Дослідження проблеми відповідальності опікуна за невиконання чи неналежне виконання своїх обов"язків. Історичні аспекти регулювання опікунства у римському праві. Рекомендації щодо подальшого вдосконалення ефективності захисту прав підопічних осіб.
Аннотация к работе
Незважаючи на те що опіка законодавчо визначається особливою формою державної турботи про повнолітніх і неповнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів, часто вона є предметом зловживань осіб, на яких покладено обов’язки опікунів. Незаперечним при цьому є той факт, що опікуни й піклувальники, за допомогою яких здійснюється реалізація і захист прав та інтересів підопічних осіб, повинні бути не лише наділені відповідними правами й обов’язками, а й у передбачених законом випадках нести відповідальність за свою протиправну поведінку та зловживання наданими їм правами. Водночас складність опікунських правовідносин і їх комплексний характер, зумовлений знаходженням відносин з опіки та піклування на стику кількох галузей права - цивільного, сімейного, адміністративного, викликає необхідність з’ясування природи й механізму відповідальності опікуна. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі. З тих самих міркувань це зобов’язання не може бути визнане договірним, оскільки між опікуном та його підопічним (рівно як і між опікуном й органом опіки та піклування) не укладається договір про управління майном [6, с.