за заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки;Розділ 1 „Юридична природа поняття джерела підвищеної небезпеки” складається з одного підрозділу і присвячений дослідженню поняття та ознак джерела підвищеної небезпеки та діяльності, що створює підвищену небезпеку для оточення, стану наукових досліджень проблем відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Законодавець вживає два терміни: “джерело підвищеної небезпеки” та “діяльність, що створює підвищену небезпеку для оточення”, і визначає їх одне через друге (джерело підвищеної небезпеки через діяльність). Автор аналізує загальні положення кожної з наведених теорій, та виділяє той підхід до вирішення проблеми поняття джерела підвищеної небезпеки, в якому увага приділяється аналізу ознак підвищеної небезпеки та властивостей її джерел. Джерело підвищеної небезпеки - це матеріальний обєкт, що в силу своїх властивостей під час експлуатації проявляє ознаки випадковості, шкідливості та непідконтрольності людині, в результаті чого створюється підвищена небезпека для оточення. Розділ 2 „Межі відповідальності за заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню загальних та спеціальних умов відповідальності та підстав, що звільняють від відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки.Терміни “джерело підвищеної небезпеки” та “діяльність, що створює підвищену небезпеку для оточення” співвідносяться між собою як предмет та процес. Джерело підвищеної небезпеки - це матеріальний обєкт, що в силу своїх властивостей під час експлуатації проявляє ознаки випадковості, шкідливості та непідконтрольності людині, в результаті чого створюється підвищена небезпека для оточення. Ознаками, що дозволяли б кваліфікувати небезпечних тварин як джерела підвищеної небезпеки, називаються такі: необхідність використання специфічних методів утримання тварин; здійснення дресирування, повязаного з розвиненням у тварин агресивних форм та навичок; комерційна мета використання.

Основний зміст роботи

У висновках узагальнюються результати дослідження, сформульовано ряд положень науково-теоретичного та практичного характеру, а саме: 1. Терміни “джерело підвищеної небезпеки” та “діяльність, що створює підвищену небезпеку для оточення” співвідносяться між собою як предмет та процес. У випадках заподіяння шкоди шкідливим обєктом потрібно встановлювати наявність ознак кожного з зазначених явищ.

2. Джерело підвищеної небезпеки - це матеріальний обєкт, що в силу своїх властивостей під час експлуатації проявляє ознаки випадковості, шкідливості та непідконтрольності людині, в результаті чого створюється підвищена небезпека для оточення.

3. Ознаками, що дозволяли б кваліфікувати небезпечних тварин як джерела підвищеної небезпеки, називаються такі: необхідність використання специфічних методів утримання тварин; здійснення дресирування, повязаного з розвиненням у тварин агресивних форм та навичок; комерційна мета використання.

4. Допустимо кваліфікувати окремі соціальні явища (військові дії, страйки тощо) як непереборну силу - обставину, що звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності за заподіяння шкоди.

5. Визначення виду необережності поведінки потерпілого передбачає встановлення причинного звязку із заподіяною шкодою та протиправності у діях даного субєкта права. Для визначення ступеня грубої необережності найбільш суттєвим є аналіз фактичних обставин, за яких було заподіяно шкоду.

6. Доцільною є відмова від вживання терміну “володілець джерела підвищеної небезпеки”, замінивши його терміном “заподіювач шкоди”, оскільки поняття володіння не має звязку із суттєвими причинами, що породжують зобовязання відшкодувати заподіяні збитки.

7. У випадках заподіяння шкоди особам, які перебувають у трудових відносинах із володільцем джерела підвищеної небезпеки, необхідно застосовувати принцип відповідальності незалежно від вини, оскільки особи, які обслуговують сучасну техніку, повинні бути захищені передусім законом від можливого настання шкідливих наслідків використання такої техніки.

8. Слід доповнити ЦК України окремою нормою, що регулювала б відповідальність третіх осіб, які створили небезпечну ситуацію, в результаті чого було заподіяно шкоду джерелом підвищеної небезпеки.

1. Терещенко Н.В. Особливості визначення субєкта відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2000. - №3. - С. 100-106.

2. Терещенко Н.В. Поняття джерела підвищеної небезпеки // Право України. - 2000. - №11. - С. 115-118.

3. Терещенко Н.В. Застосування принципу повного відшкодування шкоди при визначенні обсягу відповідальності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - №1. - С. 147-151.

4. Терещенко Н.В. Проблема правового регулювання підвищено небезпечної діяльності на сучасному етапі становлення правової держави // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 13. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 433-437.

5. Терещенко Н.В. Правові гарантії захисту інтересів потерпілих при відшкодуванні збитків, заподіяних джерелом підвищеної небезпеки // Матеріали міжнародної наукової конференції „Проблеми права на зламі тисячоліть”. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет. - 13-14 лют. 2001р. - С. 389-391.

6. Терещенко Н.В. Умови виникнення права потерпілого та обовязку заподіювача щодо відшкодування шкоди // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України у процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - Донецьк, 27 квіт. 2001р. / Гол. ред. І.Г. Кириченко. - Донецьк: ДІВС, 2001. - С. 525-530.