Особливості усного зв"язного мовлення у комунікативно депривованих дітей-сиріт - Автореферат

Важливою складовою становлення особистості дошкільника є мовленнєва діяльність, яка включає вміння користуватися мовленням в конкретних ситуаціях, застосовуючи як вербальні, так і невербальні знакові системи спілкування. Чільне місце у цьому контексті займає проблема виявлення особливостей усного звязного мовлення та визначення шляхів його формування і розвитку у дітей-сиріт, які мають свої особливості і складають достатньо велику групу. У цьому звязку постає необхідність експериментального вивчення особливостей усного звязного мовлення у дітей вказаної категорії, оскільки мовленнєвий розвиток - це важливий компонент процесу їхньої підготовки до шкільного навчання та інтеграції в соціум. Мета дослідження - вивчити стан розвитку усного звязного мовлення у комунікативно депривованих дітей-сиріт, виявити комплекс чинників, що зумовлюють труднощі оволодіння вихованцями інтернатних установ усним звязним мовленням, обґрунтувати і апробувати систему роботи з його формування. В основу нашого дослідження покладено припущення про те, що усне звязне мовлення у дітей-сиріт має ряд специфічних особливостей, зумовлених перебуванням в інтернатному закладі, і тому повноцінний розвиток мовлення даної категорії дітей можливий завдяки комплексному корекційному впливу на виявлені особливості засобами активних методів навчання.Як показує аналіз результатів відповідних наукових джерел, розповсюджений лінгвістичний підхід, відбиваючи нормативні вимоги оволодіння мовленням (його лексичною, граматичною, семантичною сторонами) не дозволяє проаналізувати мовлення під кутом зору сформованості його операційної сторони, оскільки він розглядає мовлення з погляду визначених функцій: розуміння, усвідомлення, лексичне наповнення, нормативне оволодіння мовними правилами. Спираючись на аналіз та узагальнення психолінгвістичних наукових джерел, ми розглядаємо звязне мовлення як складну ієрархічно організовану мовленнєво-мисленнєву діяльність, продуктом якої є висловлювання з його внутрішнім і зовнішнім планами, що визначають його "цільність", яка забезпечується операцією смислової організації висловлювння та "звязність", що передбачає сформованість операції структурно-мовленнєвого оформлення висловлювання. За допомогою спеціально розробленої методики визначені рівні сформованості усного звязного мовлення у дошкільників, які виховуються як в умовах комунікативної депривації, так і в сімї та зясовуються чинники труднощів оволодіння ними усним звязним мовленням. Тарасун та ін.), на основі якої розроблена модель сформованості усного звязного мовлення у дітей-сиріт, що характеризує різні ступені їхньої самостійності при виконанні завдань, в яких передбачається задіювання різних видів усного звязного мовлення. Застосування комплексу зазначених методик дало можливість на етапі констатуючого експерименту розвязати такі завдання: виявити стан сформованості усного звязного мовлення комунікативно депривованих дітей у порівнянні з нормально розвинутими ровесниками; встановити чинники труднощів в оволодіння дітьми-сиротами усним звязним мовленням; визначити стан сформованості комунікативного ядра дошкільників; виявити кореляційний звязок між станом сформованості усного звязного мовлення та станом сформованості комунікативного ядра дошкільників, які виховуються в різних умовах.У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування і розвитку усного звязного мовлення комунікативно депривованих дітей-сиріт старшого дошкільного віку, яке полягає у врахуванні соціально-психологічних чинників і психологічних особливостей усного звязного мовлення та у розробці системи його психолого-педагогічної корекції у процесі підготовки вказаної вікової категорії дітей-сиріт до шкільного навчання. Спираючись на аналіз психолінгвістичних наукових джерел, ми розглядаємо мовлення як складну ієрархічно організовану мовленнєво-мисленнєву діяльність, продуктом якої є висловлювання з його внутрішнім і зовнішнім планами, які характеризують його: а) цільність, яка забезпечується операцією смислової організації висловлювння; б) звязність, що передбачає сформованість операції структурно-мовленнєвого оформлення висловлювання. Застосування спеціально розробленої діагностичної методики дозволило встановити, що для дітей-сиріт характерним є недостатній рівень сформованості усного звязного мовлення, що виявляється в порушеннях цільності і звязності їхніх мовленнєвих висловлювань. У дошкільників-сиріт з низьким рівнем розвитку усного звязного мовлення встановлено недостатньо розгорнуте фразове мовлення, складнощі розпізнання звязного висловлювання, наявність значної кількості "великих і малих смислових шпарин", що приводять до пропусків смислових віх при передачі заданого уривку та при скороченні основного висловлювання до його опорних смислових віх; при знаходженні і розвитку замислу в мовленнєве повідомлення та конструюванні висловлювання. Вказані чинники зумовлюють психологічні особливості усного звязного мовлення

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ